Справа № 161/11038/25
Провадження № 2/161/4038/25
13 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Велемчаниці І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Торчинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.08.2017 у справі №161/10513/17 було розірвано шлюб, зареєстрований з відповідачем 01.08.2010. У шлюбі в сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких позивач виховує самостійно. Відповідач не бере участі у вихованні дітей, не провідує їх, не цікавиться їхнім здоров'ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує, та в цілому самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.
У зв'язку з викладеним позивач просила суд позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей та покласти на нього судові витрати.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала. Додатково пояснила, що всього у них з відповідачем народилося 5 (п'ять) дітей, 3 (троє) з яких на сьогодні вже є повнолітніми, а щодо інших 2 (двох) неповнолітніх дітей відповідача слід позбавити батьківських прав, оскільки він ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання дітей. Дітей виховує вона та її чоловік ОСОБА_5 , з яким вона після розірвання шлюбу з відповідачем проживала спочатку в цивільному шлюбі, а 02.08.2024 - зареєструвала офіційний шлюб та має 2 (двох) спільних дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Велемчаниця І.І., позовні вимоги підтримав, надав пояснення відповідно до аргументів позовної заяви.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
У судовому засіданні відповідач надав усні пояснення про те, що згоден з тим, щоб його позбавили баткьівських прав щодо дітей, вважаючи, що так буде краще для самих дітей.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 13.10.2025.
13.10.2025 суд ухвалив рішення по суті спору, на проголошення якого учасники справи не з'явилися. Суд підписав рішення без його проголошення.
ІV.Фактичні обставини справи
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.09.2009 та серії НОМЕР_2 від 17.12.2012, а.с. 7-8).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.08.2017 у справі №161/10513/17 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - розірвано (а.с. 5-6).
02.08.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 уклали шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області. При реєстрації шлюбу позивач обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_9 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.08.2024, а.с. 9).
За час шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народилися двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.11.2018 та серії НОМЕР_5 від 31.10.2024, а.с. 10-11).
23.05.2025 ОСОБА_2 подав заяву до Торчинської селищної ради про те, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки не бере участі у їх вихованні (а.с. 12).
Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви до Торчинської селищної ради про те, що не заперечують щоб їхнього батька ОСОБА_2 позбавили щодо них батьківських прав, оскільки він (батько) протягом останніх років з ними не спілкується та ніяк не підтримує (а.с. 13-14).
В характеристиці навчального закладу від 13.05.2025 (а.с. 15) зазначено про те, що ОСОБА_3 навчається у Волинському фаховому коледжі Національного університету харчових технологій. Його виховують ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Вони відповідально ставляться до виховання та навчання студента. Вдома створили всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Вони підтримують постійний зв'язок з коледжем та куратором групи, постійно відвідують батьківські збори, забезпечують високий рівень навчання студента. Батько ОСОБА_2 з сім'єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З куратором групи на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
В характеристиці навчального закладу від 29.04.2025 (а.с. 16) зазначено про те, що ОСОБА_4 навчається в Торчинському ліцеї Торчинської селищної ради. Її виховують ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Вони відповідально ставляться до виховання та навчання дитини. Вдома створили всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Постійно підтримують зв'язок з класним керівником, відвідують батьківські збори та шкільні заходи, забезпечують високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_2 з сім'єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся.
В характеристиці Торчинської селищної ради від 22.05.2025 №656/03-06-02/24 (а.с. 17) зазначено про те, що ОСОБА_2 за період проживання в селищі Торчин участі в громадському житті селища не приймає. В даний час не працює. Заяв і скарг на його поведінку у виконком селищної ради не поступало. Зауважень з боку виконкому селищної сільської ради немає.
В акті обстеження умов проживання (а.с. 19) зазначено таке: ОСОБА_5 (батько), ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_1 (син) проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; умови проживання: в будинку є газове опалення, електроенергія, водопостачання; кімнати облаштовані необхідними меблями, побутовою технікою; cанітарно-гігієнічні умови відповідають нормам; діти забезпечені місцями для відпочинку, навчання, проведення дозвілля, одягом, взуттям, шкільним приладдям, засобами особистої гігієни; наявні мобільні телефони, іграшки, ігри.
Позивач не зверталася до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів на утримання дітей (аліментів). Відповідач не має заборгованості зі сплати аліментів (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
В судовому засіданні діти ОСОБА_3 (16 років) та ОСОБА_4 (12 років) пояснили, що проживають разом з рідною матір'ю та вітчимом в с. Білосток, яке знаходиться за 7 км від смт Торчин. Коли бувають в цьому населеному пункті, то інколи випадково бачаться з батьком на вулиці, але особливо не спілкуються. Він не цікавиться їхніми справами, не бере участі в їхньому житті, не дає будь-яких грошей чи подарунків. Вони знають з приводу чого їх викликали в суд та не заперечують щодо позбавлення біологічного батька батьківських прав щодо них.
Орган опіки та піклування Торчинської селищної ради вважає, що ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, а.с. 22-24, рішення Виконавчого комітету Торчинської селищної ради №80 від 29.05.2025, а.с. 21).
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.021991 №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, відповідно до пункту 2 даної статті мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №553/2563/15-ц).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі№ 753/2025/19).
Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 у справі №638/16622/17 зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26.07.2021 року у справі №638/15336/18, від 07.02.2022 у справі №759/3554/20, від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, від 15.11.2023 у справі №932/2483/21, від 23.10.2024 у справі №464/2040/23).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12.02.2024 у справі №202/1931/22, від 28.02.2024 у справі № 303/4697/22, від 23.10.2024 у справі №464/2040/23).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №464/2040/23).
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Діти сторін ОСОБА_3 (16 років) та ОСОБА_4 (12 років) зростають та виховуються в новій сім'ї позивачки ОСОБА_1 . Її чоловік ОСОБА_5 виконує щодо них фактичні батьківські обов'язки. Біологічний батько дітей - відповідач ОСОБА_2 не забезпечує дітей матеріально та не бере участі в їх вихованні. Однак, самі по собі ці факти не можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який суд може йти лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері або батька як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей або інші обставини, які могли б бути підставою позбавлення її батьківських прав, не доведені. Гостра соціальна необхідність в застосуванні такого крайного заходу впливу відсутня.
Суд не погоджується з висновком органуопіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він має рекомендаційний характер і не в повній мірі враховує фактичні обставини цієї конкретної життєвої ситуації. Аналіз висновку свідчить, що в ньому відображені відомості про умови проживання дітей, перераховані характеристики дітей, надані навчальними закладами, здійснене посилання на пояснення сусідів (без їх ідентифікації) про те, що відповідач не бере участі у вихованні дітей. В своїй основі цей висновок фактично грунтується на обставинах як відсутності заперечень дітей щодо позбавлення їх біологічного батька батьківських прав щодо них, так і відсутності заперечень самого відповідача щодо позбавлення його батьківських прав. Однак в цьому висновку не наведено підстав та аргументів для прийняття органом опіки та піклування саме такого рішення, як і не вказано в чому полягатиме позитивний вплив позбавлення батька батьківських прав на інтереси самих дітей.
Позивач не надала суду доказів того, що відносно відповідача застосовувалося попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей або що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов'язків.
Суд не приймає визнання позову відповідачем з таких мотивів (ч. 6 ст. 49 ЦПК України). Сімейним законодавством не встановлено підстав для припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими, зокрема, є обов'язки щодо виховання дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ч. 3 ст. 155 СК України).
З огляду на пасивну поведінку відповідача суд вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
VI.Судові витрати
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, судові витрати злід залишити за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Торчинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати по справі - залишити за позивачем.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на орган опіки та піклування Торчинської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .
Третя особа: Торчинська селищна рада, місцезнаходження: Волинська обл., Луцький р-н, смт Торчин, вул. Незалежності, 82; код в ЄДРПОУ 04333158.
Дата складення повного рішення суду - 13.10.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін