вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 911/814/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025
у справі № 911/814/25 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Партнер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро»
про стягнення 433 560,82 грн
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (далі - відповідач) про стягнення 433 560,82 грн, з яких: 300 000,00 грн основного боргу, 25 668,50 грн 3% річних та 107 892,32 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 545 від 22.04.2022.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.05.2025 позов задовольнити частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер" 300 000,00 грн основного боргу, 25 643,84 грн - 3% річних, 107 892,32 грн - інфляційних втрат, 6 503,04 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «Бров Міт Агро» заборгованості за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 545 від 22.04.2022 року в сумі 300 000,00 грн та задовольнив вказану вимогу повністю.
Також суд першої інстанції послався на п. 2.2 договору стосовно оплати товару (техніки): вартість товару в повному обсязі мала бути оплачена до 27.04.2022. Отже, початком для нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. У даному випадку з 28.04.2022, а не 27.04.2022, як вказує позивач у розрахунку 3% річних.
Щодо методу розрахунку позивача та здійснення нарахування на суму боргу - 300 000,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не враховано, що борг в розмірі 300 000,00 грн, за зверненням якого він звернувся до суду саме в цій сумі, виник 27.12.2023. До цього борг погашався частково платежами.
Отже, зважаючи на те, що розмір боргу, на яку позивач здійснює свій розрахунок, є меншим ніж реальний борг станом на кожну дату виникнення зобов'язання, а у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 28.04.2022 по 03.03.2025 та інфляційних втрат з травня 2002 по січень 2025 року, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» на суму боргу вказану позивачем 300 000,00 грн та встановив, що 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 25 643,84 грн, інфляційні повністю у сумі 107892,32 грн.
Таким чином, враховуючи обставини справи в сукупності з поданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 300 000,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно із договором купівлі-продажу №545 від 22.04.2022, 25 643,84 грн 3% річних та 107 892,32 грн інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 та прийняти нове рішення, яким провадження у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 300 000,00 закрити, суму інфляційних втрат та 3% річних зменшити до 21 900,92 грн та 3 693,38 відповідно.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що справа була розглянута за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідач не скористався правом на подачу відзиву під час розгляду даної справи судом першої інстанції, проте 06.03.2025 відповідачем частково сплачено заборгованість за договором №545 від 22.04.2022 у сумі 30 000,00 грн та 13.03.2025 повністю сплачено заборгованість у сумі 270 000,00 грн. Також про даний факт позивач з невідомих причин не повідомив суд про виконання відповідачем зобов'язання зі сплати основної суми заборгованості.
Крім того апелянт зауважує, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки п.2.2 договору №545 від 22.04.2022 у контексті обов'язку продавця поставити товар у конкретно визначену календарну дату - 28.04.2022. Відтак, скаржник зазначає, що із врахуванням того, що продавцем неналежно виконано свій обов'язок із поставки товару, який визначений вказівкою на конкретну календарну дату, а також із врахуванням значного прострочення виконання обов'язку із поставки товару фактично 30 календарних місяців, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у період з 28.04.2022 до дня фактичної поставки товару - 15.10.2024 є безпідставним.
Таким чином, апелянт вказує, що розмір 3 % річних та інфляційних втрат повинно бути зменшено та обраховано з дня фактичної передачі товару до моменту повної оплати товару відповідачем, тому зробивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, апелянт зазначає, що 3 % річних складають суму 3 693,38 грн та інфляційні втрати - 21 900,92 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Буравльов С.І., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 залишено без руху.
04.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 7 342,96 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 та призначено її розгляд на 30.07.2025.
Судове засідання 30.07.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, у зв'язку з чим розгляд заяви не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 продовжено строк розгляду справи №911/814/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 призначено на 01.09.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці справу № 911/814/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі № 911/814/25 на 06.10.2025.
Явка сторін у судове засідання
Представники позивача та відповідача у судове засідання 06.10.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення електронного документу до електронних кабінетів сторін.
Враховуючи те, що явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати дану справу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №911/814/25 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер" (далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу №545 (далі - договір купівлі-продажу, договір).
Згідно з п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця Борону дискову TM Amazone моделі CATROS PLUSE 7501-Т (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і здійснити оплату за товар відповідно до умов цього договору.
Характеристика товару: Борона дискова TM Amazone моделі CATROS PLUSE 7501-Т, рік виготовлення 2011, заводський серійний номер САТ0013474, робоча ширина захвату 7,5м, причіпна, із гідравлічним складанням та гумо-клиновим катком. Призначена для поверхневої підготовки ґрунту. Використовується в сільському господарстві.
Розділом 2 договору визначена сума, ціна і порядок розрахунків.
Так, п. 2.1 договору, загальна вартість товару 1 076 096,00 грн у тому числі 20 % ПДВ - 179 349,33 грн).
Згідно з п. 2.2 договору сторони домовились, що оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаних у реквізитах продавця в даному договорі. Оплата вважається здійсненою після зарахування відповідних коштів на поточний рахунок продавця.
Покупець сплачує за товар у наступному порядку та на наступних умовах:
- платіж у розмірі 70 % від вартості товару 753 267,20 грн, в тому числі 20 % ПДВ - 125 544,53 покупець сплачує до 25 квітня 2022.
- решту вартості товару 322 828,80 грн, в тому числі 20 % ПДВ - 53 804,80 грн, покупець сплачує до 27 квітня 2022. Термін поставки товару протягом 1 днів з моменту отримання коштів але не пізніше 28 квітня 2022 року.
За домовленістю між сторонами допускаються й інші форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України (п. 2.3).
Відповідно до п. 3.1 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати вартості товару.
Покупець зобов'язується прийняти товар на складі продавця (п.3.3).
Позивач зазначає, що на підставі договору, він сформував та надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000043 від 22.04.2022.
Згідно з видатковою накладною № РН-0000050 від 15.10.2024, підписаної та скріпленої печатками підприємств, позивач передав, а відповідач отримав наступний товар: Борону дискову TM Amazone моделі CATROS PLUSE 7501-Т вартістю 1 076 096,00 грн. Вказані дії стосовно передачі сільськогосподарської техніки підтверджуються актом № 1/478 від 15.10.2024 про приймання-передачу сільськогосподарської техніки.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 22.08.2022, здійснивши лише часткову оплату товару в розмірі 776 096,00 грн, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 300 000,00 грн, яку позивач заявив до стягнення шляхом подання відповідного позову до суду.
Поряд із наявною заборгованістю, позивачем викладена вимога про стягнення з відповідача 25 668,50 грн 3% річних (за період з 27.04.2022 по 03.03.2025) та 107 892,32 грн інфляційних втрат (за період з травня 2022 по січень 2025).
Суд першої інстанції, надавши оцінку доказам у справі, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «Бров Міт Агро» заборгованості за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 545 від 22.04.2022 у сумі 300 000,00 грн та задовольнив вказану вимогу повністю.
Стосовно нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що позивач для нарахування 3% річних визначив наступний період з 27.04.2022 по 03.03.2025 та здійснив нарахування на суму простроченого платежу (суму боргу) - 300 000,00 грн. Розмір відсотків за підрахунком платежу склав 25 668, 50 грн. Інфляційні втрати позивач також нарахував на суму боргу 300 000,00 грн за загальний період з травня 2022 по січень 2025. Розмір інфляційних нарахувань за підрахунком платежу склав 107892,32 грн.
Також суд першої інстанції послався на п. 2.2 договору стосовно оплати товару (техніки): вартість товару в повному обсязі мала бути оплачена до 27.04.2022. Отже початком для нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. В даному випадку з 28.04.2022, а не 27.04.2022 як вказує позивач в розрахунку 3% річних.
Щодо методу розрахунку позивача та здійснення нарахування на суму боргу - 300 000,00 грн, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не враховано, що борг в розмірі 300 000,00 грн, за зверненням якого він звернувся до суду саме в цій сумі, виник 27.12.2023. До цього борг погашався частково платежами:
-22.04.2022 було оплачено 526 096,00 грн (банківська виписка № БВ -0000126), відтак станом на 23.04.2022 борг склав 550 000,00 грн, тому і 3% річних з 28.04.2022 мали бути нараховані саме на суму боргу 550 000,00грн;
- 05.05.2022 було оплачено 100 000,00 грн (банківська виписка № БВ-0000143), відтак станом на 06.05.2022 борг склав 450 000,00 грн, тому з 06.05.2022 3 % річних та інфляційні мали бути нараховані на суму 450 000,00 грн;
- 13.01.2023 було оплачено 50 000, 00 грн (банківська виписка № БВ-0000012), відтак станом на 14.01.2023 борг склав 400 000,00 грн, тому з 14.01.2023 3 % річних та інфляційні мали бути нараховані на суму 400 000,00 грн;
- 04.05.2023 було оплачено 50 000,00 грн (банківська виписка № БВ-0000142), відтак станом на 05.05.2023 борг склав 350 000,00 грн, тому з 06.05.2023 3 % річних та інфляційні мали бути нараховані на суму 400 000,00 грн
- 26.12.2023 було оплачено 50 000, 00 грн (банківська виписка № БВ-0000365), відтак станом на 27.12.2023 борг склав 300 000,00 грн, тому тільки з 27.12.2023 3 % річних та інфляційні мали бути нараховані на суму 300 000,00 грн.
