Справа № 752/10221/25
Провадження №: 1-кп/752/2089/25
07.10.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №22023000000000980 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст.258; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
встановила:
прокурор ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні просив задовольнити подані ним клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Подані клопотання обґрунтував тим, що існує ризик впливу на свідків, оскільки обвинувачені діяли разом з іншими невстановленими особами, а тому перебуваючи на волі можуть вільно з ними спілкуватись та координувати їх дії щодо приховування слідів вчинення злочинів та вчинення тиску на свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі показань. Крім того, прокурор вказав, що існують ризики перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені можуть зловживати своїми процесуальними правами, створювати штучні докази, а ризик вчинення нових злочинів існує тому, що злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України. Також прокурор в клопотанні зазначив, що у кримінальному провадженні проведено низку експертних досліджень, а отже існує ризик того, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть здійснювати тиск на експертів та спеціалістів. Також прокурор вказав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можуть переховуватись від суду, оскільки останні, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів, маючи відповідну суму грошових коштів, можуть виїхати за межі території України за сприянням представників іноземної організації. На думку прокурора, інші запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки вони не зможуть запобігти наведеним ним ризикам, а отже є підстави для продовження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Свою позицію обгрунтував тим, що прокурор не надає копії матеріалів, якими обґрунтовує доводи клопотання. Вважає, що тези, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання є однаковими та формальними. Також вказує, що зі сторони обвинувачених жодних дій направлених на незаконний вплив на свідків не здійснювалось, а всі інші ризики є лише припущенням. Захисник зауважив, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, має постійне місце проживання, місце роботи, за яким характеризується позитивно, а єдиним його джерелом доходу є плата за його працю, а тому, на його думку, є всі підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, просила відмовити в його задоволенні та підтримала клопотання захисника ОСОБА_9 . Вказала, що в клопотанні прокурора не наведено будь-яких відомостей, які б свідчили про наявність ризику переховування від суду, зокрема наявність у ОСОБА_6 нерухомості на території іншої держави, наявність достатньої кількості грошових коштів для переховування від суду та виїзду за кордон. Крім того, захисник вказала, що в умовах воєнного стану виїзд чоловіків від 18 до 60 років заборонено, що також нівелює існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що стороною обвинувачення не доведено ризику незаконного впливу на експертів, свідків, спеціалістів, оскільки відомостей, що на них чиниться тиск не надходило. Вказала, що ОСОБА_6 має міцні зв'язки з державою Україна, він є громадянином України, в Україні проживає його родина, він одружений має дітей, має непрацездатних похилих батьків, які перебувають на його утриманні, має міцні соціальні зв'язки, бездоганну репутацію та характеризується позитивно, а тому, на думку захисника відносно ОСОБА_6 можливо застосувати або запобіжний захід у виді домашнього арешту або в разі прожовження тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в мінімальному розмірі, який є посильним для родини.
Захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_10 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, підтримала клопотання ОСОБА_9 та позицію ОСОБА_8 . Вказала, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 на домашній арешт або є можливість визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави . Вважає, що прокурором безпідставно в порушення практики ВС в клопотанні наводяться посилання на практику ЄСПЛ.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників та клопотання захисника ОСОБА_9 , в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити. Вказав, що прокурор не довів, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. Зазначив, що з моменту затримання не може довести, що зможе поводити себе належним процесуальним способом. Також вказав, що вважає, що є підстави для обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту або є можливість визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора та підтримав клопотання свого захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши думку сторін, вивчивши їх клопотання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, прокурором було доведено, що ризики, які були встановлені раніше, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість незаконного впливу на свідків, ризик вчинення нових злочинів, переховування обвинувачених від суду, продовжують існувати, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину проти основ Національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено судом у випадку визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів, обвинувачені можуть вживати заходи, спрямовані на переховування від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні, наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади.
Крім того, на даний час, ще не почався судовий розгляд, не допитані свідки, а тому ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, можуть вчиняти дії направлені на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкриміновані злочини.
При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, колегія суддів також бере до уваги характер інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинів, які згідно пред'явленого обвинувачення, вчинені військовослужбовцями Управлінні державної охорони України в умовах воєнного стану, коли Україна опинилась в найбільш складних умовах через вторгнення країни-агресора.
Твердження захисників про те, що ризики прокурором не доведені і є формальними, повністю спростовуються вказаними вище доводами колегії суддів, крім того, на переконання колегії суддів, запобігання вказаним ризикам, таким як: здійснення тиску на свідків, експертів та спеціалістів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризик вчинення нових злочинів та переховування від суду, досягнуто саме завдяки обраним та продовженим запобіжним заходам у виді тримання під вартою.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що вимогами КПК України не передбачено обов"язкове надання документів, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання про продовження запобіжного заходу під час перебування обвинувального акту в суді, а тому вказівка захисника ОСОБА_9 на те, що прокурором не долучено будь-яких документів на обґрунтування клопотання колегія суддів до уваги не приймає.
Також, колегія суддів відповідно до вимог закону враховує вік обвинувачених, стан здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, роботи, єдиного джерела доходу, однак наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики, а також такі дані не є достатньою підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, враховуючи і те, що визначення будь-якого іншого альтернативного запобіжного заходу суперечить вимогам ч. 6 ст. 176 КПК України. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 слід відмовити. Також, слід вказати, що у суду відсутні будь-які застереження щодо продовження застосування до обвинувачених найбільш суворої міри запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України у даному кримінальному провадженні із врахуванням викладеного вище, на даному етапі судового розгляду колегія суддів вважає за необхідне не визначати розмір застави ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, колегія суддів
постановила:
клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - відмовити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у Відділі забезпечення досудового розслідування СБ України, на 60 (шістдесят) діб до 05.12.2025 року включно.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб до 05.12.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_11 обчислювати з 07.10.2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор» і Відділ забезпечення досудового розслідування СБ України.
Повний текст ухвали буде оголошено 10.10.2025 року о 08 год. 30 хв.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3