ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4544/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 (суддя Т.Г. Д'яченко, м.Одеса, повне рішення складено 14.05.2025)
у справі №916/4544/24
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25»
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, скасування реєстраційної дії,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», в якій просила:
-визнати незаконним рішення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», прийняте 12.09.2024, оформленим протоколом №1/2024 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» (ЄДРПОУ 23210119) від 12.09.2024, посвідченим 02.10.2024 Бежан А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №№2761, 2762;
-скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Лєсної Т.О. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10.10.2024 №1005561070004040707 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» - Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» та запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою, зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміну фізичних осіб або зміну відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, вчинені на підставі рішення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», прийнятого 12.09.2024, яке оформлене протоколом №1/2024 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» (ЄДРПОУ 23210119) від 12.09.2024, посвідченим 02.10.2024 Бежан А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №№2761, 2762.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України щодо порядку скликання і проведення загальних зборів, та за відсутності кворуму для прийняття рішень, чим порушені корпоративні права позивача як члена кооперативу на участь в управлінні кооперативом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з огляду на недоведеність факту членства ОСОБА_1 у Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25» станом на дату прийняття оскаржуваного позивачем рішення, судом не встановлено наявності у позивача корпоративних прав на участь в управлінні та вирішенні питань діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», зокрема, і участі у прийнятті відповідних рішень зборів членів кооперативу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції не було всебічно досліджено обставини справи, повністю проігноровано доводи позивача, надано односторонню оцінку доказам на користь відповідача, а також неправильно застосовані норми процесуального права.
Так, ОСОБА_1 зазначила, що і в позові, і в клопотанні про витребування доказів, і в клопотанні про визнання обставин у зв'язку із ухиленням відповідача від подання витребуваних судом доказів, і під час усних пояснень, і під час промови в судових дебатах представник позивача постійно посилалася на ту обставину, що факт членства ОСОБА_1 в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25» зазначений безпосередньо в протоколі, яким оформлене оскаржуване рішення.
Оскільки до предмету доказування у даній справі входить встановлення обставин загальної кількості та членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» і підстави членства у ньому (у тому числі позивача), то саме у відповідача в особі його посадових осіб і повинна бути наявна відповідна інформація, однак відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.02.2025 відповідних доказів не надав, і у своїй заяві зазначив, що дотепер попереднім правлінням та головою Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» не передано новообраному правлінню та голові правління документи кооперативу.
На думку апелянта, вказана відповідь відповідача є ухиленням від подання учасником справи витребуваних судом доказів, водночас суд першої інстанції повністю підтримав суперечливу позицію відповідача, яка фактично зводиться до двох взаємовиключних тверджень: з одного боку, відповідачу достеменно відомо, що ОСОБА_1 не є членом кооперативу, з іншого боку, жодна посадова особа кооперативу із тих, які до того фіксували голоси членів кооперативу на зборах, раптово не мають жодних відомостей про особовий склад кооперативу.
У зв'язку із ухиленням відповідача від подання витребуваних судом доказів, позивачем подано клопотання про визнання обставини членства позивача ОСОБА_1 в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25» та обставини неповідомлення належним чином позивача ОСОБА_1 про скликання оскаржуваних загальних зборів, проте, за текстом рішення, взагалі не зазначено про розгляд такого клопотання.
Крім того, за доводами апелянта, відсутність копії заяви про вступ та посвідчення про членство само по собі не може бути доказом того, що ОСОБА_1 не була членом вказаного кооперативу.
Також скаржник звернула увагу на те, що під час розгляду справи представником відповідача повідомлено, що голосування на зборах проводилось шляхом опитування, проте зі змісту протоколу вбачається, що рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу «було прийнято» шляхом письмового опитування або обходу квартир, тоді як статут Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» не передбачає порядку проведення позачергових загальних зборів членів кооперативу шляхом письмового опитування.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана представником скаржника 30.05.2025 через систему «Електронний суд», зареєстрована судом 30.05.2025 за вх.№2299/25.
Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх.№2301/25 від 30.05.2025).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у справі №916/4544/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4544/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
10.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у справі №916/4544/24 залишено без руху.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги залишено без розгляду, оскільки апелянтом не було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у справі №916/4544/24. Встановлено відповідачу строк до 11.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду від 25.06.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у справі №916/4544/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2025 об 11:00 год.
Між тим, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, судове засідання, призначене на 02.09.2025, не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/4544/24 відбудеться 07.10.2025 о 12:30 год, а також про місце його проведення.
07.10.2025 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2299/25/Д3 від 07.10.2025), яке мотивоване тим, що про розгляд цієї справи Південно-західним апеляційним господарським судом ОСОБА_2 дізналася випадково напередодні судового засідання, адже судова повістка їй, як представнику, яка представляла інтереси відповідача при розгляді справи судом першої інстанції, не надсилалася, тоді як 07.10.2025 о 14:50 год указаний представник має прийняти участь у розгляді Арцизьким районним судом Одеської області цивільної справи №492/1073/25, на підтвердження чого надано судову повістку-повідомлення про підготовче судове засідання у цивільній справі.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 07.10.2025, вказане клопотання залишено без розгляду, оскільки матеріали справи та клопотання про відкладення розгляду справи не містять повноважень Пудлінської Лариси Іванівни на представництво інтересів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Позивач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі у ньому.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні позивача або її представника.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів №261 від 16.05.1985 (до якого в подальшому неодноразово вносились зміни) створено житлово-будівельний кооператив на 107 квартир (будинок будівельний №4 мкр. «Фрунзе-Е») та присвоєно утворюваному житлово-будівельному кооперативу назву «Центральний-25», а також затверджено список кандидатів у члени утворюваного житлово-будівельного кооперативу на виділення квартир.
До списку для отримання житлової площі (Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25», буд. №4, мкр. «Фрунзе-Е») увійшли: ОСОБА_3 (1941 р.н.), його дружина ОСОБА_1 (1947 р.н.), донька ОСОБА_4 (1972 р.н.), ОСОБА_5 (1982 р.н.).
Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» зареєстровано 24.07.1996. Місцезнаходженням кооперативу є така адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що з моменту організації рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.05.1985 №261 Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», ОСОБА_3 став членом даного кооперативу.
Наразі, як установлено колегією суддів, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційна довідка №395760862 від 20.09.2024) ОСОБА_1 є власницею квартири (розмір частки 1/1), загальною площею 69,6 кв.м, житловою площею 39,4 кв.м, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2361722651101, державну реєстрацію права власності на яку здійснено 19.05.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: 558, виданий 19.05.2021, видавник: Марченко А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу), відповідно до якого ОСОБА_1 являється єдиною спадкоємницею зазначеної квартири після свого чоловіка ОСОБА_3 , якому квартира належала на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, серії САВ 307302 від 16.04.2007, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (номер запису 228 в книзі: 46к-139 від 21.05.2007).
З матеріалів справи також вбачається, що на даний час статут Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» діє у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», оформленим протоколом №1 від 23.11.2016 (надалі - статут).
Пунктами 1.1., 1.2. статуту визначено, що Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» (далі - ЖБК) створений і діє у відповідності до Закону України «Про кооперацію», чинного законодавства України та цього статуту; ЖБК створено фізичними та юридичними особами, що добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на умовах самоврядування.
Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. статуту ЖБК є непідприємницьким товариством, кооперативом обслуговуючого типу, який утворений шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. ЖБК надає послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу; ЖБК є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку (доходів) для його розподілу між членами ЖБК.
Згідно із пунктом 2.1. статуту ЖБК створено з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також для наступної експлуатації та управління багатоквартирним будинком (будинками).
Засновниками ЖБК є члени ЖБК, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (пункт 3.1. статуту).
Умови і порядок вступу до ЖБК, вихід чи виключення з ЖБК урегульовано у розділі 4 статуту.
Так, членами ЖБК можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, і юридичні особи - власники квартир, жилих і/чи нежилих приміщень (пункт 4.1. статуту). Наймачі і орендарі не можуть бути членами ЖБК (пункт 4.2. статуту).
