Справа № 185/11129/25
Провадження № 1-кп/185/1488/25
09 жовтня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370001258 від 26 липня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Зарічне, Лиманського району, Астраханської області, українки, громадянки України, яка має вищу освіту, працюючої продавцем ФОП ОСОБА_4 , не одруженої, яка має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , 23 липня 2025 року о 09 годині 39 хвилини проходила по дорозі перед будинком № 549, розташованого по вулиці Дніпровській в місті Павлограді, Дніпропетровської області, де на лавочці біля четвертого під'їзду будинку № 549, побачила мобільний телефон, марки Samsung Galaxy А16, який був залишений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначила його як об'єкт свого злочинного посягання де в цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та звернення його на свою користь. Далі ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, розуміючи, що мобільний телефон, марки Samsung Galaxy A16 їй не належить та вона не являється законним власником, діючи таємно, з метою приховання своїх злочинних дій, скориставшись тим, що в цей час за нею ніхто не спостерігає та її дії є непоміченими, розуміючи протиправний характер своїх дій, але не відмовляючись від них перебуваючи в тому ж місці та в цей же час, тобто 23 липня 2025 року о 09 годині 39 хвилини, таємно викрала мобільний телефон, марки Samsung Galaxy А16, вартістю 6735,18 грн., що лежав на лавочці біля четвертого під'їзду будинку № 549 розташованого по вулиці Дніпровській в місті Павлограді, Дніпропетровської області.
Надалі ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду на загальну суму 6735,18 гривень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
24 вересня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та підозрюваною ОСОБА_10 за участю захисника ОСОБА_7 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.
Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_8 згодна з кваліфікацією дій, саме за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75, 76 КК України звільнивши ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В судовому засіданні прокурор просила затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченій узгоджене сторонами покарання, обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала повністю, в скоєному розкаялася, зазначивши, що згодна з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, подав заяву в якій зазначив, що він надає згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 .Матеріальний збиток йому відшкодовано, та просив розгляд даного кримінального провадження провести без його участі, що підтверджується відповідною заявою.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
За місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_10 від 24 вересня 2025 року і призначення обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_11 не обирався та підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
У справі маються процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 1782 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 вересня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_10 .
Визнати ОСОБА_12 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_12 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1782 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Речові докази: мобільний телефон, марки Samsung Galaxy A16, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити у його користуванні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1