79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" вересня 2025 р. Справа №909/66/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства “Коломия Екоагроліс» (Комунальне підприємство “Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування») від 01.07.2025 (вх.№ЗАГС 01-05/2105/25 від 07.07.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2025 (повний текст рішення складено 13.06.2025, суддя Стефанів Т.В.)
у справі № 909/66/24
за позовом: Комунального підприємства "Коломия Екоагроліс" (надалі КП "Коломия Екоагроліс"), м. Коломия
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група" (надалі ТОВ "Станіславська бізнес група"), м. Івано-Франківськ
про: стягнення заборгованості за договором поставки
сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020 в
сумі 1 885 690,40 грн.,
з участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бакун А.Ю.
Комунальне підприємство "Коломия Екоагроліс" (раніше Комунальне підприємство “Роздрібно-закупівельна база громадського харчування») звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська бізнес група" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року від 12.03.2020 в сумі 1 885 690,40 грн., з яких: 1 298 164,84 грн. - основна заборгованість, 506 557,74 грн. - пеня; 35 205,83 грн. - 3% річних та 45 761,99 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар в сумі 1 298 164,84 грн. Зазначена заборгованість у відповідача виникла за договором, у зв'язку з несплатою грошових коштів за поставлену ним сільськогосподарську продукцію відповідно до накладної №21 від 20.02.2023 (зерна ячменю озимого). Позивач зазначив, що договір продовжує діяти до моменту повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань та, враховуючи системне тлумачення договору, свідчить про те, що на підставі видаткової накладної №21 від 20.02.2023 відповідач зобов'язаний сплатити кошти за поставлену сільськогосподарську продукцію. Оскільки заборгованість за договором виникла по видатковій накладній №21 від 20.02.2023, тому з 21.02.2023 позивач вправі нараховувати штрафні санкції. Позивачем за період з 21.02.2023 по 16.01.2024, виходячи з боргу в сумі 1 298 164,84 грн, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі № 909/66/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
При ухваленні рішення, суд виходив з того, що поставка товару за накладною № 21 від 20.02.2023 здійснена поза межами договору поставки сільськогосподарської продукції рожаю 2020 року від 12.03.2020 № 1, дія якого закінчилася 30.11.2020, та який визначено позивачем підставою позовних вимог. Разом з тим суд встановив, що доказів щодо продовження строку дії цього договору додатковою угодою суду не надано. Сторони у спірний період уклали інші договори на поставкутовару, з огляду на що суд дійшов висновку, що спірна видаткова накладна не може підтверджувати факт поставки товару за договором № 1 від 12.03.2020.
Постановою Західний апеляційний господарський суд від 30.09.2024 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 у справі №909/66/24 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №909/66/24 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на закінчення строку дії договору, достеменно не встановили з урахуванням специфіки триваючих правовідносин сторін та підстав виникнення господарських зобов'язань фактичні обставини справи, необхідні для ухвалення обґрунтованого та справедливого рішення, а саме: чи виникло за встановлених ними обставин у відповідача грошове зобов'язання щодо оплати товару, одержаного за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, які умови та порядок виконання такого зобов'язання у разі його виникнення.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2025 у справі №909/66/24 (суддя Т.В. Стефанів) в задоволенні позову відмовлено.
В ході розгляду справи суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують обставини здійснення перевезення зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, поставленого за спірною видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020. Крім того, відсутні також докази, що підтверджують обставини зберігання та використання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т у господарській діяльності покупця, інші обставини, які б переконливо підтверджували реальний рух активів, свідчили б про фактичні обставини здійснення постачання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, та які давали б змогу встановити реальність здійсненої господарської операції на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 відповідно до видаткової накладної № 21 від 20.02.2023.
Не погодившись з вказаним рішенням, КП “Коломия Екоагроліс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2025 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, висновки наведені судом не відповідають фактичним обставинам господарсько-правових відносин сторін у справі. Крім того, судом першої інстанції не враховано вказівки Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 15.01.2025, посилаючись на які суд касаційної інстанції скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі. Зазначає, що системне тлумачення договору свідчить про те, що на підставі видаткової накладної № 21 від 20.02.2023 відповідач зобов'язаний сплатити кошти за поставлену сільськогосподарську продукцію. До 20.02.2023 у КП «РТЗБ» перед відповідачем існувала певна заборгованість, яка перейшла у борг зі сторони відповідача в розмірі 1 298 164,84 грн. Оскільки вказані кошти сплачені не були, з 21.02.2023 у ТОВ «Станіславська бізнес група» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі зазначеної суми. Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 24.02.2023 між КП «РТЗБ» та ТОВ «Станіславська бізнес група», обороти за вказаний період становили 7 381 537,80 грн., а кінцеве сальдо - 1 298 164,84 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед КП «РТЗБ» становить 1 298 164,84 грн. Враховуючи, що заборгованість за договором поставки, з огляду на видаткову накладу №21 від 20.02.2023, почала існувати 21.02.2023, розмір заявлених штрафних санкцій слід розраховувати саме з 21.02.2023 по 16.01.2024, виходячи з боргу в сумі 1 298 164,84 грн. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у видаткових накладних № 19 від 16.02.2023, № 20 від 17.02.2023 та № 21 від 20.02.2023 вказано, що ці видаткові накладні видані на підставі договору поставки від 12.03.2020. Саме із сукупності цих видаткових накладних у позивача утворилося дебетове сальдо, зокрема, з видаткової накладної № 21 від 20.02.2023. Скаржник зауважує, що документи, які б підтверджували зберігання та використання товару (зерна ячменю) у господарській діяльності покупця, тобто у відповідача, повинні перебувати безпосередньо у відповідача, який веде облік здійсненої ним господарської діяльності. Скаржник наголошує, що договором поставки від 12.03.2020 прямо передбачено, що припинення дії такого договору настає виключно після повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору. Таким чином, відповідачем не виконано свого зобов'язання по сплаті коштів за поставлену продукції, у зв'язку з чим, строк дії договору поставки від 12.03.2020 був автоматично пролонгований. На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно відхилено посилання позивача на видаткові накладні № 4 від 30.06.2021, №30 від 04.08.2021, № 14 від 12.08.2022, № 35 від 30.11.2022, № 19 від 16.02.2023; № 20 від 17.02.2023, а також № 21 від 20.02.2023, зіславшись на те, що строк дії договору на час складення цих видаткових накладних (дні поставки товару) сплив.
Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні заперечив проти доводів, наведених скаржником у апеляційні скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач не делегував уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника позивача у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
12.03.2020 між Комунальним підприємством “Роздрібна торгово--закупівельна база громадського харчування» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Станіславська бізнес група» (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1. Згідно з п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити (продати) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року (надалі - продукція) на умовах, що вказані в цьому договорі та додатках до договору.
В ціну продукції включено всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України, в тому числі податок на додану вартість, вартість транспортування продукції до місця її передачі (у разі такої), а також інші витрати, якщо інше не передбачено додатком до договору ( п. 1.2 договору).
Ціна на продукцію, поставки якої здійснюються згідно з умовами цього договору, встановлюється в національній валюті України і визначається в додатках до цього договору (п. 1.2.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору оплата вартості поставленої продукції проводиться Покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Сторони можуть в будь-який момент дії цього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється додатками до договору. Оплата вартості продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії поставленої продукції, яка оформляється додатком до договору. Строк оплати вартості продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків (п. 2.2 договору).
У відповідності до п. 2.2.1 договору в разі необхідності, з метою з'ясування дійсного стану проведення взаєморозрахунків, сторони періодично проводять звірку розрахунків по кожному звітному місяцю, а по її результатах складають двосторонній акт звірки. Звірка розрахунків може проводитись також на письмову вимогу однієї зі сторін.
Згідно з п. 2.3 договору загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції (первинні документи бухгалтерського обліку, рахунки та накладні) протягом дії цього договору та узгодженої на неї ціни відповідно до додатків до договору.
Сума попередньої щомісячної оплати вартості продукції становить: у березні - 300 000,00 грн.; у квітні - 70 000,00 грн.; у травні - 70 000,00 грн.; у червні - 70 000,00 грн.; у липні - 70 000,00 грн.; у серпні - 70 000,00 грн.; у вересні - 70 000,00 грн.; у жовтні - 70 000,00 грн. Попередня оплата вартості продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання сторонами цього договору але не пізніше 10-15 числа кожного місяця (п.п. 2.5, 2.6 договору).
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони обумовили, що місце передачі продукції погоджується сторонами у додатку до договору. Постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями в строки, вказані в додатку до договору.
