печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1992/23-ц
пр. 2-1856/25
16 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Фаренюка М.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача 2: Овчаренко О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/1992/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування за рахунок коштів державного бюджету України грошової компенсації матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, -
У січні 2023 року адвокат Баховський Михайло Михайлович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд стягнути з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів матеріальну шкоду у розмірі 1 675 000,00 грн.
У обґрунтування позовних вимог вказав, що Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України розслідувалось кримінальне провадження № 12014100100010493 про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 206 КК України, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.09.2014.
Під час кримінального провадження 30.09.2014 року в 13 год 30 хв. ОСОБА_1 був затриманий в подальшому притягнутий до кримінальної відповідальності, вручено повідомлення про підозру та обвинувальний акт за ч.4 ст.358, ч.3 ст.206 КК України.
Згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206 (в редакції станом на вересень 2014 року), ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_1 виправдано з підстав недоведення, що в діянні останнього є склад кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Ухвалою від 07.06.2022 року Київського апеляційного суду вирок залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Таким чином, позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 30.09.2014 року до 07.06.2022 року, з них 4 дні був позбавлений волі, перебував під вартою.
Вказано, що до участі в провадженні в якості захисників ОСОБА_1 залучені адвокат ОСОБА_2 за договором, адвокат Полосінов Андрій Олександрович договором, адвокат Помазанова Марина Володимирівна за договором, які надавали правову допомогу з дня затримання до дня набуття законної сили виправдувального вироку 07.06.2022 року. За надання правової допомоги адвокату Баховському М.М. сплачено 780 000,00 грн., адвокату Подосінову Л.О. 265 000,00 грн, адвокату Помазановій М.В. 6300 00,00 грн, разом 1 675 000,00 грн.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Офісу Генерального прокурора у якій просив у порядку та спосіб передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», визначити розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, відшкодування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
На заяву отримав лист від 08.07.2022 року згідно змісту якого Офіс Генерального прокурора розмір майнової шкоди не визначив.
Таким чином завдана школа підлягає стягненню в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного просив задовольнити позов.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2023 року у справі відкрито провадження за правилами позовного (загального) провадження, та призначено підготовче судове засідання.
06.03.2023 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вбачається, що осатаній вважає вимоги безпідставними. У обгрунтування вказано, що позивачем безпідставно ототожнене поняття «Держава», «Державний бюджет України» та «Державна казначейська служба України».
Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.
Казначейство вважає, що після винесення Шевченківським районним судом м. Києва 12.10.2020 виправдувального вироку відносно ОСОБА_1 , залишеним ухвалою Київського апеляційного суду від 07.06.2022 без змін, позивач має право на відшкодування шкоди відповідно до закону. Проте, Казначейство вважає, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо відшкодування шкоди,
Статтею 120 КПК України закріплені положення щодо витрат на правову допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
Відповідно до статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Чинним законодавством України не передбачено можливості відшкодування витрат на правову допомогу, понесених стороною під час розгляду справи в іншому провадженні.
Отже, питання відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених потерпілою стороною в кримінальному провадженні, повинно вирішуватись під час ухвалення вироку. Данні витрати ніяк не стосуються розгляду цієї справи.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року по справі № 529/1007/16-ц
Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі, справу слухати без участі Казначейства.
31.03.2023 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній заперечує проти вимог позову, вважає їх безпідставними та недоведеними, просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
13.05.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява про приєднання доказів.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача 2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, відповідач 1 про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив. У відзиві представник відповідача 1 просив розгляд справи здійснювати без участі Казначейства.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність представника відповідача 1 на підставі наявних в ній доказів.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заслухавши позицію позивача, представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві 29.09.2014 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100010493 за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі заяви директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_3 про використання його заступником ОСОБА_1 підробленого рішення Тельманівського районного суду Донецької області.
Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві 29.04.2014 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12014100100010506 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі заяви ОСОБА_4 про заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві 29.04.2014 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12014100100010506 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі заяви ОСОБА_5 про заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України 30.09.2014 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12014000000000438 за ч. 3 ст. 206 КК України за фактом вчинення заступником директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення ОСОБА_1 протидії законній господарській діяльності Концерну.
У порядку ст. 217 КПК України 02.10.2014 року кримінальні провадження за № 12014100100010493, № 12014100100010500, № 12014100100010506 та № 12014000000000438 об'єднанно в одне та присвоєно єдиний номер 12014100100010493.
Досудове розслідування здійснювалось слідчими Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України та процесуальне керівництво забезпечувалось прокурорами Генеральної прокуратури України.
Заступника генерального директора Концерну радіомовлення радіозв'язку та телебачення (далі Концерн РРТ) Захаренка К.В., було затримано 30.09.2014 в порядку ст. 208 КПК України.
ОСОБА_1 01.10.2014 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2014 року задоволено клопотання про відсторонення ОСОБА_1 від посади до 01.12.2014 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2014 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 97440 грн. та звільнено із під варти.
ОСОБА_1 21.01.2015 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 358 КК України.
За наслідками досудового розслідування прокурором 28.04.2015 року до Шевченківського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100100010493 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 358 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2020 року у кримінальному провадженні № 12014100100010493, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 07.06.2022 року, ОСОБА_1 виправдано з підстав недоведення, що в діянні останнього є склад кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Так, до участі в провадженні у якості захисників ОСОБА_1 залучені адвокат ОСОБА_2 за Договором про надання професійної допомоги адвокатом від 09.10.2014 року, адвокат Подосінов Андрій Олександрович за Договором про надання правової допомоги б/н від 30.09.2014 року з АО «Столична колегія адвокатів» в особі адвоката Подосінова А.О. , адвокат Помазанова Марина Володимирівна за Договором про адвокатську допомогу від 30.09.2014 року, які надавали правову допомогу з дня затримання до дня набуття законної сили виправдувального вироку 07.06.2022 року.
Так, позовною вимогою позивача є відшкодування сплачених ним коштів за послуги адвоката під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду кримінальної справи.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України.
Правовий висновок постанови Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Специфіка підстав реабілітаційної компенсації, які органічно випливають з загальних, проявляється у трьох площинах: а) відповідальності незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1 Закону про відшкодування шкоди, ч. 1 ст. 1176 ЦК України); б) особливостях суб'єктного складу заподіювачів шкоди (такими с органи дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду); в) особливому способі її заподіяння (конкретні форми деталізовано у ст. 1 Закону про відшкодування шкоди, ч. 1 ст. 1176 ЦК України).
Аналіз зазначених останніми нормативно закріплених переліків незаконних дій, внаслідок вчинення яких в особи виникає право на реабілітаційне відшкодування, а у держави обов'язок його здійснити, дає підстави стверджувати про наявність формальних і змістовних відмінностей у них.
Так, найбільш лаконічним можна вважати закріплений у ч. 1 ст. 1176 ЦК України перелік, що у контексті кримінальної юстиції охоплює незаконне: 1) засудження; 2) притягнення до кримінальної відповідальності; 3) застосування запобіжного заходу; 4) затримання.
Безпідставними є доводи позивача щодо наявності підстав для відшкодування шкоди у зв'язку з незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконним триманням під вартою.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Цим Законом, виникає у випадку встановлення B обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів цивільної юрисдикції», а тому має бути надано процесуальний документ «компетентного суду, який набрав законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб», вчинених під час досудового розслідування кримінального провадження. Такий підхід було підтримано і Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 22.04.2019 у справі №№ 236/893/17): «Вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях мають вирішуватися за правилами КПК України».
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
У даній справі позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо долучених представником позивача до позовної заяви копій документів (доказів) надання правової допомоги (адвокатських послуг) Захаренку К.В. Адвокатським об'єднанням «Столична колегія адвокатів» в особі адвоката Підосінова А. О.
Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Столична колегія адвокатів» укладено договір про надання правової допомоги б/н від 30.09.2014, предметом якого є надання правової допомоги в кримінальному провадженні за фактом рейдерського захоплення концерну РРТ та пошкодження майна. Даний договір посвідчений підписами сторін - Захаренком К.В., адвокатом АО «Столична колегія адвокатів» Підосіновим А.О. та уповноваженою особою АО «Столична колегія адвокатів» Хрусевичем В.А., завірено печаткою адвокатського об'єднання.
У відповідності до пункту 4.1. вищезазначеного договору - розмір та порядок виплат Довірителем/Підзахисним гонорару Адвокату за надання правової допомоги, а також порядок відшкодування понесених Адвокатом витрат визначається за додатковим погодженням сторін.
Пунктом 7.2. Договору серед реквізитів сторін зазначено розрахунковий рахунок АО «Столична колегія адвокатів» № НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк».
Між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Столична колегія адвокатів» укладено Додаток до Договору про надання правової допомоги б/н від 30.09.2014, який датовано 30.09.2014. Згідно з Додатком до Договору виконавцем є АО «Столична колегія адвокатів» в особі адвоката Подосінова А.О.
Додатком до Договору визначено, що сума винагороди (гонорар адвоката) складає (без ПДВ) 10 000, 00 грн. за кожен місяць правової допомоги на стадії досудового розслідування, 5 000, 00 грн. за кожне судове засідання під час розгляду обвинувачення в суді першої інстанції, аванс додатком до договору сторонами не визначено; сума винагороди виплачується на підставі акту прийняття виконаних робіт (послуг).
Додаток до договору від імені АО «Столична колегія адвокатів» підписаний адвокатом Подосіновим А.О. скріплений печаткою адвокатського об'єднання, підпис президента адвокатського об'єднання Хурсевича В.А. відсутній.
Представником позивача долучено до позовної заяви акт адвоката АО «Столична колегія адвокатів» Подосінова А.О. про прийняття та оплату виконаних робіт (послуг) від 16.10.2020 на суму 205 000, 00 грн., в яку входить оплата наданих послуг за договором від 30.09.2014 № б/н; на суму 60 000, 00 грн. авансу за участь в суді апеляційної та касаційної інстанції з посиланням на укладений договір.
Даний акт підписаний адвокатом Подосіновим А.О. печатка адвокатського об'єднання відсутня, натомість акт скріплений печаткою адвоката-самозайнятої особи Подосінова А.О.
Представником позивача долучено до позовної заяви в якості доказів: квитанцію до прибуткового касового ордера від 16.10.2020 № б/н на суму 60 000, 00 грн., видану адвокатом Подосіновим А.О. з посиланням на Договір від 16.10.2014 № б/н, як на підставу для видачі такої квитанції та отримання коштів; квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 16.10.2020 на суму 205000, 00 грн., видану адвокатом Подосіновим А.О. з посиланням на Договір від 30.09.2014 № б/н та акт виконаних робіт від 16.10.2020, як на підставу для видачі такої квитанції.
Обидві квитанції видано адвокатом Подосіновим А.О., підписано Подосіновим А.О. як головним бухгалтером та скріплено печаткою адвоката- самозайнятої особи Подосінова А.О.
Так, ОСОБА_1 укладено договір з АО «Столична колегія адвокатів», і саме адвокатське об'єднання в особі адвоката Подосінова А.О. є виконавцем за даним договором та додатком до нього.
У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умовами, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняти пропозицію (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно зч. 1 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
У відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
У відповідності до п. З ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
Пунктами 1, 2 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою і може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Так, вищезазначені документи видані не АО «Столична колегія адвокатів», а адвокатом Подосіновим А.О. як самозайнятою особою, що підтверджується одноособовим зазначенням реквізитів адвоката Подосінова А.О. - підписом та накладанням печатки адвоката, в якій міститься: номер свідоцтва адвоката, коли і ким видано свідоцтво адвоката, прізвище та ім'я адвоката, а також ідентифікаційний номер.
Отже, ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги від 30.09.2014 № б/н з Адвокатським Об'єднанням «Столична колегія адвокатів», проте розрахунку за надання правової допомоги з АО «Столична колегія адвокатів» не проводилось. ОСОБА_1 сплачено кошти самозайнятій особі - адвокату Подосінову А.О., проте угоди про надання правової допомоги з адвокатом Подосіновим А.О. як самозайнятою особою не укладалось.
Тому не підлягають стягненню кошти в загальному розмірі 265 000, 00 грн., сплачені ОСОБА_1 самозайнятій особі - адвокату Подосінову А.О.
Щодо долучених представником позивача до позовної заяви копій документів (доказів) надання правової допомоги (адвокатських послуг) ОСОБА_1 адвокатом Помазановою М.В.
Між ОСОБА_1 та адвокатом Помазановою М.В. укладено договір про адвокатську допомогу від 30.09.2014, предметом якого є надання адвокатської допомоги пов'язаної із кримінальними провадженнями № 12014100100010493 від 29.09.2014 та № 12014000000000438 від 30.09.2014.
У відповідності до п. 4.1. Договору клієнт та адвокат погодили надання послуг з адвокатської допомоги у режимі 24/7. Оплата послуг Клієнтом Адвокату здійснюється авансом незалежно від обсягу та часу надання послуг, щомісяця. Сторонами погоджена сума щомісячного платежу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, що з розрахунку на кількість діб та годин, складає 13, 83 грн/година. Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються, 1 календарного дня щомісяця. В останній день календарного місяця сторони погоджують наданий/отриманий обсяг робіт та послуг актом прийому-передачі.
Також 02.01.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом Помазановою М.В. укладено Додаткову Угоду до Договору про адвокатську допомогу від 30.09.2014.
Додатковою Угодою до договору про адвокатську допомогу Сторонами погоджено викладення пункту 4 Договору у новій редакції: 4.1. Клієнт та адвокат погодили надання послуг з адвокатської допомоги у режимі участі Адвоката у судових засіданнях по справі № 761/27223/15. Оплата послуг Клієнтом Адвокату здійснюється на протязі 3 робочих дів з дати проголошення вироку Клієнту в першій інстанції, на протязі З робочих днів з дати прийняття процесуального рішення апеляційною інстанцією. Участь Адвоката в подальшому захисті прав та інтересів Клієнта буде оформлена окремим Додатком (у разі необхідності). 4.2. Сторонами погоджена сума платежу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, за результатами виконання робіт та надання послуг Адвокатом у першій судовій інстанції. Сторонами погоджена сума платежу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, за результатами виконання робіт та надання послуг Адвокатом у апеляційній інстанції. Сторони погоджують наданий/отриманий обсяг робіт та послуг актом прийому-передачі.
Представником позивача долучено акти приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг до Договору про адвокатську допомогу від 30.09.2014 у кількості 63 шт. на загальну суму 630 000, 00 грн. та квитанції до прибуткового касового ордера у кількості 63 шт. на загальну суму 630 000, 00 грн.
У постанові Великої Палати ВС у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.) Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні наголошено - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які справді були необхідними і становлять розумну суму.
Важливими є також висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні.
Процесуальний закон вимагає подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом саме для того, щоб визначити розмір витрат на правничу допомогу з метою подальшого розподілу судових витрат (ч. З ст.137 ЦПК України).
Надання доказів щомісячної оплати послуг адвоката в розмірі 10 000, 00 грн. на місяць, враховуючи, що умовами договору передбачено, що така оплата здійснюється авансом і не залежить від обсягу та часу надання послуг (пункт 4.1. Договору), не може вважатись належним обґрунтуванням доцільності та розумності розміру таких витрат, виходячи з критеріїв, які необхідно враховувати.
Виходячи з принципів розумності, співмірності та середніх цін на такий вид адвокатських послуг, ціна компенсації витрат на правничу допомогу у розмірі 630 000,00 (шістсот тридцять тисяч) гривень є значно завищеною і не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Крім цього зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги , кваліфікацію адвоката, який здійснює свою діяльність протягом тривалого часу, вважаємо, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.
У Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, в якому було затверджено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, оскільки згідно з ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» : «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права».
Отже, витрати на правничу допомогу Помазанової М.В. є неспівмірними, необгрунтованими.
Щодо долучених представником позивача до позовної заяви копій документів (доказів) надання професійної допомоги адвокатом (адвокатських послуг) ОСОБА_1 адвокатом Баховським М.М.
Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Баховським М.М. укладено договір про надання необхідної правової допомоги від 09.10.2014 Підзахисному в кримінальному провадженні № 12014100100010493 про кримінальне правопорушення за ч. З ст. 206 КК України, відомості щодо якого внесені до ЄДРДР 29.09.2014.
Сторонами погоджено, що гонорар Адвоката за цим Договором складає за домовленістю в сумі 6 000, 00 грн. за годину. Додаткові витрати Підзахисний компенсує на підставі звіту Адвоката.
Представником позивача долучено акт приймання-передачі від 14.08.2022 на загальну суму 780 000, 00 грн.
У долученому до позовної заяви акті від 14.08.2022 зазначено, що адвокат Баховський М.М. передав, а ОСОБА_1 прийняв правову допомогу, надану адвокатом: участь в слідчих діях 20 год.; участь в судових засіданнях 100 год.; підготовка процесуальних документів, збирання доказів захисту 10 год.
Із акту від 14.08.2022 випливає, що адвокатом витрачено загальну кількість часу - 130 год., що дорівнює вартості у розмірі 780 000, 00 грн.
Представником позивача долучено до позовної заяви: квитанцію до прибуткового касового ордера № 11 від 09.10.2014 на суму 400 000, 00 грн., видану на підставі договору від 09.10.2014; квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 19.02.2018 на суму 38 000, 00 грн., а прописом вказано (триста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) видану на підставі договору від 09.10.2014.
Квитанція до прибуткового касового ордера № 11 на суму 400 000, 00 грн. датована 09.10.2014. Виходячи із змісту цієї квитанції та дати її видачі, сума у розмірі 400 000, 00 грн. була сплачена як авансовий платіж, яка із розрахунку 6000 грн. на годину становить 66,6 годин, проте в матеріалах справи відсутній акт приймання передачі послуг на суму 400 000, 00 грн.
Наступна квитанція № 2 датована 19.01.2018, надання послуг на суму зазначену у цій квитанції також не оформлено окремим актом, тому не можливо оцінити, які саме послуги, та в якій кількості годин були надані адвокатом в період з 09.10.2014 по 19.01.2018. Крім того, з тексту квитанції № 2 не можливо встановити - ця квитанція була видана на оплату авансового платежу, чи за фактично надані послуги.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст. 78 ЦПК України Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, долучена до позовної заяви квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 19.01.2018 не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки з цієї квитанції неможливо встановити дійсну суму, прийняту від ОСОБА_1 .
Акт від 14.07.2022 містить в собі посилання на загальну кількість годин.
З цього Акту не можливо встановити, які конкретно види адвокатських послуг були надані, в який період часу вони надавались та в якому обсязі.
Враховуючи те, що надані суду докази: договір від 09.10.2014; квитанція № 11 від 09.10.2014; квитанція № 2 від 19.01.2018; акт від 14.07.2022 - нерелевантні, ці докази як кожен окремо, так і в своїй сукупності не є належними, допустимими та достатніми для підтвердження реальності, розумності, доцільності витрат понесених ОСОБА_1 на правову допомогу адвоката Баховського М.М.
Так, ОСОБА_1 уклав угоди про надання правової допомоги з трьома адвокатами, період дії угод співпадає в часі. При цьому, з наданих доказів не зрозуміло який вид робіт виконував кожен з цих адвокатів під час здійснення захисту, а тому є необгрунтованою доцільність та співмірність витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги і внаслідок цього не доведено розміру шкоди заявленої в позові.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позову саме до цього відповідача, і як наслідок, про відмову у його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 1166,1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81,137, 141, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування за рахунок коштів державного бюджету України грошової компенсації матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення буде складено 03.10.2025 року
Суддя О.М. Соколов