Членство ЖБК припиняється у випадку: добровільного виходу з ІНФОРМАЦІЯ_1 ; смерті члена ІНФОРМАЦІЯ_1 - фізичної особи; виключення з членів ЖБК за невиконання вимог цього статуту; ліквідації члена ЖБК - юридичної особи; припинення діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 4.4. статуту).
За положеннями пункту 4.6. статуту, якщо власник квартири жилого і/чи нежилого приміщення не є членом ЖБК, то з ним укладається договір про відшкодування витрат на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, оплату комунальних послуг, проведення ремонту, реконструкції та технічного переоснащення будинку. При цьому відповідно до пункту 4.7. статуту ухилення власника від укладання договору не звільняє його від витрат на утримання будинків, споруд та прибудинкової території, оплати комунальних послуг, проведення ремонту, реконструкції та технічного переоснащення будинку.
Пунктом 4.8. статуту передбачено, що власники квартир, жилих і/чи нежилих приміщень, які не були членами ЖБК, або одержали у власність квартиру, жиле і/чи нежиле приміщення в будинку ЖБК після реєстрації цього статуту, приймаються в члени ЖБК за їхньою письмовою заявою на загальних зборах членів ЖБК.
Вихід із членів ЖБК проводиться на підставі письмової заяви члена ЖБК, поданої ним до правління ЖБК; виключення з членів ЖБК проводиться на загальних зборах за пропозицією правління (пункти 4.9., 4.10. статуту).
ЖБК веде облік своїх членів і видає кожному з них посвідчення про членство (пункт 4.11. статуту).
Відповідно до пункту 7.1. статуту член ЖБК, зокрема, має такі права: брати участь у прийнятті рішень на загальних зборах членів ЖБК як особисто, так і через свого представника за дорученням (підпункт 7.1.3.); обирати і бути обраним в органи управління і контролю ЖБК (підпункт 7.1.4.); вносити пропозиції, що стосуються удосконалення діяльності ЖБК, усунення недоліків у роботі його органів управління і контролю (підпункт 7.1.5).
Пунктами 12.1., 12.1.1. статуту визначено, що загальні збори членів ЖБК є вищим органом управління, до компетенції яких відноситься, зокрема: затвердження та внесення змін до статуту ЖБК; обрання правління і ревізійної комісії ЖБК; обрання голови правління ЖБК; обрання уповноважених; прийняття у члени ЖБК і виключення із членів ЖБК; затвердження балансу і звіту правління за минулий рік; затвердження кошторису витрат і доходів на наступний рік; визначення розмірів вступного і членського внесків; визначення розмірів, порядку формування і використання фондів ЖБК.
Скликання загальних зборів членів ЖБК (зборів уповноважених) здійснюється правлінням чи головою в разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення і порядок денний загальних зборів члени ЖБК повинні бути сповіщені не пізніше ніж за 10 днів до дати їх проведення (пункт 12.1.3. статуту).
Загальні збори членів ЖБК повноважні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - при наявності двох третин уповноважених (пункт 12.1.6).
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) ЖБК приймаються відкритим голосуванням (пункт 12.1.8). Рішення членів ЖБК може бути прийняте шляхом письмового опитування членів ЖБК (пункт 12.1.9).
12.09.2024 відбулися позачергові загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1/2024 від 12.09.2024, про:
-обрання головою позачергових загальних зборів ОСОБА_9 , секретарем позачергових загальних зборів - ОСОБА_10 та надання їм повноважень на підписання протоколу та додаткових документів;
-затвердження звіту фінансово-господарської діяльності кооперативу за 2021-2023 роки з оцінкою «задовільно»; акт додається;
-задоволення прохання ОСОБА_7 про звільнення її з посади голови правління з 30.09.2024; припинення повноважень діючого складу правління кооперативу, виключення ОСОБА_7 з посади голови правління з 30.09.2024, в тому числі з підписантів від імені кооперативу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; затвердження правління кооперативу у наступному складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 ; призначення ОСОБА_11 на посаду голови правління з 01.10.2024;
-надання повноважень правлінню додатково нараховувати цільові внески;
-затвердження механізму погашення заборгованості комунальної послуги з водопостачання;
-внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: виключення ОСОБА_7 , як особи, яка не може вчиняти дії від імені кооперативу, - з 30.09.2024; включення ОСОБА_11 - голови правління, як особи, яка може вчиняти дії від імені кооперативу, - з 01.10.2024.