Право власності на продукцію переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки продукції останньому та належного документального оформлення поставки продукції. З моменту переходу права власності на продукцію всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу тощо переходять від Постачальника до Покупця (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору разом з продукцією Постачальник зобов'язується передати Покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену товарну (видаткову) накладну, та товаротранспортну накладну. У випадку якщо продукція, яка поставляється за цим договором, зберігається на зерновому складі, Постачальник зобов'язаний в момент поставки продукції, в порядку, передбаченому чинним законодавством, передати Покупцю складські документи на зерно, видані зерновим складом на підтвердження прийняття зерна.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що продукція вважається переданою Покупцю: - по кількості - відповідно до кількості, зазначеної в додатку до договору або/та накладній. У випадку, якщо кількість продукції, що фактично поставлена, не відповідає кількості зазначеній в додатку та/або накладній і у випадку відсутності інших претензій Покупця щодо поставленої продукції, Покупець має право прийняти фактично поставлену продукцію, а Постачальник зобов'язується передати належним чином оформлені документи, зазначені у пункті 3.4 цього договору, на фактично прийняту продукцію, протягом 3 календарних днів з дня фактичного прийняття продукції. Якщо продукція була поставлена Постачальником у меншій кількості, ніж зазначено в додатку до договору, Постачальник зобов'язаний допоставити недопоставлену частину продукції протягом 1 календарного дня з моменту прийняття фактично поставленої продукції. Якість продукції визначається атестованою та/або акредитованою лабораторією покупця або/та іншою атестованою чи акредитованою лабораторією підприємства, на яке здійснюється поставка продукції.
Пунктами 6.2, 6.3 договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний: поставити (передати) Покупцю якісну продукцію, а також всю необхідну документацію на неї в місці встановленому цим договором та додатками до нього; скласти та підписати накладні на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору. Покупець зобов'язаний: прийняти продукцію відповідно до умов цього договору; у встановлений цим договором термін та спосіб оплатити Постачальнику вартість продукції; підписати накладну на продукцію, а також оформити всі інші необхідні документи по цьому договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (п.10.1 договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1цього договору та закінчується 30.11.2020, але в будь-якому випадку після повного і належного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань згідно цього договору (п. 10.2 договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору та належного виконання зобов'язання за цим договором (п.10.4 договору).
Згідно з п. 10.5 договору зміни і доповнення до цього договору, а також всі додатки до нього вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Усі додатки та накладні на продукцію в рамках цього договору, є невід'ємною його частиною.
В матеріалах справи наявні копії додаткових угод до договору № 1 поставки сільськогосподарської продукції від 12.03.2020 укладених між сторонами. Також наявні копії інших договорів, а саме: договорів складського зберігання зерна, договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги та договір надання послуг.
Позивачем на підтвердження виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних: №28 від 23.07.2020 про поставку ураган форте відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 49 від 19.10.2020 про поставку ураган форте та реглор спектрум відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 4 від 30.06.2021 про поставку зерна соняшнику відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 30 від 04.08.2021 про поставку зерна соняшнику відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 14 від 12.08.2022 про поставку ріпаку озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 35 від 30.11.2022 про поставку ріпаку озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 19 від 16.02.2023 про поставку ріпаку озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 20 від 17.02.2023 про поставку ріпаку озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020; № 21 від 20.02.2023 про поставку ріпаку озимого відповідно до договору поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020.
Як зазначає позивач у позовній заяві, видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов договору №1 від 12.03.2020 було поставлено відповідачу товар на суму 1 685 698,11 грн. Однак, відповідач не здійснив оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, в зв'язку з чим з урахуванням проведення інших поставок та робіт заборгованість відповідача становить 1 298 164,84 грн., що стало підставою звернення з даним позовом до суду. В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2020 між Комунальним підприємством “Роздрібна торгово--закупівельна база громадського харчування» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Станіславська бізнес група» (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язувався поставити (продати) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язувався прийняти (придбати) та оплатити на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року на умовах, що вказані в цьому договорі та додатках до договору.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 не містить будь-яких додатків, передбачених його умовами.
Позивач зазначає, що на виконання договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, останнім було здійснено поставку зерна ячменю озимого на суму 1 685 698,11 грн за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов саме цього договору, що зумовило виникнення у відповідача обов'язку оплатити придбаний товар. Однак, стверджує позивач, відповідач не здійснив оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, в зв'язку з чим з урахуванням проведення інших поставок та робіт заборгованість відповідача становить 1 298 164,84 грн.
Водночас, матеріали даної господарської справи не містять будь-яких первинних документів, які б свідчили про сплату частини заборгованості за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 в сумі 387 533,27 грн. Як слушно зауважив суд першої інстанції даних відомостей не зафіксовано і у долучених позивачем до матеріалів справи актах звіряння взаємних розрахунків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність в матеріалах справи великої кількості договорів, накладних, актів звіряння, долучених позивачем, доводить лише існуючі господарські відносини між сторонами у справі, однак, зазначені документи не підтверджують реальність руху товару, а саме зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 по видатковій накладні № 21 від 20.02.2023 та наявність заборгованості на день звернення до суду в розмірі 1 298 164,84 грн.
Згідно правової позиції наведеної Верховним Судом у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 «…необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій…».
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт здійснення перевезення зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, поставленого за спірною видатковою накладною № 21 від 20.02.2023 на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.
Крім того, відсутні також докази, що підтверджують обставини зберігання та використання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т у господарській діяльності покупця, інші обставини, які б переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчили б про фактичні обставини здійснення постачання зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т та які давали б змогу встановити реальність здійсненої господарської операції на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 відповідно до видаткової накладної № 21 від 20.02.2023.
Щодо наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, колегія суддів враховує наступне.
Видаткова накладна № 28 від 23.07.2020, видаткова накладна № 49 від 19.10.2020, Постачальником за якою є ТОВ “Станіславська Бізнес Група», а отримувачем (Покупцем) "Коломия Екоагроліс" підтверджує лише факт порушеного права відповідача; видаткова накладна № 4 від 30.06.2021, видаткова накладна № 30 від 04.08.2021, видаткова накладна №14 від 12.08.2022, видаткова накладна № 35 від 30.11.2022, видаткова накладна №19 від 16.02.2023, видаткова накладна №20 від 17.02.2023, видаткова накладна № 21 від 20.02.2023, підставою яких зазначено договір поставки с/г продукції № 1 від 12.03.2020, не відповідає реальним господарським відносинам, оскільки строк дії договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 закінчився 30.11.2020, так як між позивачем та відповідачем не укладалось жодних додаткових угод на продовження вказаного договору.
В той же час, між позивачем та відповідачем продовжували здійснюватись позадоговірні господарські відносини, а також договірні господарські відносини. Так, зокрема, видаткова накладна №19 від 16.02.2023 підтверджує реальність операції за договором поставки № 16/02 від 16.02.2023, відображає умови договору: предмет - пункт 1.1 договору, кількість - пункт 2.1 договору, ціну - пункт 2.5 договору; видаткова накладна №20 від 17.02.2023 підтверджує реальність операції за договором поставки №17/02 від 17.02.2023, відображає умови договору: предмет - пункт 1.1 договору, кількість - пункт 2.1 договору, ціну - пункт 2.5 договору; видаткова накладна № 21 від 20.02.2023 підтверджує реальність операції за договором поставки № 20/02 від 20.02.2023, відображає умови договору: предмет - пункт 1.1 договору, кількість - пункт 2.1 договору, ціну - пункт 2.5 договору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, підставою позову у даній справі є наявність заборгованості у відповідача за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, у якій зазначено: договір поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі товару, зокрема, що стосуються складського зберігання зерна ячменю озимого, товаро-транспортні накладні, відповідно до яких позивачем відвантажено відповідачу зерно ячменю озимого датовані липнем 2020 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість за видатковою накладною №21 від 20.02.2023 за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020, що жодним чином не підтверджують наявність заборгованості за поставлену продукцію (зерно ячменю озимого) в кількості 337,14 т в сумі 1 298 164,84 грн.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції матеріали справи не містять складських документів на зерно ячменю озимого, які видані зерновим складом на підтвердження прийняття зерна ячменю озимого в кількості 337,14 т, як це передбачено п.3.4 договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 у 2023 році.
Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини даної справи з врахуванням вказівок Верховного Суду наведених у постанові від 15.01.2025 у даній справі щодо з'ясування обставин чи виникло у відповідача грошове зобов'язання щодо оплати товару, одержаного за видатковою накладною № 21 від 20.02.2023, які умови та порядок виконання такого зобов'язання у разі його виникнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 у відповідача не виникло грошового зобов'язання щодо оплати товару в сумі 1 298 164,84 грн. та, відповідно, здійснених нарахувань за порушення зобов'язання в сумі 506 557,74 грн - пені; 35 205,83 грн. - 3% річних та 45 761,99 грн. - інфляційних втрат.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підписана сторонами видаткова накладна №21 від 20.02.2023 підтверджує існування між сторонами господарських відносин, однак, не на підставі договору № 1 від 12.03.2020, оскільки такий закінчив свою дію ще 30.11.2020 .
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що сторони повинні дотримуватись виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020 до повного виконання, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи на поставку сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року, саме по договору поставки сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року №1 від 12.03.2020.
Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2025 у справі №909/66/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Коломия Екоагроліс» (Комунальне підприємство “Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування») залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2025 у справі №909/66/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук