Справа № 185/11125/25
Провадження № 1-кс/185/831/25
09 жовтня 2025 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження від 31.07.2025 року
Заявник оскаржує постанову слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 31.07.2025 року, про закриття кримінального провадження №12025041370001113 від 01.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Мотивуючи подану скаргу та вимагаючи її задоволення заявник зазначає, що Потерпілим у кримінальному провадженні №12025041370001113 є Управління освіти Великоновосілкіської селищної ради. Слідчий по справі допитав ряд свідків, але надав їх свідченням неправильну оцінку, ряд свідчень не перевірив. Заявник вважає, що вказані обставини свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення. Кримінальне провадження закрито передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин події.
В судовому засіданні, під час розгляду скарги, заявник підтримав скаргу в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовільнити.
Слідчий в судовому засіданні пояснив, що під нас досудового розслідування було встановлено, що транспортний засіб, який є предметом кримінального провадження, передавався у користування організації «Автомагістраль Захід» на підставі домовленості, що підтверджено показаннями свідків. Представник потерпілого ОСОБА_5 також підтвердив факт добровільної передачі автобуса, що виключає можливість кваліфікації користування транспортним засобом як незаконного заволодіння. Допитані у кримінальному провадженні свідки, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надали показання, які узгоджуються між собою в ключових обставинах і не містять ознак протиправного умисного заволодіння транспортним засобом. Використання автобуса відбувалося в межах виконання робіт, а не з метою його протиправного привласнення чи використання.
Аргументи скаржника щодо розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також не заслуговують на увагу, оскільки ці розбіжності не стосуються суті правової кваліфікації діяння. Вони мають характер другорядних неточностей, які притаманні будь-яким показанням, і не змінюють загальної оцінки доказів. Наявність певних часових неузгодженостей не свідчить про незаконне заволодіння транспортним засобом, а лише підтверджує необхідність критичного аналізу показань, що і було зроблено слідчим.
Вивчивши зміст скарги, з'ясувавши в судовому засіданні обґрунтування скарги заявником, перевіривши надані суду матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши та зіставивши вказане між собою та в сукупності, приходжу до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено наступне.
В провадженні СД Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження 31.07.2025 року, про закриття кримінального провадження №12025041370001113 від 01.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Постановою слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 31.07.2025 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Заявник у скарзі та у своїх поясненнях в судовому засіданні не зазначив які слідчі дії слід провести слідчому для повного та усестороннього розслідування.
Скаржник у своїй заяві вказує на неповноту досудового розслідування, зокрема відсутність допиту окремих осіб, серед яких бригадир ОСОБА_10 , бригадир ОСОБА_11 , жінка, яку ОСОБА_8 начебто підвозив до автовокзалу, та його знайомий ОСОБА_12 . Проте такі твердження не спростовують головного висновку про відсутність складу кримінального правопорушення.
Фактично заявник надає свою особисту оцінку доводам та висновкам слідчого викладеним у постанові вважаючи їх невірними. Зазначені судження заявника є переоцінкою ним доводів та висновків слідчого, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови слідчого.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження, вбачається, що слідчим вживались передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо збирання доказів і перевірки обставин по ним у рамках цього кримінального провадження, встановлювались і перевірялись всі обставини, які мають значення для справи.
Так, слідчим під нас досудового розслідування було встановлено, що транспортний засіб, який є предметом кримінального провадження, передавався у користування організації «Автомагістраль Захід» на підставі домовленості, що підтверджено показаннями свідків. Представник потерпілого ОСОБА_5 також підтвердив факт добровільної передачі автобуса, що виключає можливість кваліфікації користування транспортним засобом як незаконного заволодіння. Допитані у кримінальному провадженні свідки, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надали показання, які узгоджуються між собою в ключових обставинах і не містять ознак протиправного умисного заволодіння транспортним засобом. Використання автобуса відбувалося в межах виконання робіт, а не з метою його протиправного привласнення чи використання.
Відповідно до частини другої статті 9 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний дослідити як обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного. Проте цей обов'язок не означає безмежного збирання доказів за відсутності даних, що свідчать про наявність ознак складу злочину. У даному випадку слідчий належним чином перевірив усі суттєві обставини, які могли підтверджувати або спростовувати факт незаконного заволодіння транспортним засобом, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для продовження досудового розслідування.
Відповідно до приписів ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В силу ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які закріплені законодавцем у зазначеній нормі.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому порядку. Це означає, що доказами можуть бути лише фактичні дані, отримані в результаті проведення слідчих (розшукових), негласних (розшукових) дій, які передбачені КПК, і в тому порядку, як це передбачено відповідною процесуальною дією.
Стаття 284 КПК України передбачає та закріплює випадки закриття кримінального провадження, на підставі яких слідчий, прокурор чи суд залежно від стадії та повноважень має право прийняти відповідне рішення. Зокрема, як закріплено у п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження може бути закрито у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно положень ст.2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст.307 КПК України, слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора або про відмову у задоволенні скарги про скасування такого рішення.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови слідчого вбачається, що прийняття зазначеної постанови, у відповідності до ст.91-94 КПК України, базувалось на підставі сукупності зібраних доказів, їх повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого дослідження, оцінці та аналізу доказів, під час здійснення яких, слідчий обґрунтовано та вмотивовано прийшов до висновку про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що слідчий, у відповідності до вимог параграфу другого КПК України виконав всі покладені на нього вимоги кримінально-процесуального закону.
На підставі наведеного слідчий суддя вважає, що слідчим було прийнято об'єктивне рішення про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55, 60, 303-304, 306-307 КПК України, суд
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 31.07.2025 року - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 10 жовтня 2025 року.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1