вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" жовтня 2025 р. Справа№ 910/2541/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "ЖЕНЬШЕМ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025
у справі №910/2541/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Фермерського господарства "ЖЕНЬШЕМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА"
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог
03.03.2025 Фермерське господарство "ЖЕНЬШЕМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" про стягнення 293 601,12 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено виконання зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором поставки сільськогосподарської техніки від 09.06.2023 №VAITUA-090623, а саме не здійснено поставку навігаційної системи Starquide IV, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в сумі 293 601,12 грн.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 509, 526, 527, 530, 626, 627, 629, 638, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2541/25 у задоволенні позову відмовлено.
Суд, керуючись ст. 193 ГК України ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599, 662, 663 ЦК України виходив з того, що:
- позивачем не здійснено виконання умов пункту 4.2 Договору у вигляді перевірки товару в дату його отримання та повідомлення відповідача про недоліки товару до моменту завершення процедури приймання, оскільки датою ТТН №4 є 25.08.2023, а лист позивача про виявлені недоліки (№17) датований 04.09.2023;
- позивачем не здійснено виконання умов пункту 4.3 Договору у вигляді складення акту про приховані недоліки товару.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- суд не врахував, що факт передання товару позивачу підтверджується актом прийому-передачі товару та ТТН не відповідає дійсності, оскільки акт прийому-передачі та ТТН не були підписані працівниками ФГ «Женьшем», а підпис, який міститься на документах, належить представнику відповідача водію ОСОБА_1. У графі «прийняв» немає підпису;
- щодо посилання суду на те, що позивачем не здійснено виконання умов пункту 4.2 Договору у вигляді перевірки товару в дату його отримання та повідомлення відповідача про недоліки товару до моменту завершення процедури приймання, оскільки датою ТТН № 4 є 25.08.2023, а лист позивача про виявлені недоліки (№ 17) датований 04.09.2023 апелянт зазначив, що відповідача в телефонному режимі що 25.08.2023 року напередодні доставки вказаного причепу його дитина Шемет Роман 2008 року народження отримав закритий перелом зі зміщенням (копія виписки у додатках), а тому не міг здійснити процедуру прийомки. На це повідомлення менеджер відповідача відповів, що коли буде можливість тоді приймете товар згідно специфікації і це не буде порушенням договору, а тому лист про недоліки був поданий 04.09.2023.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2541/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
19.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ЖЕНЬШЕМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2541/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 11.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 11.08.2025.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
Відповідач в додаткових поясненнях зазначив, що позовна вимога про стягнення з нього вартості непоставленого товару є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи та законодавству.
Зокрема, відповідач зазначив, що:
- відповідно до товарно-транспортної накладної від 25 серпня 2023 року товар був прийнятим водієм/експедитором ОСОБА_1, як товар належної якості, тобто відповідач передав товар належної якості з всіма погодженими комплектуючими. Представники позивача були присутні при здійсненні відвантаження товару та перевіряли всі комплектуючі, тому факт відсутності будь-яких комплектуючих є неможливим;
- посилання апелянта на той факт, що він телефонував менеджеру є такими, що не відповідають дійсності та не підтвердженні матеріалами справи.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки сільськогосподарської техніки від 09.06.2023 № VAITUA-090623 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується передати у власність сільськогосподарську техніку (далі - товар) позивачу, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його ціну у розмірі передбаченому цим Договором (п. 1.1 Договору).
Пунктом 4.2 Договору визначено, що позивач зобов'язаний перевірити та прийняти товар за кількістю та якістю у дату його отримання від відповідача. Позивач зобов'язується перевірити комплектність поставки, а також відсутність будь-яких видимих ознак пошкодження товару, і у випадку виявлення пошкоджень, позивач зобов'язується негайно, до моменту завершення процедури приймання, письмово повідомити про це відповідача. У випадку ненадання такого повідомлення позивачем, товар вважатиметься прийнятим позивачем, як товар належної якості. Факт передання товару позивачу підтверджується актом прийому-передачі товару та ТТН.
Положеннями пункту 4.4 Договору передбачено, що претензії позивача стосовно якості товару приймаються відповідачем протягом трьох календарних місяців після передання товару позивачу і розглядатимуться відповідачем і можуть бути прийняті у якості обґрунтованих тільки за умови виконання позивачем пунктів 4.2, 4.3 цього Договору, а також вимог інструкцій виробника з експлуатації, інших нормативних документів стосовно транспортування, зберігання та використання товару.
Умовами пункту 4.5 Договору визначено, що під час передання товару позивачу складається акт прийому-передачі. Під час підготовки обладнання технічними працівниками відповідача складається акт введення в експлуатацію.
Специфікацією до Договору, зокрема, визначено: товар: дисковий лущильник Kverneland QualidiskPro T 6 m; загальна вартість: 1 670 218,20 грн з ПДВ.
Додатковою угодою від 25.07.2023 № б/н до Договору специфікацію до Договору викладено в наступній редакції, а саме: товар: причіпний розбрискувач Kverneland iXtrack B 36; загальна вартість: 1 657 535,40 грн. з ПДВ.
Пунктом 20 специфікації в редакції додаткової угоди від 25.07.2023 № б/н до Договору передбачена позиція комплектації товару - навігаційна система Starquide IV, в кількості 1 шт.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено в повному обсязі виконання зобов'язання з поставки товару, а саме: не здійснено поставку навігаційної системи Starquide IV, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в сумі 293 601,12 грн.
Наведене стало підставою для звернення з цим позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).
Згідно товарно-транспортної накладної від 25.08.2023 №4, відповідач (вантажовідправник) здав Фізичній особі-підприємцю Шевцовій Лілії Анатоліївні (автомобільний перевізник), а саме: водію ОСОБА_1 вантаж - причіпний розбрискувач Kverneland iXtrack B 36, загальною вартістю 1 657 535,40 грн з ПДВ. (а.с. 22).
Доводи скаржника про те, що акт прийому-передачі та ТТН не були підписані працівниками ФГ «Женьшем», підпис який міститься на документах належить представнику відповідача водію ОСОБА_1., а у графі «прийняв» немає підпису колегія суддів відхиляє, як недоведені, адже в матеріалах справи міститься лист позивача про виявлені недоліки №17, який складено 04.09.2023. (а.с.16). Це свідчить про те, що процедура прийому-передачі товару відбулась.
Водночас, на момент прийняття товару, акт про виявлені недоліки такого товару не складено та він відсутній в матеріалах справи.
Як зазначено вище, в п. 4.2 Договору визначено, що позивач зобов'язаний перевірити та прийняти товар за кількістю та якістю у дату його отримання від відповідача. Позивач зобов'язується перевірити комплектність поставки, а також відсутність будь-яких видимих ознак пошкодження товару, і у випадку виявлення пошкоджень, позивач зобов'язується негайно, до моменту завершення процедури приймання, письмово повідомити про це відповідача. У випадку ненадання такого повідомлення позивачем, товар вважатиметься прийнятим позивачем, як товар належної якості. Факт передання товару позивачу підтверджується актом прийому-передачі товару та ТТН.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем згідно п. 4.2 Договору не здійснено перевірку товару в дату його отримання, не повідомлено відповідача про недоліки товару до моменту завершення процедури приймання, а також відповідно до п. 4.3. Договору не складено акту про приховані недоліки товару.
Посилання позивача на те, що ним лист про недоліки подано лише 04.09.2023 через неможливість здійснити процедуру прийомки товару, оскільки його дитина отримала закритий перелом колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані. Також, не є підтвердженими посилання апелянта на зв'язок з менеджером відповідача.
В контексті наведеного необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18).
В контексті наведеного колегія суддів, з урахуванням унормованого в ч. 1 ст. 43 ГПК України обов'язку сторони добросовісно користуватися наданими їй законом процесуальними правами, зазначає, що апелянтом доказово не будо доведено недопоставки навігаційної системи Starquide IV за укладеним між сторонами договором, адже, як вже зазначалось, відповідач прийняв товар згідно договору, що підтверджується товарно-транспортною накладною №4 від 25.08.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України унормовано, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 ГПК України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Колегія також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Підсумовуючи вищенаведене, Північний апеляційний господарський суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем вимог укладеного між сторонами договору щодо поставки навігаційної системи Starquide IV, належних і допустимих доказів в спростування обставин виконання договірних зобов'язань позивачем не надано.
Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару в сумі 293 601,12 грн.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального закону, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/2541/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова