Справа № 185/9707/25
Провадження № 2/185/7058/25
про передачу справи за підсудністю
09 жовтня 2025 року м. Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко В.М., ознайомившись з цивільною справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» звернулося до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить суд стягнути з відповідача 47 150, грн, з яких 17 150,00 грн відшкодування завданих збитків (шкоди) та 30 000,00 грн штраф згідно умов договору каршерінгу; стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Як вбачається з позовної заяви місце проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відомостей Головного управління ДМС у Донецькій області від 11.09.2025 за № 4401.4-1521/4401.4-25 ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 1822438 від 26.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді № 1822451 від 26.09.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщена особа 11.04.2022 взятий на облік УПСЗН ВК Рівненської МР та його фактична адреса проживання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Якщо особа змушена була покинути своє місце проживання через збройний конфлікт, тимчасову окупацію та стала на облік як ВПО, то вона звертається з позовами до суду за місцем реєстрації як ВПО (постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 24.06.2024, справа № 554/7669/21).
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, справа не підсудна Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи те, що відповідач зареєстрований як ВПО у м. Рівне, тобто за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області , тому цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає передачі на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.
Згідно з частиною 3 статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 27, 31, ч. 9 ст. 187, ст. ст. 260, 261, 352, 354, 355 ЦПК України,
Передати цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каршеринг Сольюшинз» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. Шкільна, буд. 1).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Суддя В.М. Бондаренко