З огляду на викладене суд зважаючи на те, що розмір боргу, на яку позивач здійснює свій розрахунок, є меншим ніж реальний борг станом на кожну дату виникнення зобов'язання, а у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 28.04.2022 по 03.03.2025 та інфляційних втрат з травня 2002 по січень 2025 року, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» на суму боргу вказану позивачем - 300 000,00 грн та встановив, що 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 25 643,84 грн, інфляційні повністю у сумі 107 892,32 грн.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних у розмірі 25 643,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 107 892,32 грн, з огляду на таке.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Так, договір, укладений між сторонами за своєю правовою природою відноситься до договорів купівлі-продажу.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторонами договору та поставлено відповідачеві товар (сільськогосподарську техніку - Борону дискову TM Amazone моделі CATROS PLUSE 7501-Т на загальну суму 1076096,00 грн, на підтвердження чого позивачем подано: видаткову накладну № РН-0000050 від 15.10.2024, а також акт № 1/478 від 15.10.2024 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, інших механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Зазначені документи підписані першими особами підприємств та скріплені їх печатками.
Разом з тим, як було домовлено між сторонами (п. 2.2) передумовою поставки товару з боку позивача мала бути 100% повна оплата товару з боку відповідача. В будь-якому випадку оплата товару вартістю 1 076 096,00 грн мала бути здійснена до 27.04.2022 включно.
При цьому, розрахунки за товар, були здійснені наступним чином:
- 22.04.2022 було оплачено 526 096,00 грн (банківська виписка № БВ -0000126);
- 05.05.2022 було оплачено 100 000,00 грн (банківська виписка № БВ-0000143);
- 13.01.2023 було оплачено 50 000, 00 грн (банківська виписка № БВ-0000012);
- 04.05.2023 було оплачено 50 000, 00 грн (банківська виписка № БВ-0000142);
- 26.12.2023 було оплачено 50 000, 00 грн (банківська виписка № БВ-0000365);
Загальна вартість оплаченого товару склала 776 096,00 грн. Інших платежів на виконання умов договору від відповідача не надходило. Тобто на момент звернення позивача до суду заборгованість за отриману сільськогосподарську техніку склала 300 000,00 грн.
Зважаючи на те, що ТОВ «Бров Міт Агро» не оплатило згадану вище заборгованість в розмірі 300 000,00 грн самостійно, з метою досудового врегулювання спору ТОВ «Авто Партнер» 14.01.2025 звернулось до відповідача з претензією про оплату заборгованості за договором купівлі-продажу № 545 від 22.04.2022 в семиденний термін з моменту отримання вказаної претензії.
Докази направлення вказаної вимоги надані позивачем у вигляді опису вкладення в цінний лист, фіскального чеку Акціонерного товариства "Укрпошта" за номером 1801400051220. Згідно перевірки, здійсненої судом з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" стосовно трекінгу відправлення за номером 1801400051220, якої вбачається, що 19.01.2025 претензія вручена представнику адресата за довіреністю.
Судом першої інстанції також встановлено, що сума боргу в розмірі 300 000,00 грн також зафіксована в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2022 по 15.10.2024, який прийнято судом як доказ на підтвердження заборгованості суб'єкта господарювання з огляду на наявність у матеріалах справи первинних документів, зокрема, накладної, а також акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки, які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» до апеляційної скарги було подано докази погашення заборгованості на суму 300 000,00 грн (06.03.2025 у розмірі 30 000,00 грн та 13.03.2025 у розмірі 270 000,00 грн), у зв'язку з чим просив суд закрити провадження у справі у цій частині.
В обгрнутування не подання зазначених доказів до суду першої інстанції, представник відповідача зазначив, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 28.04.2025 відповідач звернувся до адвоката Сендеги Т.Р. з проханням про надання правничої допомоги, що підтверджується ордером серії ВС №1364451 від 28.04.2025. 30.04.2025 представник відповідача звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №911/814/25 в електронному вигляді. Представник відповідача отримав реальну змогу ознайомитись зі змістом позовної заяви та долучених до неї матеріалів лише після надання доступу до справи у електронному вигляді, тобто лише 01.05.2025. Однак, представник відповідача дізнався про існування обставин для закриття провадження у частині стягнення 300 000,00 грн у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України вже після ухвалення рішення у зазначеній справі.
Враховуючи обґрунтування представника відповідача, суд апеляційлої інстанції приймає зазначений доказ про підтвердження погашення суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.
Також колегія суддів враховує поведінку позивача, який під час розгляду справи у суді першої інстанції не повідомив суд про виконання відповідачем зобов'чзання зі сплати основної суми заборгованості, що свідчить про недобросовісність позивача.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та часності учасників цивільних відносин, які справі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 171 постанови від 13.03.2024 у справі №75723249/17), а добросовісність - це певний стандартповедіки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 218 постанови від 03.04.2024 у справі №917/1212/21).
З урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11).
З огляду на зазначене, зважаючи на виконання ТОВ «Бров Міт Агро» зобов'язання зі сплати основного боргу, враховуючи ймовірний ризик повторного стягнення вже сплаченої суми в межах виконавчого провадження, колегія суддів дійшла до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн.
Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 25 668,50 грн (за період з 27.04.2022 по 03.03.2025) та інфляційних втрат в розмірі 107 892,32 грн, нарахованих за період з травня 2022 по січня 2025, колегія суддів зазначає таке.
Суд першої інстанції у своєму рішення від 06.05.2025 зазначив, що за умовами договору №545 від 22.04.2022 передумовою поставки товару з боку позивача мала бути його 100% повна оплата до 27.04.2022 (п. 2.2. договору).
Однак, судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки п.2.2. договору №545 у контексті обов'язку продавця поставити товар у конкретно визначену календарну дату , а саме 28.04.2022.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22, дійшла до висновку, що системне тлумачення ст. 538, ч.2 ст. 625, ч. 1 ст. 655, ст. 692, ч. 1 ст. 697 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому, суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, не допуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов'язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов'язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
За приписами статті 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
У зазначеній вище постанові від 18.08.2023 у справі №927/211/22 також зроблено висновок, що постраждала від невиконання договору сторона має право (а не зобов'язана) зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов'язання з боку іншої сторони. Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов'язання.
Отже, із врахуванням того, що продавцем неналежно виконано свій обов'язок із поставки товару, який визначений вказівкою на конкретну календарну дату, а також із врахуванням значного прострочення виконання обов'язку із поставки товару на фактично 30 календарних місяців, нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період з 28.04.2022 до дня фактичної поставки товару - 15.04.2024 колегія суддів вважає безпідставним.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач для нарахування 3% річних визначив наступний період з 27.04.2022 по 03.03.2025 та здійснив нарахування на суму простроченого платежу (суму боргу) - 300 000,00 грн (про що виклав в розрахунку суми простроченої заборгованості в тексті позовної заяви (арк.4). Розмір відсотків за підрахунком платежу склав 25668, 50 грн.
Інфляційні втрати позивач також нарахував на суму боргу 300 000,00 грн за загальний період з травня 2022 по січень 2025. розмір інфляційних нарахувань за підрахунком платежу склав 107892,32 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вважає, що початком для нарахування санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано у даному випадку з 28.04.2022, а не 27.04.2022 як вказує позивач в розрахунку 3% річних.
Зважаючи на те, що продавцем неналежно виконано свій обов'язок із поставки товару, який визначений вказівкою на конкретну календарну дату, а також із врахуванням значного прострочення виконання обов'язку із поставки товару на фактично 30 календарних місяців, сума інфляційних втрат та 3% річних повинна обраховуватись із дня фактичної передачі товару до моменту повної оплати товару відповідачем. Так, колегія суддів, здійснивши свій розрахунок 3% річних за період з 15.04.2022 по 03.03.2025 та інфляційних втрат з жовтня 2024 по березень 2025 року, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, розміщеного на офіційному веб-порталі: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff на суму боргу вказану позивачем -300 000,00 грн , встановила, що 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3 693,38 грн, інфляційні повністю у сумі 21 900,92 грн.
Отже, вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, тому висновки суду щодо стягнення 3% річних у розмірі 25 643,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 107 892,32 грн є помилковими.
Відповідно до ст.ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи відповідача щодо нарахування 3% річних у розмірі 3 693,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 21 900,92 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, наявними у матеріалах справи, а позивач у свою чергу не надав доказів на спростування вищенаведених обставин; а також не надав доказів своєчасної поставки товару.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим та зробленим без належного врахування обставин справи та оцінки належних доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 693,38 грн та інфляційних втрат у розмірі 21 900,92 грн. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 підлягає скасуванню в цій частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 справі № 911/814/25 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 справі № 911/814/25 слід скасувати, в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з прийняттям нового рішення та закрити провадження у справі в частині основного боргу.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує пятиста розмрів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 справі № 911/814/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.05.2025 справі № 911/814/25 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
«Закрити провадження у справі № 911/814/25 в частині стягнення основного боргу у розмірі 300 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бров Міт Агро" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 20-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 43407189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Партнер" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, буд. 11, офіс 212, код ЄДРПОУ 37239812): 21 900 (двадцять одна тисяча дев'ятсот) грн 92 коп. - інфляційних втрат 3 693 (три тисячі шістсот дев'яносто три) грн 38 коп. - 3% річних, 4 883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 78 коп. судового збору.
Видати наказ».
5. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
6. Матеріали справи № 911/814/25 повернути до Господарського суду міста Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 13.10.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк