Справа № 278/4049/25
13 жовтня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
Головуючого - судді Буткевича М.І.,
за участі секретаря судового засідання - Бошяна А.А., свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника заявника - Дубка С.М.
заінтересованої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту перебування на утриманні,
Представник заявника звернувся до суду про встановлення факту перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей, в якій вказує, що 10 серпня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб. Після укладання шлюбу дружина взяла прізвище заявника.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 .
До укладання шлюбу, його дружина перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_7 , в результаті шлюбних відносин народилися діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Батько дітей ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З моменту укладення шлюбу між заявником та ОСОБА_3 її діти виховуються подружжям спільно проживають однією сім'єю.
Після народження їх спільної дитини ОСОБА_3 пішла у відпустку по догляду за дитиною до 3-х років та припинила отримувати будь-який дохід. З цього часу родина перебуває на повному утриманні заявника.
Згідно акту обстеження умов проживання від 05.06.2025 умови проживання є задовільними.
Заявник перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , займає посаду головного сержанта - командира евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.
Окрім того заявник 01.07.2025 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення з військової служби у запас. Однак отримав відмову від 21.07.2025 року з обґрунтуванням, що його проживання за однією адресою та перебування у шлюбі не є підставою для встановлення для нього обов'язку по утримання дітей.
З урахуванням наведеного, метою звернення заявника до суду є отримання рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні до 18 років, оскільки породжує для нього право на звільнення з військової служби.
Заявник просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_4 , дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник заявника в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Заінтересована особа: ОСОБА_3 в судовому засідання просили задовольнити заяву.
Допитані свідки зазначають, що ОСОБА_4 з моменту укладання шлюбу заявник повністю забезпечує сім'ю, виконує батьківськи обов'язки.
Заслухавши в судовому засіданні, представника заявника, заінтересовану особу та свідків, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ст. 318 ЦПК у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Заявник як на підставу звернення до суду із заявою, зазначає, що метою звернення до суду має для заявника юридичне значення, оскільки породжує для нього право на звільнення з військової служби, йому необхідно встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження (зворот а.с. 21/23) батьком дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 88 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 19).
Згідно копії свідоцтва про шлюб 10 серпня 2022 року між заявником та ОСОБА_5 укладено шлюб, про що складено актовий запис № 48 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 20).
Від спільного шлюбу в них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком якої є ОСОБА_4 (а.с. 29).
Заявник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31 жовтня 2024 року по теперішній час згідно довідки виданої від 07.06.2025 № 4784/1312/376 (а.с. 15).
Його дружина перебуває у декретній відпустці відповідно до довідки виданої від 14.06.2025 № 883/546 (а.с. 16).
Заявник отримав відмову від 21.07.2025 року № 4784/68/6406 на звернення з рапортом щодо звільнення з військової служби, з обґрунтуванням, що перебування та проживання у шлюбі не є підставою для нього обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей дружини (а.с. 9).
У матеріалах заяви також є акт обстеження умов проживання від 05.06.2025 року, проведений за адресою АДРЕСА_1 , у якому зазначається, що фактично проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК).
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до приписів пункту 2 ч.1 ст. 315 ЦПК суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Сам по собі факт проживання за однією адресою не може свідчити про перебування на утриманні.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17, який відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Правовідносини щодо утримання дітей є предметом регулювання Сімейного кодексу України.
Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, Закон покладає саме на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить.
Діюче законодавство не передбачає обов'язку інших осіб здійснювати утримання дитини у випадку, якщо батьки не позбавлені батьківських прав.
Відповідно до ст. 268 СК мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. З іншої сторони, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу пасинку, падчерці, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК таку поведінку вітчима не можна назвати «утриманням», бо «утримання» є не правом, а обов'язком батьків по відношенню до неповнолітніх дітей. У такому випадку пасинок, падчерка у спірному випадку не мають права вимагати у вітчима забезпечення його утриманням, оскільки за законом такий обов'язок на нього не покладений.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що заявник ОСОБА_4 являється вітчимом двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов'язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст. 268 СК).
Матеріали справи свідчать про те, що пасинок та падчерка заявника мають рідну мати, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте суду не надано доказів відсутності у пасинка та падчерки заявника інших родичів, які в силу ст. 265-267 СК зобов'язані їх утримувати, або неможливості їх утримання цими родичами з поважних причин.
За таких обставин суд дійшов висновку, що обов'язок заявника утримувати неповнолітніх дітей дружини в силу ст. 268 СК не доведений. Законом не заборонено ОСОБА_4 добровільно утримувати чужих неповнолітніх дітей, дбати про їх всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про їх духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного обов'язку по утриманню, встановити факт якого просить ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 315 ЦПК, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Дубок С.М., заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя М.І.Буткевич