У протоколі №1/2024 від 12.09.2024 зазначено, що загальна кількість членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» - 100 осіб; у зборах взяли участь особисто та/або представників членів кооперативу - 60 осіб; на позачергових загальних зборах членів кооперативу присутні члени кооперативу, які володіють 60% голосів, а тому позачергові загальні збори членів кооперативу визнано повноваженими та такими, що можуть приймати рішення з будь-яких питань порядку денного.
Протокол позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» підписано головою позачергових загальних зборів ОСОБА_9 та секретарем ОСОБА_15 . Справжність підписів останніх посвідчено 02.10.2024 Бежан А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №№2761, 2762.
Також матеріали справи містять додаток до протоколу №1/2024 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» від 12.09.2024 «Реєстр осіб, які брали участь на позачергових загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25». Список власників квартир будинку вулиця Балківська, 21, м.Одеса, 65029». У цих списках значиться ОСОБА_1 , яка не голосувала за питання порядку денного.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона глибоко переконана, що з моменту створення та наступної державної реєстрації Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», відповідач не вів належним чином обліку членів кооперативу, не вів належним чином обліку реєстру видачі членських книжок.
При цьому, як вказувала позивач, завдяки наявності прогалині в законодавстві та відсутності вимог обов'язкового внесення всіх членів кооперативу в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із 107 квартир (членів) кооперативу в реєстрі значиться лише 3 особи, в той час як ОСОБА_1 є членом Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25».
Позивачем було зазначено суду, що її, як члена Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», взагалі не було повідомлено про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів, ініціативною групою було порушено порядок підготовки та проведення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», які відбулись 12.09.2024.
Позиція суду апеляційної інстанції
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований в реєстрі як юридична особа з організаційно-правовою формою: обслуговуючий кооператив.
За статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку.
За приписами статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Положеннями частин першої та другої статті 83 Цивільного кодексу України унормовано, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
У статті 85 Цивільного кодексу України визначено, що непідприємницьким товариством є товариство, діяльність якого спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і яке не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Учасники непідприємницького товариства не можуть брати участі в розподілі прибутку такого товариства. Особливості корпоративного управління в непідприємницьких товариствах визначаються в їхніх установчих документах з урахуванням положень цієї статті та інших актів цивільного законодавства.
Непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян, державні та комунальні некомерційні товариства тощо) та установи можуть, поряд із своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо така діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню (стаття 86 Цивільного кодексу України).
Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (частина третя статті 85 Цивільного кодексу України).
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію».
Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (стаття 1 Закону України «Про кооперацію»).
Стаття 2 Закону України «Про кооперацію» надає визначення кооперативу, під яким слід розуміти юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. У цій же статті визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.
У статті 3 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (стаття 8 Закону України «Про кооперацію»).
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону України «Про кооперацію»).
Членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду (стаття 13 Закону України «Про кооперацію»).
У статті 12 Закону України «Про кооперацію» визначено основні права та обов'язки члена кооперативу. Так, основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18, від 12.02.2020 у справі №916/1253/19 зазначено, що відносини між членами обслуговуючого кооперативу та самим кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Отже, Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25» є одним з різновидів юридичної особи, який не має на меті одержання прибутку та створений шляхом об'єднання осіб, які мають право участі у ньому, а члени Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» беруть участь в управлінні кооперативом та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами кооперативу.
У цій справі, у разі встановлення порушення прав позивача як члена кооперативу, має місце спір щодо управління таким кооперативом, тобто корпоративний спір. Тому апеляційний суд вбачає за можливе застосувати практику щодо скасування загальних зборів господарських товариств з урахуванням особливостей управління кооперативом, визначеним законодавством та статутом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №920/432/17 підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №920/432/17 передбачено, що під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на ухвалення загальними зборами рішення.
Предметом позову у даній справі є визнання незаконним рішення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», яке оформлене протоколом №1/2024 від 12.09.2024, та скасування реєстраційної дії державного реєстратора щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Житлово-будівельний кооператив «Центральний-25», вчиненого на підставі оспорюваного рішення позачергових загальних зборів.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, для вирішення спору у даній справі першочерговому дослідженню підлягає факт встановлення членства позивача у Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» станом на дату прийняття спірного рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу.
Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є членом Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», однак відповідач цю обставину заперечує.
Колегія суддів зазначає, що приписами статті 11 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Пунктом 4.8. статуту Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» передбачено, що власники квартир, жилих і/чи нежилих приміщень, які не були членами ЖБК, або одержали у власність квартиру, жиле і/чи нежиле приміщення в будинку ЖБК після реєстрації цього статуту, приймаються в члени ЖБК за їхньою письмовою заявою на загальних зборах членів ЖБК.
При цьому пунктом 12.1.1. статуту відповідача визначено, що до компетенції загальних зборів членів кооперативу відноситься, зокрема, прийняття у члени та виключення із членів кооперативу.
Таким чином, умовою набуття членства у Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25» є подання особою відповідної заяви та прийняття загальними зборами членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» рішення про прийняття у члени кооперативу.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що Господарський суд Одеської області, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов висновку, що на дату прийняття рішення позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» від 12.09.2024, ОСОБА_1 не була членом вказаного кооперативу.
Так, як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 є членом Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», позивачем дані доводи та твердження не було доведено суду жодними письмовими доказами.
Зокрема, в матеріалах справи відсутня письмова заява ОСОБА_1 про вступ до кооперативу (стаття 11 Закону України «Про кооперацію», пункт 4.8. статуту відповідача), а також рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» про прийняття її у члени кооперативу (пункт 12.1.1. статуту).
Водночас посилання позивача на ті обставини, що з моменту організації рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.05.1985 №261 Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» ОСОБА_3 став членом кооперативу та на даний час ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 , та єдиною спадкоємницею зазначеної квартири після свого чоловіка ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №558 від 19.05.2021, жодним чином не можуть свідчити про беззаперечні факти набуття позивачем членства у Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25», оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження викладеної позиції позивача, з урахуванням вимог закону та статуту щодо обставин набуття особою відповідного членства в кооперативі.
Так само, зазначення ОСОБА_1 у додатку до протоколу №1/2024 позачергових загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» від 12.09.2024 «Реєстр осіб, які брали участь на позачергових загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25». Список власників квартир будинку вулиця Балківська, 21, м.Одеса, 65029» не свідчить про набуття нею членства в кооперативі, адже з огляду на назву цього додатку до протоколу, ОСОБА_1 могла бути вказана в ньому саме як власник квартири, а не як член кооперативу.
Щодо правил подання доказів у справі та розподілу тягаря доказування у господарській справі апеляційний суд зазначає таке.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 80 Господарського процесуального кодексу України:
-позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга);
-відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя);
-якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта);
-докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).
Відповідно до статті 81 цього Кодексу:
-учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу; якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша);
-у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частина четверта);
-будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (частина сьома);
-особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (частина восьма).
Відповідно до частини десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Поряд з наведеним апеляційний суд вважає за необхідне додати, що згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється, зокрема на засадах змагальності сторін, зміст якої закріплено та розкрито в положеннях статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто кожна сторона відповідає за наслідки власних процесуальних дій і обрану процесуальну стратегію.
Отже, виходячи з наведених положень щодо змагальності у господарському судочинстві, якщо позивач в умовах відсутності або недостатності у нього доказів на підтвердження та в обґрунтування позовних вимог, звертається з вимогою до відповідача, стверджуючи при цьому про наявність у останнього таких доказів та заявляючи клопотання про їх витребування судом у відповідача, позивач несе процесуальні ризики можливих наслідків такого звернення до суду із позовом, які можуть полягати, зокрема, у вигляді ненадання таких доказів іншою стороною без поважних або поважних причин (втрата, знищення документів тощо), відсутність таких документів у відповідача через припинення здійснення господарської діяльності тощо, надання доказів з пропуском встановленого законом процесуального строку, а також інші можливі наслідки звернення із позовом за відсутності або недостатності у позивача доказів на підтвердження заявлених вимог.
До того ж слід звернути увагу також на необхідність дотримання стандарту доказування «вірогідність доказів», закріпленого у статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Ця стаття передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Такий стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, тобто необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 поновлено пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів ОСОБА_1 від 13.01.2025. Клопотання ОСОБА_1 від 13.01.2025 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» наступні докази, а саме: інформацію про кількість членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» станом на 12.09.2024, а саме, на момент проведення оскаржуваних зборів, а також засвічені належним чином копії документів, на підтвердження зазначених відомостей; відомості про загальну кількість власників квартир та/або жилих /або нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , які не є членами Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» станом на 12.09.2024, з наданням засвідчених належним чином копій документів на підтвердження зазначених відомостей; інформацію, в якій порядок та спосіб було здійснено повідомлення ОСОБА_1 про скликання зборів, оформлених протоколом, в подальшому, від 12.09.2024. В іншій частині клопотання залишено без задоволення.
24.02.2025 до суду першої інстанції відповідачем надано пояснення та зазначено суду, що 12.09.2024 відбулися позачергові збори Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», на яких, крім іншого, обрано новий склад правління та голову правління, та дотепер попереднім правлінням та головою не передано новообраному правлінню та голові правління документи Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», з огляду на що наразі не представляється можливим надати суду документи, витребувані судом ухвалою від 10.02.2025.
28.02.2025 позивачем до суду надано клопотання про визнання обставин у зв'язку із ухиленням відповідача від подання витребуваних судом доказів, а саме, позивач просила суд: визнати обставину членства позивачки ОСОБА_1 в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25»; визнати обставину неповідомлення належним чином позивачки ОСОБА_1 про скликання позачергових загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», оформлених протоколом, в подальшому, від 12.09.2024.
Колегія суддів зазначає, що норма частини десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду (застосоване слово «може» необхідно розглядати в аспекті суддівського розсуду при вирішенні цього питання), а не обов'язок застосування наслідків, передбачених частиною десятою статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання учасником справи витребуваних доказів.
На думку колегії суддів, у даному випадку не можуть бути застосовані визначені частиною десятою статті 81 Господарського процесуального кодексу України наслідки у вигляді визнання обставини членства ОСОБА_1 у Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25», на чому наполягає позивач, оскільки відсутність у відповідача можливості надати суду документи з підстав відсутності їх у розпорядженні відповідача, про що останній повідомив суд у своїй заяві від 28.02.2025 у відповідь на ухвалу суду від 10.02.2025 про витребування доказів, не може бути розцінено судом як неподання без поважних причин витребуваних доказів, тоді як з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач як особа, яка стверджує про те, що її права порушені у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», повинна була надати докази її членства у вказаному кооперативі (заяву про вступ у члени Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» після отримання 19.05.2021 свідоцтва про спадщину та рішення або витяг із рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» про прийняття її у члени цього кооперативу).
Відтак, з огляду на недоведеність факту членства ОСОБА_1 у Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-25» станом на дату прийняття оскаржуваного позивачем рішення, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції, не встановлено наявності у позивача корпоративних прав на участь в управлінні та вирішенні питань діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», зокрема, і участі у прийнятті відповідних рішень зборів членів кооперативу.
Апеляційний суд, беручи до уваги приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду, зауважує на тому, що задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, необхідність у дослідженні та оцінці доводів та доказів, поданих сторонами стосовно наявності або відсутності порушення прав та/або законних інтересів ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваних рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25», наявності або відсутності кворуму при їх прийнятті та законності проведеної державної реєстрації змін до відомостей про Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-25» щодо зміни керівника юридичної особи, ефективності обраного позивачем способу захисту та інших доводів сторін викладених у заявах по суті, не є доцільним, про що правильно було зазначено судом першої інстанції.
У зв'язку із викладеним, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення про відмову у задоволенні позову, висновки ж в оскаржуваному рішенні зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, тоді як скаржник не довів порушення судом норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у справі №916/4544/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 13.10.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран