28 березня 2025 рокуСправа № 495/5657/24
Номер провадження 2/495/189/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Братків І.І.,
за участю секретаря судового засідання Трофімчук О.А.,
представника позивачів - адвоката Тулянцевої Валентини Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - представника позивачів адвоката Тулянцевої Валентини Володимирівни до ОСОБА_4 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання правочину дійсним та визнання права власності,
17.06.2024 представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Тулянцева Валентина Володимирівна звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (Вхід. №17441/24) до ОСОБА_4 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання правочину дійсним та визнання права власності, в якому просить:
1. Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з глинобитних: житлового будинку «А» житл. пл. 33,2 кв.м, літньої кухні «Б»; силікатно цегляної вбиральні «В», споруд № 1-8, I.», який складено 07.12.1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та зареєстровано на Одеській товарній біржі в журналі біржових угод з нерухомістю за N? 2002/Б.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
1. Стислий виклад позиції сторін та учасників.
1.1. Стислий виклад позиції позивачів.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.12.1998 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був складений та зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі біржових угод з нерухомістю за N? 2002/Б договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі договору дарування N? 2-1580 від 30.06.95р., посвідченого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в МБТІ за N? 2-125 від 18.07.1996р.
Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони були членами біржі зі статусом «Н».
Відповідно до п.2 названого договору «вказаний в п.1 будинок складається з глинобитних: житлового будинку «А» житл. пл. 33,2 кв.м, літньої кухні «Б»; силікатно цегляної вбиральні «В», споруд N? 1-8, I.»
Відповідно до п.4 вказаного договору « «Продавець» свідчить, що відчужуваний будинок до теперішнього часу не продано, не закладено, не подаровано, не здано в оренду, у спорі та під арештом не перебуває».
Відповідно до п.5 вказаного договору «будинок продано за 12000 (дванадцять тисяч) гривень, які отримані «Продавцем» до підписання цього договору та належить новому власнику: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на підставі ст.9 ЖК України і Законів України «Про товарну біржу», «Про власність».
Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі, він знявся з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.
Покупці використовують будинок протягом 26-ти років для постійного проживання, зареєстровані за вказаною адресою, регулярно оплачують комунальні платежі та утримують будинок в належному санітарно- технічному стані.
За цей строк відповідно до нового технічного паспорту від 23.02.2023 року збудували прибудову літ. «al», загальною пл.14,3 кв.м., гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральню-душ літ. «Є». Вбиральня літ. «В» знесена.
На час укладення договору сторони не знали, що правочин, у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N? 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
При укладенні зазначеного договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов - предмету і ціни зазначеного договору, що слідує з його тексту.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов?язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов?язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 07.12.1998 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов?язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Після укладання договору купівлі-продажу на біржі відповідач ухиляється здійснити його нотаріальне посвідчення, що в свою чергу унеможливлює оформлення права власності на зазначену нерухомість в установленому законом порядку.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N? 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз?яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов?язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Зі змісту договору №2002/Б від 07.12.1998р. вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Одеській товарній біржі і подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. В відповідності до ст. 41 ЦК України( від 18.07.1963 р) «Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов?язків.»
При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов?язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу будинку і надвірних господарських споруд, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.
У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України ( 2003р) «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.»
В відповідності до ст. 220 ЦК України ( 2003р) « Якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним».
В відповідності до ст. 321 ЦК України « Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»
В відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного будинку у 1998 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу N?2002/Б від 07.12.1998 року, що зареєстрований на Одеській товарній біржі, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 і ОСОБА_5 купили житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
3 огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна N?2002/Б від 07.12.1998 року, що зареєстрований на Одеській товарній біржі, дійсним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
Після її смерті приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т.П. 22 вересня 2023 року заведена спадкова справа за N? 21/2023.
Спадкоємцями, які подали заяву про прийняття спадщини, є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.1 ст. 60 СКУ - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.2 ст.60 СКУ - вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з?являються співвласниками спірного житлового будинку. Презумується, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частка померлої ОСОБА_5 складає частину спірного будинку. На неї відкрилась спадщина, спадкоємцями якої є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Співвласник ОСОБА_1 від своєї частки спадщини відмовився. Таким чином, спадкоємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 належить по частки спірного будинку.
24.01.2024 за N? 18/02-14 та 09.05.2024 за N? 131/02-14 приватним нотаріусом Базан Т.П. було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_5 у зв?язку з відсутністю правоустановчих документів та державної реєстрації права власності, виданих та вчинених належним державним органом в установленому законом порядку на ім?я померлої.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N? 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Так, Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прийняли спадщину та успадкували в порядку спадкування за законом майно, що належало їх померлій матері - частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , втім оформлення спадкових прав є неможливим, оскільки приватний нотаріус Базан Т.П., як вказано вище, не визнала Договір N? 2002/Б, як правовстановлюючий документ для видачі Свідоцтва про право на спадщину, та зазначила про необхідність звернення до суду для визнання договору купівлі-продажу дійсним з метою належного оформлення спадкових прав.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що сторони за Договором N?2002/Б домовились щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне їх виконання, з урахуванням відсутності порушень законодавства, яке діяло на час укладення Договору N? 2002/Б та його виконання, принципу неприпустимості позбавлення права власності, презумпції законності правочинів, позивачі звертаються до суду з вимогою про визнання Договору N? 2002/Б дійсним.
Враховуючи викладене, просить:
1. Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з глинобитних: житлового будинку «А» житл. пл. 33,2 кв.м, літньої кухні «Б»; силікатно цегляної вбиральні «В», споруд № 1-8, I.», який складено 07.12.1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та зареєстровано на Одеській товарній біржі в журналі біржових угод з нерухомістю за N? 2002/Б.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд N? 1-11,1.
Представник позивачів - адвокат Тулянцева В.В. у судовому засіданні 17.03.2025 виступила у судових дебатах просила позовні вимоги задовольнити.
1.2. Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_4 12.07.2024 року подала до суду заяву (Вхід. №20588/24) згідно якої просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги позивачів визнає та просить задовольнити у повному обсязі. Вважає, що при укладенні договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 07.12.1998 р. між нею та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 були дотримані всі умови, передбачені існуючим на той час законом. Тому не вважає за необхідне звертатись до нотаріуса.
1.3. Стислий виклад позиції третьої особи.
Третя особа - Одеська товарна біржа у судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, шляхом направлення судової повістки на юридичну адресу, які повернулись на адресу суду без вручення від 30.07.2024, 23.08.2024, 24.12.2024, 28.01.2025 з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
2. Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.06.2024 року /суддя Братків І.І./ відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
28.08.2024 від представника позивачів - адвоката Тулянцевої В.В. надійшло клопотання (Вхід. №25033/24) про витребування у приватного нотаріуса Базан Т.П. спадкову справу N? 21/2023, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.08.2024 року /суддя Братків І.І./ відмовлено в задоволенні такого клопотання.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2024 року /суддя Братків І.І./ закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
3. Встановлені обставини справи, позиція суду та її нормативно-правове обгрунтування.
Суд встановив, що 07.12.1998 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 був складений та зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі біржових угод з нерухомістю за N? 2002/Б договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі договору дарування N? 2-1580 від 30.06.95р., посвідченого Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в МБТІ за N? 2-125 від 18.07.1996р.
Факт укладення правочину підтверджується копією договору (а.с. 27). Згідно з умовами договору та відповідними доказами, правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі, він знявся з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.
Покупці використовують будинок протягом 26-ти років для постійного проживання, зареєстровані за вказаною адресою, регулярно оплачують комунальні платежі та утримують будинок в належному санітарно- технічному стані.
За цей строк відповідно до нового технічного паспорту від 23.02.2023 року збудували прибудову літ. «al», загальною пл.14,3 кв.м., гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», вбиральню-душ літ. «Є». Вбиральня літ. «В» знесена.
Покупець ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
Після її смерті приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Базан Т.П. 22 вересня 2023 року заведена спадкова справа за N? 21/2023.
Заяву про прийняття спадщини подали її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Незважаючи на це, 24.01.2024 за № 18/02-14 та 09.05.2024 за № 131/02-14 приватним нотаріусом Базан Т.П. було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_5 у зв?язку з відсутністю правоустановчих документів та державної реєстрації права власності, виданих та вчинених належним державним органом в установленому законом порядку на ім?я померлої..
Суд бере до уваги, що на час виникнення правовідносин діяли положення ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР №3 від 28.04.1978 року, які дозволяли судове визнання угоди дійсною у разі її повного виконання однією стороною (Покупцем) та ухиленням іншої від нотаріального посвідчення, необхідність якого виникла внаслідок, можливо, неправильного тлумачення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» на той час. З огляду на повне виконання умов договору та з метою захисту спадкових прав Позивачів, виникла необхідність у судовому порядку визнати біржовий договір купівлі-продажу дійсним...
Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".
Між тим, на даний час позивачі не мають можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1998 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв'язку з укладенням на Товарній Біржі.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В силу дії ч.2 ст.60 СКУ вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з?являються співвласниками спірного житлового будинку. Презюмується, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частка померлої ОСОБА_5 складає частину спірного будинку. На неї відкрилась спадщина, спадкоємцями якої є ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Співвласник ОСОБА_1 від своєї частки спадщини відмовився. Таким чином, спадкоємцям ОСОБА_3 і ОСОБА_2 належить по частки спірного будинку.
24.01.2024 за N? 18/02-14 та 09.05.2024 за № 131/02-14 приватним нотаріусом Базан Т.П. було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_5 у зв?язку з відсутністю правоустановчих документів та державної реєстрації права власності, виданих та вчинених належним державним органом в установленому законом порядку на ім?я померлої.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N? 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Так, Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прийняли спадщину та успадкували в порядку спадкування за законом майно, що належало їх померлій матері - частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , втім оформлення спадкових прав є неможливим, оскільки приватний нотаріус Базан Т.П., як вказано вище, не визнала Договір N? 2002/Б, як правовстановлюючий документ для видачі Свідоцтва про право на спадщину, та зазначила про необхідність звернення до суду для визнання договору купівлі-продажу дійсним з метою належного оформлення спадкових прав.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - представника позивачів адвоката Тулянцевої Валентини Володимирівни до ОСОБА_4 , третя особа - Одеська товарна біржа про визнання правочину дійсним та визнання права власності задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з глинобитних: житлового будинку «А» житл. пл. 33,2 кв.м, літньої кухні «Б»; силікатно цегляної вбиральні «В», споруд № 1-8, I.», укладений 07.12.1998 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та зареєстровано на Одеській товарній біржі в журналі біржових угод з нерухомістю за № 2002/Б.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд № 1-11,1.
3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд № 1-11,1.
4. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. Г, сараю літ. Д, вбиральні-душу літ. Є, споруд № 1-11,1.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів безпосереднього до Одеського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та учасників:
позивач-1 - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
позивач-3 - ОСОБА_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
позивач-3 - ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий;
третя особа - Одеська товарна біржа, адреса місця розташування: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-а, код ЄДРПОУ 03876810.
Суддя Ірина БРАТКІВ