Справа № 584/1218/25
Провадження № 3/584/455/25
10.10.2025 м. Путивль
Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., за участі секретаря Удод Н.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Сопової В.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП, ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 465361 від 26.09.2025, - 26.09.2025 близько 08 год. 00 хв. в м. Путивль по вул. Героїв Путивльщини, 68 водій автомобіля Аudi A6C7, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Героїв Путивльщини та Вознесенська м. Путивль, рухаючись по другорядній дорозі не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого трапилась ДТП, в результаті якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 № 465361 від 26.09.2025, визнав повністю.
При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що у ході зазначеної ДТП водій автомобіля ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим відділенням поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України та проводиться досудове розслідування.
У зв'язку з цим, посилаючись на положення ст. 253 КУпАП, ОСОБА_1 просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно нього, а матеріали направити органу досудового розслідування.
Потерпілий ОСОБА_2 та його представник адвокат Сопова В.С. в судовому засіданні заперечували щодо закриття провадження у даній справі про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів органу досудового розслідування у зв'язку з відсутністю для цього законних підстав, визначених у ст. 253 КУпАП, та просили суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 16.11. Правил дорожнього руху, які затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вказаних положень Правил дорожнього руху не дотримався та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 465361 від 26.09.2025, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 26.09.2025, письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 26.09.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.09.2025, а також поясненнями останнього, наданими безпосередньо в судовому засіданні.
Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність закриття провадження у справі та направлення матеріалів органу досудового розслідування, суд вважає за необхідне зазнчити наступне.
Згідно положень ст. 253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.
В силу вимог частини другої ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
За змістом приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із витягу з ЄРДР, за фактом ДТП, яка сталася 26.09.2025 у м. Путивль за участі транспортних засобів Аudi A6C7, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та ВАЗ 2112, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , у ході якої потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому заднього відділу 10-го ребра, СВ відділенні поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12025200520000271 від 01.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування.
Відповідно принципу юридичної відповідальності «non bis in idem» особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Цей принцип закріплений в ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Крім того, ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
Поняття «те саме правопорушення» елемент «idem» принципу «ne bis in idem» у ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або, по суті, одних і тих самих фактів (рішення у справі «Сергій Золотухін проти Росії», п. 82). В цьому рішенні ЄСПЛ встановив, що важливо було зосередитися на тих фактах справи, які складали сукупність конкретних фактичних обставин стосовно одного й того ж обвинуваченого, та були нерозривно пов'язані між собою у часі та просторі, наявність таких фактів мала бути доведена для засудження або порушення кримінальної справи (п. 84).
ЄСПЛ у своєму рішенні від 16.06.2016 в справі «Ігор Тарасов проти України» (Igor Tarasov v. Ukraine), заява № 44396/05) зазначив, що ст. 4 Протоколу № 7 необхідно розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, один і той самий час, та сама поведінка особи); констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 у зв'язку з притягненням особи до кримінальної відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення фактично за те саме діяння.
У справі «Іванов проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ зазначив, навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. Таким чином, визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а в справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31.05.2011 ЄСПЛ встановив відсутність порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem».
Також ЄСПЛ відповідно до своєї сталої практики неодноразово зазначав, що ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обмежується правом не бути двічі покараним. При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.10.2018 у справі № 493/1096/15-к, згідно якої при вирішенні питання чи є порушення принципу «non bis in idem», тобто, бути притягненим двічі до юридичної відповідальності, зокрема, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, слід мати на увазі, що кримінальне провадження стосується саме наслідків у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не передбачає норма ст.124 КУпАП, а тому відсутнє порушення ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП визначена за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а ч. 1 ст. 286 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Правовою природою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження транспортних засобів і т.д. внаслідок порушення учасниками дорожнього руху ПДР. У той же час дана норма не передбачає притягнення особи до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки це є складом іншого правопорушення, а саме злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Наведене дозволяє зробити висновок, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, не виключає притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП за порушення ПДР, оскільки в останньому випадку справа стосується виключно механічних пошкоджень транспортних засобів, у той час кримінальне провадження розпочато саме у зв'язку із настанням наслідків у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що підпадає під регулювання вже іншої галузі права (КК України).
Таким чином, суд не вбачає підстав для передачі матеріалів органу досудового розслідування на підставі положень ст. 253 КУпАП та закриття у зв'язку з цим провадження у справі в силу вимог ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Враховуючи наведене в сукупності, а також дані про особу ОСОБА_1 , вважаю, що його виховання і попередження нових правопорушень можливе при накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу.
В силу ст. 40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір.
Керуючись ст.ст. 40-1,124, 280, 283, 284 КУпАП,
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
3. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.М.Токарєв