вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" вересня 2025 р. Справа№ 925/1513/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : не з'явився;
від відповідача : Плакущий С.В.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 (Повне рішення складено і підписано 19.06.2025)
у справі №925/1513/24 (суддя - Г.М.Скиба)
за позовом фізичної особи ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кверетіс"
2) Фізичної особи ОСОБА_2
про визнання недійсними протоколу правління та рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирної житлової блок-секції щодо затвердження тарифу на утримання ОСББ
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1 (з урахуванням зміни вимог) про визнання недійсним рішення №3 порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1, оформлених протоколом №1 від 24.06.2020 про затвердження тарифу 3,50 грн за 1 кв.м (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі №925/1513/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з указаними рішеннями, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі № 925/1513/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позову. Так, апелянт стверджує, його право як учасника ОСББ "Альфа" є порушеним у зв'язку із неповідомлення його про проведення загальних зборів ОСББ 24.06.2020 про затвердження тарифу 3,50 грн за 1 кв.м, що є підставою для визнання недійсним рішення №3 порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1 , що оформлене протоколом №1 від 24.06.2020 про затвердження тарифу 3,50 грн за 1 кв.м.
04.07.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд відмовити у її задоволенні з огляду на безпідставність та необґрунтованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі № 925/1513/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів відзначає, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , в якому утворено ОСББ "Альфа".
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що 05.12.2024 з розмов з сусідами по квартирі дізнався про: а) обрання гр. ОСОБА_3 головою ОСББ "Альфа"; б) затвердження Статуту ОСББ "Альфа"; в) стягнення з власників житла витрат на утримання ОСББ та прибудинкової території за тарифом 3,50 грн/м2 з 01.06.2020.
При цьому позивач заявляє про проведення загальних зборів ОСББ, затвердження Статуту ОСББ, обрання ОСОБА_3 головою правління ОСББ "Альфа", затвердження тарифу по оплаті 3,50 грн/м2 на утримання ОСББ та прибудинкової території - без його участі, в зв'язку з чим Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом про визнання недійсним рішення №3 порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1, оформлених протоколом №1 від 24.06.2020 про затвердження тарифу 3,50 грн за 1 кв.м (з урахуванням заяви позивача від 07.03.2025 про відмову від частини позовних вимог, а саме: визнання недійсним протоколу правління Об'єднання співвласників 10-поверхової 32-квартирної житлової блок-секції по АДРЕСА_1 №1 від 05.02.2020 про обрання ОСОБА_3 головою правління - вх.суду №3735/25 від 07.03.2025.
Колегія суддів відзначає, що позивач у справі є фізичною особою та учасником ОСББ "Альфа"; відповідач є суб'єктом господарювання з утримання житлового фонду на ринку послуг України, неприбутковою організацією з основним видом діяльності: "комплексне обслуговування будинків".
Взаємовідносини ОСББ з членами та учасниками ОСББ врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Спори між учасником ОСББ та ОСББ віднесені Верховним Судом до категорії корпоративних - як найбільш наближені до суті відносин.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 4. Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання (ст. 12 Закону).
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч.6 ст.13 Закону).
У відповідності до ст.15 Закону співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
Згідно із ч.1 ст.16 Закону об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах.
В силу ч.1, 3 ст.20 Закону частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
У відповідності до ч. ч.2, 3 ст.23закону власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно із п.1, 4, 5, 10 ч.1 та ч.2 ст.7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст.5 якого до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - то слуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами;
В силу ч.1, 3 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг;
При цьому згідно із ч. 5 ст. 13 даного Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої то них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
В силу ч.1 ст.360 ЦК співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном;
Колегія суддів відзначає, що особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, незалежно від членства у цьому об'єднанні, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з співвласників (власників квартир) коштів за надані послуги. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.10.213 у справі №6-59цс13, від 25.11.2014 у справі №3-184цс14, від 01.04.2015 у справі №916/2197/13, від 11.11.2015 у справах №914/189/14 та №3-45гс15, від 27.01.2016 у справах №904/8242/14 та №3-1028гс15, від 20.04.2016 у справі №6-295Іцсі5.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.
Позивач не доводить наявність господарських чи інших цивільних відносин між сторонами на підставі письмового двостороннього оплатного строкового консенсуального договору між сторонами, але позивач заявляє про порушення своїх прав у виді неналежного повідомлення про час і місце проведення загальних зборів ОСББ, прийняття рішення загальними зборами за відсутності позивача та необґрунтоване та безпідставне визначення розміру внесків 3,50 грн за кв.м на утримання та обслуговування ОСББ "Альфа" - за рішенням загальних зборів членів ОСББ, а також не затвердження щорічних кошторисів ОСББ тощо.
Судом встановлено, що Відповідач щомісячно виставляв Позивачеві квитанції на оплату внесків та інших платежів, натомість позивач з 2012 року ухиляється від внесення плати на утримання ОСББ, підбурюючи інших учасників ОСББ "Альфа" не вносити оплату, що протирічить Статуту ОСББ "Альфа" та основами об'єднання та діяльності ОСББ. На момент розгляду спору заборгованість ОСОБА_1 перед ОСББ складає близько 30 тис. грн. Подані відповідачем документи не спростовані позивачем у належний спосіб, тому суд не приймає до уваги твердження позивача про необізнаність останнього з проведенням загальних зборів членів ОСББ та з сумами на утримання майна в ОСББ.
Наявний у матеріалах справи акт звірки заборгованості між ОСББ "Альфа" та ОСОБА_1 не приймається судом до уваги, оскільки він не підписано позивачем.
На вимогу суду першої інстанції відповідачем було подано детальний розрахунок витрат ОСББ (кошторис) за 2024-2025 роки, заборгованості ОСОБА_1 перед ОСББ за період з жовтня 2012 року по грудень 2024 року наростаючим підсумком - 324115,17 грн боргу (т.1 а.с.59-61), а також відомість нарахувань ОСББ поквартирно на утримання будинку станом на 17.03.2025 для розуміння співвідношення добросовісних та недобросовісних платників послуг.
Колегія суддів відзначає, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення його права як учасника об'єднання співвласників житла з боку ОСББ "Альфа".
При цьому суд зважає на те, що відсутність пропозицій позивача по скликанню загальних зборів учасників ОСББ з перегляду тарифу на утримання ОСББ, відсутність пропозицій порядку денного таких зборів, наявність заборгованості перед ОСББ свідчить про те, що вказаний позов було подано з метою ухилення від погашення заборгованості по внесках на утримання ОСББ "Альфа".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог позивача з підстав їх необґрунтованості, безпідставності та недоведеності порушеного права як члена ОСББ "Альфа" щодо утримання майна ОСББ.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі № 925/1513/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі № 925/1513/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.06.2025 у справі № 925/1513/24 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов