79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" вересня 2025 р. Справа №907/237/25
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника від 08.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/438/25 від 09.07.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 20.06.2025, суддя Мірошниченко Д.Є.)
у справі № 907/237/25
за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, с. Угля Тячівського району Закарпатської області
до відповідача Карпатського біосферного заповідника, м. Рахів Закарпатської області
про стягнення 314 342,00 грн шкоди
з участю представників:
прокуратура: Місінська М.А.;
від позивача - Державної екологічної інспекції у Закарпатській області: не з'явились;
від позивача - Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області: не з'явились;
від відповідача: Марич І.Ю.;
вільний слухач - ОСОБА_1 ;
Закарпатська обласна прокуратура в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Карпатського біосферного заповідника про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 314 342,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов'язків лісокористувача в частині охорони і збереження закріплених за ним територій, що спричинило державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62023140160000475 від 12.10.2023 встановлено, що ОСОБА_2 , займаючи посаду інспектора І категорії з охорони природно-заповідного фонду Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику, уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто, є службовою особою та працівником правоохоронного органу. Під час досудового розслідування, внаслідок проведення огляду території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповіднику, в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виявлено пні 42 самовільно зрубаних дерев, а саме: у кварталі 17 виділі 24 39 пні; у кварталі 17 виділі 21 3 пні. Прокурор покликається на обставини визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 у справі №307/6066/23. Отже, стверджує, що внаслідок незаконної рубки дерев в осінньо-зимовий період 2021 року на території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику, спричинено шкоду на суму 314 342,00 грн, з позовом про стягнення яких прокурором заявлено даний позов.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року у справі № 907/237/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Карпатського біосферного заповідника на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області - 314342,00 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стягнуто з Карпатського біосферного заповідника в дохід загального фонду Державного бюджету України 4 715,13 грн судового збору.
При ухваленні рішення судом встановлено, що Карпатський біосферний заповідник є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатський біосферний заповідник, а відтак, обов'язки із охорони лісів від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача у справі. Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством обов'язків свідчить про причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому середовищу у вигляді порубки дерев, що встановлено в кримінальному провадженні №62023140160000475. Відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого лісовому фонду заподіяно матеріальної шкоди, яка підтверджена висновком експерта в сумі 314342,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Карпатський біосферний заповідник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові - відмовити.
Скаржник зазначає, що застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України є не релевантним до фактичних обставин та предмету позову - шкода завдана юридичній особі має чіткі параметри, тоді як навколишнє середовище це розмите просторове поняття, що має вираз у невизначеній кількості дерев. На думку скаржника, висновок суду про те, що, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини порушника є юридично необґрунтованим, тому що ототожнює лісопорушника (фізичну особу, що вчинила лісопорушення, не виключно в нічний час), працівника юридичної особи, що здійснював охорону території з юридичною особою - лісокористувачем. Щодо складу правопорушення, то скаржник зазначає, що вини юридичної особи у заподіянні шкоди немає, оскільки така, виходячи з положень ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, є лише відповідальною за шкоду, спричинену її працівником, по суті без встановлення вини. Судом не обґрунтовано, чому стягнення шкоди, спричиненої злочином ініційовано без залучення фізичних осіб, які безпосередньо винні у спричиненні цієї шкоди і на рівні з юридичною особою - постійним лісокористувачем, повинні нести цивільно-правову відповідальність за спричинення цієї шкоди. Також звертає увагу, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин наслідків недодержання прокурором, встановленого статтею 233 КЗпП України, річного строку для звернення до суду з позовом. Протиправним також вважає і звільнення прокурора (позивачів) від сплати судового збору із посиланням на положення п.6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір , оскільки позов заявлено не до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не з підстав заподіяння збитків кримінальним правопорушенням, а з підстав неналежного виконання службових обов'язків працівником лісокористувача (ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України), тобто з підстав, визначених цивільним законодавством.
Закарпатська обласна прокурату у відзиві від 22.07.2025 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачем ділянці лісу. Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується учасниками процесу, Карпатський біосферний заповідник є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення (що є структурним підрозділом відповідача, лісові ділянки якого оглядалися в межах кримінального провадження), а відтак, обов'язки із охорони лісів від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача у справі. Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 справа №307/6066/23 визнано винним у скоєні правопорушення ОСОБА_2 (працівника відповідача). Розмір збитків підтверджено висновками, зробленими в кримінальному провадженні. Зазначає, що висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарським судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідально до вимог ст. 86 ГПК України. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2025 року (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Карпатського біосферного заповідника від 08.07.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 у справі №907/237/25. Розгляд справи №907/237/25 призначено в судовому засіданні на 02 вересня 2025 року.
В судовому засіданні 02.09.2025 розгляд справи відкладено на 30.09.2025.
В судове засідання 30.09.2025 з'явились прокурор та представник скаржника. Позивачі - Державна екологічна інспекція в Закарпатській області та Углянська сільська рада участі уповноважених представників в жодне судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 02.09.2025 шляхом надіслання такої до електронних кабінетів таких і учасниками ухвала отримана 08.09.2025.
Прокурор та представник скаржника надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора, Західний апеляційний господарський встановив таке.
Як зазначає прокурор, за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62023140160000475 від 12.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 у справі №307/6066/23 визнано останнього винним та призначено покарання.
В межах даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді інспектора І категорії з охорони природно-заповідного фонду Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, виконував роботу з охорони ввіреного обходу, безпосередньо пов'язану зі збереженням матеріальних цінностей і на підставі договору від 17.03.2011 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність останній взяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому Заповідником матеріальних цінностей, лісопродукції, пиломатеріалів, готових виробів. ОСОБА_2 зобов'язався дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей Заповідником, вести точний облік руху всіх цінностей власності, своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей.
ОСОБА_2 , займаючи посаду інспектора І категорії з охорони природно-заповідного фонду Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, є службовою особою та працівником правоохоронного органу.
В ході проведення керівництвом служби державної охорони Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника ревізії території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду в квітні 2022 року виявлено пні 42 самовільно зрубаних дерев, а саме: у кварталі 17 виділі 24 39 пнів, а у кварталі 17 виділі 21 3 пні.
Внаслідок незаконної рубки дерев в осінньо-зимовий період 2021 року на території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, спричинено шкоду на суму 314 342, 00 гривень.
В межах вказаного кримінального провадження проведено низку судових експертиз, зокрема, висновком судової ботанічної експертизи від 02.01.2023 встановлено, що на основі проведеного дослідження взірців вікових кернів із пнів зрубаних дерев та поряд ростучих дерев породи бука лісового та ялини європейської, відібраних у кварталі 17 виділ 12, 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника дерева, пні від яких виявлені в ході проведення огляду були зрубані у осінньо-зимовий період 2021 року.
Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 4381-Е від 26.01.2023 дослідженням поданих документів та матеріалів справи в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень встановлено, що рубка дерев у кварталі 17 виділі 21 та у кварталі 17 виділі 24, на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника здійснювалася з порушенням чинних на момент досліджуваної події нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників у заповідниках чи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах, тобто з недотриманням чинного спеціального екологічного та лісового законодавства України, а саме: статей 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 19 Лісового кодексу України, статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд". Дослідженням поданих документів та матеріалів справи в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень встановлено, що розмір відшкодування збитків, заподіяний самовільною рубкою дерев на території Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, що визначено Державною екологічною інспекцію в Закарпатській області, підтверджується документально та розрахунково і становить: в кварталі 17 виділі 21 - 21 654,00 грн, в кварталі 17 виділі 24 - 292 688,00 грн.
Прокурор стверджує, означена сума шкоди, завдана посадовою особою під час виконання трудових обов'язків в порядку статті 1172 Цивільного кодексу України підлягає до стягнення з Карпатського біосферного заповідника, як роботодавця винної особи в примусовому порядку.
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Закон України “Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частиною 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 14.02.2025 №12-134вих25 повідомлено Углянську сільську раду, що за результатами судового розгляду Тячівським районним судом Закарпатської області 14.06.2024 (справа №307/6066/23) ухвалено вирок , яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначено покарання. У вироку зазначено, що згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи №4381-Е від 26.01.2023 розмір відшкодування збитків, заподіяних самовільною рубкою дерев на території Углянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, що визначено Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області підтверджується документально та розрахунково становить : в кварталі 17 виділі 21 - 21 654 грн., в кварталі 17 виділ 24 - 292 688 грн. Крім того, встановлено , що 12.10.2023 головою сільської ради органу досудового розслідування подано заяву про залучення до кримінального провадження №62023140160000475 як потерпілого. Відтак, прокурор просив повідомити в строк до 21.02.2024 про вжиті заходи щодо захисту порушених інтересів держави, викладених в листі, чи намір вжиття таких, а також надати відомості про розрахунковий рахунок органу місцевого самоврядування, на який підлягає стягнення відповідна сума шкоди (Т-1, а.с.108-109).
Листом від 19.02.2025 №75 Углянська сільська рада повідомила, що заходи щодо захисту порушених інтересів держави, Углянською сільською радою не вживатимуться, а тому підтверджують наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратурою (Т-1, а.с.110).
Також листом від 14.02.2025 №12-133ВИХ-25 Закарпатська обласна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію про вище описане правопорушення і просила повідомити у строк до 21.02.2024 про вжитті заходи щодо захисту порушених інтересів держави , викладених в листі чи намір вжиття таких інтересів (Т-1, а.с.111-112).
В свою чергу Державна екологічна інспекція у Закарпатській області листом від 21.02.2025 №6170-25 повідомила про те, що заходи реагування, а саме здійснення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди завданої навколишньому середовищу не проводилося (Т-1, а.с.113-114).
За вказаних обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що Закарпатською обласною прокуратурою дотримано вимоги статті 23 Закону України “Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівчського району Закарпатської області та необхідність їх захисту.
Отже, предметом даного спору є стягнення шкоди заподіяної довкіллю внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 314 342,00 грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як зазначалося вище, скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме , що протиправним є звільнення прокурора (позивачів) від сплати судового збору із посиланням на положення п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо таких тверджень відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як вбачається з обставин справи, 04.03.2025 Закарпатською обласною прокуратурою подано позов в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області до Карпатського біосферного заповідника про стягнення шкоди заподіяної довкіллю внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ціна позову 314 342,00 грн. (Т-1, а.с.1-17).
Зі змісту позовної заяви (прохальної частини) вбачається, що прокурор просить звільнити Закарпатську обласну прокуратуру від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». В обґрунтування покликається на те, що ОСОБА_2 , як службова особа, поніс покарання - кримінальну відповідальність, проте, саме підприємство як постійний лісокористувач відповідає за невиконання або неналежне виконання за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Тому, на думку прокурора, є недоцільним покладення на державу обов'язку зі сплати судового збору за позовну заяву, подання якої зумовлене вчиненням кримінально переслідуваного діяння та завданням значної шкоди суспільним інтересам. Зазначає, що при віднесенні певних позовних вимог до таких, що заявлені у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення, судова практика допускає широке тлумачення залежно від обставин кожної справи. Покликається на постанову Центрального апеляційного суду від 02.12.2022 у справі 912/1194/22, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.04.2023; постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.203 у справі №907/889/23; рішення Господарського суду Закарпатської області у справах №907/131/23, №907/48/24 без сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №907/237/25 та постановлено здійснювати розгляд такої у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому висновків щодо судового збору судом не зроблено (Т-1, а.с.142-143).
При ухваленні рішення, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що судовий збір у даній справі в сумі 4715,13 грн, від сплати якого прокурор звільнений у встановленому порядку, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У відповідності до положень п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема серед іншого, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради про стягнення з Карпатського біосферного заповідника шкоди в сумі 314 342,00 грн.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто, деліктною відповідальністю.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зокрема, підставою для цивільно-правової відповідальності є порушення лісового законодавства, законодавства України про природно-заповідний фонд, про надра, про охорону земель (ст.105 Лісового кодексу України, ст.64 Закону України “Про природно-заповідний фонд», ст.65 Кодексу України про надра, ст.56 Закону України “Про охорону земель»).
Згідно зі статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавство України.
Враховуючи наведене, колегія суддів звертає увагу, що прокурор у даній справі по суті звернувся з відповідним позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної вирубки дерев (цивільно-правова відповідальність), однак, така незаконність встановлена в кримінальному провадженні, що не впливає на те, що прокурор мав би сплатчувати судовий збір у відповідності до вимог Закону України “Про судовий збір», що підтверджується численною практикою господарських судів, а також Верховного Суду у аналогічних господарських справах.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позов в даній справі заявлений не до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не з підстав заподіяння збитків кримінальним правопорушенням, а з підстав неналежного виконання службових обов'язків лісокористувача (ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України), тобто з підстав, визначених цивільним законодавством.
Отже, у спірному випадку прокурор не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» та повинен був сплатити такий на загальних підставах.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статями 226 та 231 цього кодексу.
Згідно з вимогами п. 8 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексі, позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Пунктом 2 частини 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор у позові просив звільнити його від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви на підставі п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», однак, суд першої інстанції даного не дослідив та не зробив висновку в ухвалі про відкриття провадження про наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору в даній справі, що по суті є порушенням норм процесуального права.
Отже, з врахуванням вищенаведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 у справі №907/237/25 та залишення позову без розгляд , з підстав не сплати прокурором судового збору в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Карпатського біосферного заповідника від 08.07.2025 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 у справі №907/237/25 скасувати.
3. Позов Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області до Карпатського біосферного заповідника про стягнення 314 342,00 грн шкоди залишити без розгляду.
4. Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а; ідентифікаційний код юридичної особи 02909967) на користь Карпатського біосферного заповідника (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Красне Плесо,77; код ЄДРПОУ 00276104) - 5658,15 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному в порядку та строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук