Справа № 524/8672/25
Провадження №2/524/4951/25
09.10.2025 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:
головуючого судді Ковальчук Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 14228,76 грн сплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позову зазначило, що 10 квітня 2024 року у м. Кременчуці на проспекті Л. Українки, 146 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «DAEWOO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок цієї ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою від 15 квітня 2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у справі № 524/3991/24 визнав винною ОСОБА_1 у вчинення вказаної події та притягнув до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «RENAULT» були застраховані в ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», яке виплатило власнику цього автомобіля 85874,92 грн страхового відшкодування.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAEWOO» була застрахована в АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим останнє здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у сумі 71646,16 грн, що підтверджується довідкою у справі № 40853 (сума страхового відшкодування з урахуванням зносу ТЗ «RENAULT» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який страхова компанія АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» визначило згідно з листом № 2128-11 від 05 листопада 2024 року вхідний № 40853).
Посилаючись на положення норм статті 22, частини першої статті 1194 ЦК України, а також практику Верховного Суду, позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, а саме: 85874, 92 грн - 71646,16 грн = 14228,76 грн.
Ухвалою від 21 липня 2025 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідач подала заперечення на позовну заяву, в яких, зокрема, зауважила, що оскільки сума збитків зазначена в акті позивача № 40853/1 від 22 квітня 2024 року становить 85874,92 грн, а згідно з Полісом серії ЕР № 215232205 від 18 червня 2023 року сума відшкодування становить 160000,00 грн, різниця із завданими матеріальними збитками більш ніж достатня для їх відшкодування в повному обсязі. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак, обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика, а не на відповідача (страхувальника). Разом із тим, враховуючи, що виплати страхового відшкодування або регламентної виплати буде достатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то з неї, як особи, яка завдала шкоду, не підлягає стягнення на користь позивача різниця між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням/регламентною виплатою.
Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у судове засідання не з'явилися; звернулися з заявами про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
У статті 9 Закону № 1961-IV передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).
Суд погоджується з доводами позивача, які ґрунтуються на сталій судовій практиці Верховного Суду щодо дії спеціальних норм Закону № 1961-IV, які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема, здійснення відшкодування витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законом, і відповідно відшкодування особою, яка завдала збитків, різниці між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.
Водночас, зазначивши про здійснення виплат АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ББС ІНШУРАНС» на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у сумі 71646,16 грн з урахуванням зносу, позивач не надав доказів здійснення таких виплат із застосуванням коефіцієнту зносу, пославшись лише на те, що наведене зазначено в листі № 2128-11 від 05 листопада 2024 року вхідний № 40853, який в матеріалах справи відсутній.
Так, в матеріалах справи наявна лише довідка, зі змісту якої вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підтверджує зарахування від СК «Брокбізнес» у сумі 71646,16 у справі № 40853, договір АМ.12145598.
Наявна в матеріалах справи інформація не дає можливості з'ясувати складові цієї суми, зокрема, перевірити доводи позивача щодо здійснення цього розрахунку з урахуванням коефіцієнту зносу.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки позивач не подав до суду належних і допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
За правилами вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись статтями 76, 81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Ковальчук