Справа №760/27621/25 1-кс/760/12193/25
10 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшої слідчої слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві старшої лейтенантки поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР №12025100090000101 від 17.01.2025 року, якому пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,-
10.10.2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшої слідчої слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві старшої лейтенантки поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження, що внесено до ЄРДР №12025100090000101 від 17.01.2025 року, якому пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено наступне.
У провадженні слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12025100090000101 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що у період з 17.01.2025 по 03.10.2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 03 жовтня 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в порушення вимог Законів України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення злочину, пов'язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів без мети збуту.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, у великих розмірах, за невстановлених на даний час обставин, у невстановленому місці, дату та час, але не пізніше 03.10.2025, діючи умисно, ОСОБА_4 придбав у невстановленої особи не встановлену кількість (масу) речовини рослинного походження зеленого кольору, масою не менше 500 г, яка містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, яку почав незаконно зберігати без мети збуту за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, 03.10.2025, в період часу з 07 год. 34 хв. по 13 год. 34 хв., під час проведення санкціонованого судом обушку за вищевказаним місцем проживання ОСОБА_4 , працівниками поліції виявлено та вилучено ряд речей і речовин, у тому числі речовину рослинного походження зеленого кольору загальною масою приблизно 1 кг 200 г, з якої відібрано зразки масою приблизно 16,0 г та 3,0 г, і 15,32 г та 2,58 г від якої, відповідно до висновків експерта №СЕ-19/111-25/61284-НЗПРАП від 03.10.2025 та №СЕ-19/111-25/61288-НЗПРАП від 03.10.2025, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс (Список №1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 №770), масою канабісу, у перерахунку на висушену речовину 13,85 г та 2,32 г відповідно.
Враховуючи викладене, вилучена у ході проведення обшуку місцем проживання ОСОБА_4 речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою не менше 500 г.
При цьому, Відповідно до таблиці 1 наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» невеликі розміри наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс становлять до 5,0 г, великі розміри - від 500 до 2500 г.
За таких обставин, 03.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, із середньою освітою, не одруженому, офіційно не працевлаштованому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , на думку прокурора, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
- рапортами;
- протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.05.2025 року;
- протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22.07.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 04.08.2025 року;
- протоколом обшуку від 03.10.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 03.10.2025 року;
- протоколом допиту свідка від 03.10.2025 року;
- протоколом допиту підозрюваного від 03.10.2025 року;
- висновком експерта №СЕ-19/111-25/61284-НЗПРАП від 03.10.2025 року;
- висновком експерта №СЕ-19/111-25/61288-НЗПРАП від 03.10.2025 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може їх порушити.
Прокурор вважає, що відносно ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту оскільки, існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На даний час до таких ризиків можна віднести наступне:
1) можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду;
2) вчинити інше кримінальне правопорушення;
3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
На той факт, що він матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду вказує той факт, що він, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України є нетяжким злочином, а санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, тобто усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов'язане позбавленням волі, він може вживати заходів щодо переховування від правоохоронних органів та/або суду, що негативно вплине на кримінальне провадження.
При цьому, він хоч і має місце реєстрації та постійне місце проживання на території міста Києва, але не має постійного джерела доходу, у зв'язку з чим може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
На той факт, що він може вчинити аналогічні чи інше кримінальне правопорушення вказує те, що він офіційно не працевлаштований та не навчається і немає постійного джерела доходу, що дає підстави стороні органу досудового розслідування вважати, що він може вчиняти інші кримінальні правопорушення, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
На той факт, що він може незаконно впливати на свідків, вказує на те, що у кримінальному провадженні встановлюються особи, від яких підозрюваний міг придбати наркотичний засіб, а також свідки, які можуть підтвердити факт зберігання речовини. Перебуваючи без процесуального обмеження, ОСОБА_4 може вчиняти дії, спрямовані на вплив цих осіб з метою зміни їхніх показань або ухилення від явки до органу досудового розслідування.
Відсутність на даному етапі кримінального провадження з боку підозрюваного вищевказаних дій, жодним чином не спростовує ризику вчинення ним таких дій у подальшому.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від органу досудового розслідування та суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
Орган досудового розслідування вважає наявність цих ризиків обґрунтованими, через те, що матеріали кримінального провадження містять достатні дані, які вказують на те, що саме підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи всі наведені обставини та підстави, прокурор вважає наявність ризиків обґрунтованими, а застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливим, оскільки більш м'які запобіжні заходи не нададуть можливості забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав за наведених у клопотанні підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечує, щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Щодо обґрунтованості підозри, то вона є обґрунтованою щодо дій ОСОБА_4 .
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Крім того, відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваної; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; репутацію підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, суд приходить до висновку, що є обґрунтованим наявність ризиків, передбачених
ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може:
1.Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
2.Впливати на свідків, експерта, інших підозрюваних з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин.
3.Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, не може запобігти настанню вказаних ризиків щодо ОСОБА_4 оскільки зазначені доведеними є ризики: намагання вплинути на свідків та переховуватися від органів досудового розслідування.
Тому, слідчий суддя вважає законним і обґрунтованим застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 01 грудня 2025 року включно, із забороною залишати квартиру АДРЕСА_3 в період часу з 22.00 до 05.00 наступної доби, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги ним чи особами, які перебувають на його утриманні, та необхідності прибути до укриття чи бомбосховища у будь-який час, коли лунають сигнали тривоги, які сповіщають населення про повітряну небезпеку.
Покласти на ОСОБА_4 на весь час дії запобіжного заходу наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, а також за викликом слідчого судді, суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- не відлучатись із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 184, 194 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 01 грудня 2025 року включно, із забороною залишати квартиру АДРЕСА_3 в період часу з 22.00 до 05.00 наступної доби.
Покласти на ОСОБА_4 на весь час дії запобіжного заходу наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, а також за викликом слідчого судді, суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- не відлучатись із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1