вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/478/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Опалюк С.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025, повний текст якого складено та підписано 13.06.2025
у справі №910/478/25 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.В.Ц. Інфозахист»
до Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича
про стягнення коштів
Короткий зміст позовних вимог
15.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.В.Ц. Інфозахист» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича про стягнення 1 200 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару, внаслідок чого у ФОП Босенка Р.В. виник обов'язок повернути отримані грошові кошти у якості передплати. У позові ТОВ «Н.В.Ц. Інфозахист» просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1 200 000,00 грн.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 631 ЦК України, ст.ст. 59, 193 ГК України.
Доводи та заперечення відповідача
У відзиві на позов відповідач визнав у повному обсязі заявлені до нього вимоги, просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними платежами по 100 000,00 грн, починаючи з дня ухвалення рішення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/478/25 ухвалено:
« Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.В.Ц. Інфозахист» до Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича про стягнення 1 200 000,00 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.В.Ц. Інфозахист» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 2, ідентифікаційний код 42647843) заборгованість у сумі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 910/478/25 на 3 місяці, починаючи з дня складення повного тексту цього рішення, шляхом здійснення наступних платежів:
- до 14.07.2025 - у сумі 400 000,00 грн та судовий збір у сумі 9 000,00 грн.;
- до 14.08.2025 - у сумі 400 000,00 грн;
- до 14.08.2025 - у сумі 400 000,00 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Н.В.Ц. Інфозахист» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 2, ідентифікаційний код 42647843) з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 4235 від 13.01.2025, що становить 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. ».
Рішення, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 663, 655, 693, 712 ГПК України мотивоване тим, що частину попередньої оплати в сумі 1 200 000,00 грн відповідач не повернув, поставку товару не здійснив, а тому у нього виникла заборгованість з повернення позивачу попередньої оплати за товар в сумі 1 200 000,00 грн.
Також, суд з посиланням на ст.ст. 331 ГПК України задовольнив заяву відповідача про розстрочення виконання рішення частково, встановивши графік розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці рівними платежами по 400 000,00 грн, починаючи з дня ухвалення рішення у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Відповідач не погодився з цим рішенням суду першої інстанції в частині розстрочення його виконання на 3 місяці та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить:
« Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 року по справі №910/478/25 в частині розстрочення його виконання, виклавши його резолютивну частину в наступному вигляді: Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 910/478/25 на 12 місяців, починаючи з дня складення повного тексту цього рішення, шляхом здійснення наступних платежів:
- до 14.07.2025 - у сумі 100 000,00 грн та судовий збір у сумі 9 000,00 грн.;
- до 14.08.2025 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.09.2025 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.10.2025 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.11.2025 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.12.2025 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.01.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.02.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.03.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.04.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.05.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
- до 14.06.2026 - у сумі 100 000,00 грн;
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 року по справі №910/478/25 залишити без змін. ».
Зокрема, апелянт зазначив, що:
- судом першої інстанції не наведено жодних аргументів, у зв'язку з якими суд вирішив недоцільним розстрочити виконання рішення на більш тривалий період та не дослідив наявні в матеріалах докази, які надавали підстави для розстрочення виконання рішення на більш тривалий період;
- на думку скаржника, розстрочення погашення суми боргу в розмірі 1 200 000 грн на 3 місяці не сприяє досягненню збалансованості інтересів сторін і ставить відповідача у ще більш скрутне матеріальне становище, оскільки у відповідача, який є фізичною особою-підприємцем, у 2025 році, згідно банківської виписки, наявної в матеріалах справи, менше 1 000 грн на банківському рахунку, а матеріальне становище позивача є стабільним і з кожним роком прибуток стає більшим;
- судом не враховано, що розстрочка у даній справі може бути ефективним засобом недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та приведення його до банкрутства, що, відповідно, може бути загрозою неотримання позивачем протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів за рішенням суду.
Доводи та заперечення позивача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- до апеляційної скарги не надано жодних доказів, що перераховані за договором №0803 від 08.03.2023 в якості передоплати грошових коштів, які були використані апелянтом на придбання вимірювального обладнання або певних його складових чи елементів. Навпаки, апелянт у скарзі зазначає, що отриману передоплату він «…вклав у власну господарську діяльність і на даний момент відсутні у вільному доступі», на думку позивача, вказує на порушення апелянтом умов п. п. 2.1, 4.1 договору №0803 від 08.03.2023.
- довготривале невиконання Апелянтом власних зобов'язань за договором №0803 від 08.03.2023 свідчить про факт недобросовісної підприємницької діяльності та порушення наведених вище норм.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 910/478/254 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази. Також, судом встановлено, що оскільки апеляційну скаргу подано в строк встановлений законом, то клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення не розглядається.
25.07.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Босенка Ростислава Володимировича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/12849/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.10.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.09.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.09.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання 01.10.2025 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідки про доставку електронного документа до його електронного кабінету. До початку розгляду справи позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Розгляд клопотань
В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку для подання, прийняття та дослідження документів фінансової звітності позивача ТОВ «Н.В.Ц. Інфозахист». В обґрунтування цього клопотання апелянт зазначив про те, що він не міг знати змісту фінансової звітності позивача. Лише під час підготовки апеляційної скарги відповідачем було отримано звіт про фінансові результати діяльності позивача. У зв'язку з цим існують поважні причини для дослідження зазначених документів під час апеляційного розгляду, з огляду на що, строк для подання таких документів має бути поновлений.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши це клопотання, колегія суддів зазначає, що подаючи відповідний доказ до суду апеляційної інстанції, відповідач не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання його у встановлений процесуальним законом строк та порядок, як і не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Під час апеляційного розгляду справи у клопотанні про поновлення строку для подання цього доказу, відповідач не навів поважних причин неподання цього доказу до суду першої інстанції. Тому, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє у прийнятті зазначеного доказу, оскільки такий подано з порушенням процедури подачі доказів у справі. Зазначений документ не враховується при прийнятті постанови.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
08.03.2023 між ТОВ «Н.В.Ц. Інфозахист» (покупець) та ФОП Босенком Р.В. (виконавець, постачальник) був укладений договір поставки № 0803 (далі - договір), за умовами якого постачальник поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує на умовах даного договору товар - вимірювальне обладнання, найменування, кількість і ціна якого визначені в узгодженій сторонами специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору покупець перераховує грошові кошти по специфікації на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку, поетапно в наступному порядку: 1 етап - передплата у розмірі 50% вартості товару згідно зі специфікацією протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами специфікації; 2 етап - оплата частини вартості товару, що залишилася по специфікації, протягом 160 банківських днів з дати підписання сторонами специфікації видаткової накладної.
Згідно з пунктом 3.1 договору строк поставки товару по специфікації - до 30.12.2023. Товар передається покупцеві на умовах DDP (Інкотермс 2010) в кількості і комплектності по видатковій накладній в місці поставки - приміщеннях покупця за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 59 (п. 3.2 договору).
Пунктом 7.3 договору передбачено право постачальника відмовитися від поставки товару до кінцевого терміну поставки (за п. 3.1 договору) через письмове повідомлення і у такому разі - повернути покупцю кошти в розмірі суми, сплаченій покупцем за товар по специфікації, без додаткових штрафних санкцій.
Даний договір набирає сили з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, а по гарантійних зобов'язаннях і взаєморозрахункам - до їх належного завершення (п. 10.1 договору).
У специфікації № 1 до договору сторони погодили поставку товару (Tektonix MSO072004 - осцилограф змішаних сигналів, 20 ГГц, 50 Гігасемплів/с на канал. 4 канали + 16 каналів логічного аналізатору; стан - був у використанні; серійний номер Tektronix MS072004: С010319) у кількості 1 шт., загальною вартістю 3 200 000,00 грн з ПДВ.
в листі від 28.12.2023 відповідач повідомив позивача про неможливість постачання товару за договором № 0803 від 08.03.2023 через несплату ТОВ «Н.В.Ц. Інфозахист» частини вартості товару у розмірі 50% за 2-м етапом оплати, яка за п. 2 договору мала бути здійснена протягом 160 банківських днів з дати підписання сторонами специфікації. У вказаному листі відповідач також запевнив про повернення попередньої оплати позивачу, сплаченої в сумі 1 600 000,00 грн.
03.01.2024 відповідач, на виконання п. 7.3 договору та зазначеного повідомлення щодо повернення передплати за договором, повернув на поточний рахунок позивача 400 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 03.01.2024.
Проте іншу частину попередньої оплати в сумі 1 200 000,00 грн (1 600 000,00- 400 000,00) відповідач не повернув, поставку товару не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу № 830/24 від 10.12.2024 та претензію № 851/24/к від 23.12.2024 про повернення попередньої оплати за товар у сумі 1 200 000,00 грн, які залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення.
З указаними обставинами ФОП Босенко Р.В. погодився під час розгляду даної справи та позовні вимоги на вказану суму визнав у повному обсязі.
Також суд розглянув клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на один рік шляхом сплати заборгованості помісячно рівними частинами з дня винесення судом такого рішення.
Позивач проти розстрочення виконання рішення суду не заперечив, але не більше, ніж на 3 місяці зі сплатою заборгованості щомісяця по 400 000,00 грн рівними частинами, оскільки розстрочка на терміном на 1 рік, як просить відповідач, не сприятиме поверненню залишку отриманої передоплати та оздоровленню фінансового стану боржника.
Суд задовольнив заяву відповідача про розстрочення виконання рішення частково, встановивши графік розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці рівними платежами по 400 000,00 грн, починаючи з дня ухвалення рішення у цій справі.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розстрочення його виконання на 3 місяці та вважає, що суд безпідставно не розстрочив виконання рішення на більш тривалий період, а саме на рік.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 3 місяці виходячи з наступного.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається в десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача в виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відповідно до правової позиції, що викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16 питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
У справі, що розглядається, задовольняючи заяву про відстрочення виконання судового рішення суд першої інстанції обґрунтовано врахував посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, що підтверджується банківською випискою по банківському рахунку за 2025 рік, згідно з якою на рахунку відповідача знаходиться 872,12 грн, також те, що він добросовісно розраховував на оплату другої частини товару позивачем та не міг передбачити, що ТОВ «Н.В.Ц. Інфозахист» відмовиться від поставки товару і у відповідача виникне обов'язок повернути отримані кошти. Крім того судом взято до уваги посилання відповідача на те, що стягнення всієї суми призведе до банкрутства відповідача та неможливості виконання інших зобов'язань.
Заслуговують на увагу посилання позивача на те, що розстрочка на терміном на 1 рік, як просить відповідач, не сприятиме поверненню залишку отриманої передоплати та оздоровленню фінансового стану боржника.
Вирішення питання про розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду.
З огляду на ці обставини, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції вірно врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору, його матеріальне становище та достатньо обґрунтовано дійшов висновку про розстрочення повернення попередньої оплати за товар у сумі 1 200 000,00 грн на виконання рішення суду строком на 3 місяці рівними частинами, що забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.
Відтак суд першої інстанції, встановивши обставини, про які зазначено вище, обґрунтовано виснував, що розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно з графіком, наведеним у рішенні суду, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов'язання перед позивачем, і у даному випадку розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду. При цьому твердження скаржника, що при наданні розстрочення виконання рішення судом не враховані співмірність та пропорційність з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника колегією суддів відхиляються, оскільки відповідач не надав жодного доказу на підтвердження порушення балансу інтересів.
З огляду на викладене суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на 3 місяці у цій справі, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що задовольняючи відповідну заяву відповідача суд допустив порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін, що могло б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують зазначених висновків. Судом першої інстанції враховано принцип балансу інтересів сторін. Обставини, на які послався відповідач на підтвердження наявності обставин для розстрочення виконання судового рішення на більш тривалий період належним чином не підтверджені.
При цьому колегія враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Водночас колегія не вбачає порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін у висновках суду про задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, що могло б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Таким чином, колегія відхиляє доводи апелянта про те, що розстрочення сплати такої суми усього на 3 місяці не сприяє досягненню збалансованості інтересів сторін і ставить відповідача у ще більш скрутне матеріальне становище.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Колегія судів апеляційного суду враховуючи викладене, не вбачає порушень процесуального закону, пов'язаних із створення перешкод для відповідача щодо забезпечення його прав на судовий захист. Зазначені відповідачем з цього приводу доводи не знайшли свого підтвердження та не можуть вважатися належною підставою для скасування оскарженого рішення в частині розстрочення його виконання.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі №910/478/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 09.10.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков