Справа № 686/4222/25
Провадження № 1-кп/686/801/25
13 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025243000000004 від 01 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 26.02.2024 органом № 6833, раніше судимого:
-30.11.2011 Білозерським районним судом Херсонської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт;
-27.11.2014 Апеляційним судом Херсонської області за ст.ст. 186 ч. 2 і 15 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 4 роки 10 днів позбавлення волі, звільнений 14.08.2018 по відбуттю строку покарання;
-12.11.2019 Херсонським міським судом Херсонської області за ст.ст. 186 ч. 2 і 15 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 23.08.2022 по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 186 ч. 4, 357 ч. 1, 357 ч. 3 КК України,
встановив:
ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 01 січня 2025 року близько 18 год. 50 хв., перебуваючи неподалік будинку № 76/4 по проспекту Миру в місті Хмельницькому Хмельницької області, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняв рішення про викрадення чужого майна з метою власного збагачення.
Тоді ж ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, достовірно знаючи і розуміючи, що в країні діє воєнний стан, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та умисно наніс один удар кулаком в область голови останнього, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді садна шкіри нижньої частини правої скроневої ділянки, яке за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження, що не спричиняє короткочасний розлад здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а має незначні скороминущі наслідки, від якого ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю.
В подальшому ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, не реагуючи на заклики потерпілого припинити протиправні дії та повернути майно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, утримуючи потерпілого ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу з кишень джинсів відкрито викрав належне останньому майно, а також офіційні та особисті документи, а саме: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «6233» чорного кольору, вартістю 404 грн. 00 коп., у чохлі чорного кольору та із SIM-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 ; окуляри в чохлі чорного кольору; в'язку ключів, які майнової цінності для ОСОБА_9 не становлять; грошові кошти в сумі 350 грн.; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 ; банківські картки AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 та AT «Укргазбанк» № НОМЕР_5 , емітовані на ім'я ОСОБА_6 .
Після цього ОСОБА_8 , утримуючи при собі викрадені майно та документи, втік з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд.
Вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_8 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 754 грн.
Обвинувачений ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за: ч. 4 ст. 186 КК України, за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 357 КК України, за викрадення офіційних документів (банківських карток), вчинене з корисливих мотивів; ч. 3 ст. 357 КК України, за незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом (пенсійним посвідченням).
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.
Показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що 01 січня 2025 року близько 19 - 20 год. він в магазині, що на просп. Миру в м. Хмельницькому, розраховувався за придбаний товар банківською карткою AT «Укргазбанк» № НОМЕР_5 , емітованою на ім'я потерпілого ОСОБА_6 , що також підтверджується відомостями документів AT «Укргазбанк» про видачу потерпілому ОСОБА_6 платіжної картки за вказаним номером та здійснення нею 01.01.2025 розрахунків (безготівкової оплати товарів).
Наведені вище обставини пограбування підтвердив потерпілий ОСОБА_9 , ствердивши при цьому, що обвинувачений ОСОБА_8 умисно наніс йому один удар кулаком в область голови, від якого він втратив рівновагу та впав на землю, після чого ОСОБА_8 , утримуючи його, з кишень відкрито викрав належне йому майно та документи, а саме: мобільний телефон марки «Nokia», окуляри в чохлі, в'язку ключів, грошові кошти в сумі 350 грн., пенсійне посвідчення, банківські картки, та втік з місця вчинення злочину. Вказав також на наявність у грабіжника татуювання на кисті лівої руки.
На обставини вчинення грабежу обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 показали під час проведення з ними слідчого експерименту, що зафіксовано у відповідних протоколах проведення цієї слідчої дії та додатках до них - відеозаписах, від 10.02.2025 та 02.01.2025 відповідно.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 показав, що неподалік будинку № 76/4 по проспекту Миру в м. Хмельницькому він побачив особу чоловічої статі, обійшов одне із дерев, вийшовши з-за якого та перебуваючи навпроти потерпілого на відстані витягнутої руки, кулаком наніс один удар в частину правої щелепи потерпілого, внаслідок чого той втратив рівновагу і впав, після чого він, утримуючи потерпілого, з кишень його штанів викрав мобільний телефон, в'язку ключів, окуляри, пенсійне посвідчення та дві банківські картки. Викрадені речі він поклав в свою нагрудну сумку і втік з місця події в напрямку магазину «Тайстра», що на проспекті Миру в м. Хмельницькому. Також ОСОБА_8 показав на обставини здійснення ним у цьому магазині розрахунку за придбаний товар викраденою у потерпілого банківською карткою, що також підтверджується даними протоколу огляду від 02 січня 2025 року відеозаписів із зовнішніх та внутрішніх камер відеоспостереження магазину.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2025 потерпілий ОСОБА_9 просив працівників поліції прийняти міри до невстановленої особи, яка в період часу з 18 год. 50 хв. по 18 год. 52 хв. 01.01.2025, перебуваючи по проспекту Миру, 76/4 в місті Хмельницькому, відкрито заволоділа належним йому майном. Вказав також, що до нього застосовувалось фізичне насильство, а саме у ділянку скроні голови з правої сторони, він звертався в травмпункт КП «Хмельницька міська лікарня», особу грабіжника може впізнати.
За даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 02.01.2025 потерпілий ОСОБА_9 за характерною ознакою - татуюванням на кисті лівої руки, впізнав та прямо вказав на обвинуваченого ОСОБА_8 як на особу, яка його пограбувала. Факт проведення цієї слідчої дії підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які залучались як поняті, остання також ствердила, що потерпілий впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 .
Впевнено вказав потерпілий на обвинуваченого і в судовому засіданні.
Згідно з протоколом освідування особи від 10.02.2025 в обвинуваченого ОСОБА_8 при огляді його лівої руки, а саме зовнішньої частини від фаланги вказівного пальця до кисті наявне татуювання.
Свідок ОСОБА_12 показала, що, проходячи неподалік місця вчинення злочину, бачила як потерпілий ОСОБА_9 лежав на землі і тікала людина в чорному одязі з рюкзаком на спині та капюшоном на голові, при цьому потерпілий кричав: «Віддай документи і ключі». Підійшовши до потерпілого та допомігши йому встати, останній повідомив, що нападник вдарив його в голову, викрав телефон, пенсійне посвідчення, банківські картки, окуляри. Також свідок ствердила, що нападник, тікаючи, міг чути крик потерпілого з вимогою повернути викрадені речі.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (працівники поліції) показали, що, отримавши повідомлення про пограбування потерпілого та поспілкувавшись з останнім про обставини вчиненого злочину, встановили факт розрахунку викраденою у потерпілого банківською карткою в магазині, по відеозапису з камери спостереження встановили особу ОСОБА_8 та місцезнаходження викраденого мобільного телефону, в якому виявили обвинуваченого та викликали слідчо-оперативну групу. При цьому ОСОБА_8 зізнався у пограбуванні потерпілого та повідомив про наявність у нього викрадених речей, зокрема посвідчення, банківських каток, ключів та мобільного телефону.
Згідно з протоколом огляду місця події від 01.01.2025 зафіксовано місце вчинення злочину - територію подвір'я неподалік будинку № 76/4 по проспекту Миру в місті Хмельницькому, на якій наявна асфальтова доріжка, по якій йшов потерпілий, та поруч із нею одне із дерев, з-за якого вийшов грабіжник.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. від 02.01.2025 та додатку до нього (відеозпису) працівниками поліції близько 22 год. 56 хв. 01.01.2025 по вул. Молодіжній, 6/2 в м. Хмельницькому затримано особу ОСОБА_8 , в якого виявлені та вилучені викрадені у потерпілого речі і документи, а саме: мобільний телефон марки «Nokia» з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 ; банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_4 ; проїзний квиток та пенсійне посвідчення на ім'я потерпілого ОСОБА_6 ; зв'язку ключів; обкладинку для документів. Факт проведення цієї процесуальної дії та вилучення в обвинуваченого вищевказаних речей і документів підтвердили свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які залучались як поняті. Останній також ствердив, що обвинувачений ОСОБА_8 будь-яких скарг чи заяв не висловлював.
Свідок ОСОБА_17 показав, що ввечері 01.01.2025, приблизно через 20 хв. після приходу ОСОБА_8 , який проживав у нього, до його помешкання приходили працівники поліції, з якими ОСОБА_8 добровільного, без будь-якого примусу, покинув приміщення квартири, при цьому забрав із собою ті речі, з якими прийшов.
За даними протоколів огляду речей від 02 січня 2025 року потерпілий ОСОБА_9 підтвердив належність йому вилучених у затриманого ОСОБА_8 речей і документів. Також із наявних в телефоні СМС повідомлень встановлено інформацію про заблокування банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» та здійснення трьох розрахунків платіжною карткою АТ «Укргазбанк» о 18:50 год., 19:54 год. та 19:57 год. 01.01.2025.
Згідно з висновками експерта № 1 від 03.01.2025 та № 11 від 14.01.2025 у потерпілого ОСОБА_9 станом на 02.01.2025 має місце травма голови із зовнішнім тілесним ушкодженням у вигляді садна шкіри нижньої частини правої скроневої ділянки, яке могло утворитись від не менше ніж одноразової дії тупого твердого предмету за механізмом «удар по дотичній - тертя», в тому числі 01 січня 2025 року за вказаних потерпілим під час слідчого експерименту обставин, за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження, що не спричиняє короткочасний розлад здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, згідно з «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Характер травми не є характерним чи специфічним для самовільного падіння людини з висоти власного зросту.
Встановлені судом обставини підтверджуються також: відомостями документів AT «Укргазбанк» про видачу потерпілому ОСОБА_6 платіжної картки № НОМЕР_5 та здійснення нею 01.01.2025 розрахунків (безготівкової оплати товарів); висновком експерта № СЕ-19/123-25/417-ТВ від 08.01.2025 щодо вартості бувшого у використанні викраденого мобільного телефону марки «Nokia» станом на 01.01.2025, яка могла становити 404 грн. 00 коп.; речовими доказами - вилученими в обвинуваченого ОСОБА_8 речами і документами, які він викрав у потерпілого ОСОБА_6 , в тому числі пенсійним посвідченням, згідно з яким та положенням ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» останній є особою похилого віку.
Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки його вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом.
Суд відхиляє показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що банківську картку потерпілого, якою розраховувався в магазині, він знайшов на зупинці біля магазину «SoskaBar», що на просп. Миру в м. Хмельницькому, а інші вилучені при затриманні речі потерпілого йому підкинули працівники поліції, оскільки вони повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими безпосередньо судом доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими вищенаведеними доказами по справі, зокрема відеозаписами, даними протоколів проведених процесуальних та слідчих дій, в тому числі слідчого експерименту з участю обвинуваченого, речовими доказами, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів. Підстав для обмови потерпілим та свідками обвинуваченого судом не встановлено, не вказав на такі і останній.
Такі показання ОСОБА_8 суд визнає неправдивими і даними з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене, позаяк жодних доказів, які б їх підтверджували, судом не встановлено.
Твердження обвинуваченого про застосування до нього психологічного насильства, під тиском якого він зізнався у вчиненні злочину та вказував на його обставини, спростовуються дослідженими доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (понятих під час затримання), ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (працівників поліції), які вказали про відсутність будь-якого тиску на обвинуваченого, добровільність відтворення останнім обставин вчиненого злочину, що також підтверджується відеозаписами затримання та слідчого експерименту.
Ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду обвинувачений з приводу застосування до нього незаконних методів слідства в правоохоронні органи не звертався.
Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_8 ствердив, що на обставини пограбування потерпілого під час слідчого експерименту, який проведено 10.02.2025, він показував відповідно до обвинувального акту, який йому надав слідчий, хоча обвинувальний акт складено лише 12.02.2025, що свідчить про неправдивість показань обвинуваченого.
При цьому суд враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Так, у постанові від 17.03.2021 у справі № 761/10306/15-к (№ 51-5949км20) Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що той факт, що в судовому засіданні обвинувачений змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом.
Ототожнення показань обвинуваченого та протоколу проведення слідчого експерименту також суперечить правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17.
Зокрема, якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 95 КПК.
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії, як складової судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо, що фактично і було дотримано органом досудового розслідування під час слідчого експерименту із обвинуваченим ОСОБА_8 .
Посилання обвинуваченого на не встановлення особи, яка здійснювала розрахунок банківською карткою потерпілого о 18 год. 50 хв. в магазині «SoskaBar», а також на не проведення дактилоскопічної експертизи по вилучених у нього речах потерпілого, не змінює факту вчинення злочину. Разом з тим, клопотань про проведення відповідних слідчих дій стороною захисту не заявлялось.
Твердження обвинуваченого про недопустимість речових доказів - повернутих на відповідальне зберігання потерпілому речей (предмету злочину), з мотивів їх не огляду в судовому засіданні, безпідставне, позаяк судом було задоволено клопотання обвинуваченого про огляд речових доказів, проте останній після дослідження вилучених у нього рюкзака та сумки висловився про недоцільність огляду повернутих потерпілому речей, які під час досудового розслідування були оглянуті слідчим та відповідні протоколи огляду досліджені судом.
При цьому суд враховує, що системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що безпосередній огляд речових доказів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доказів, наданих сторонами кримінального провадження, які підтверджують або спростовують винуватість особи. Питання необхідності огляду речових доказів під час судового розгляду належить до компетенції суду, який за наявності відповідних підстав, зокрема, для вирішення питання допустимості доказів, може дійти висновку про можливість проведення такого огляду за власної ініціативи або ж за мотивованим клопотанням сторін.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі № 573/1689/16-к (провадження № 51-5039 км 19) та постанові від 08 травня 2025 року у справі № 751/3448/23 (провадження № 51-3741 км 24).
Водночас, обвинувачений не зазначає, яким саме чином безпосередній огляд у судовому засіданні повернутих потерпілому речей впливає на їх та інших доказів допустимість, які судом покладено в основу обвинувального вироку, з урахуванням того, що факт вчинення саме обвинуваченим знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду з огляду на інші досліджені докази.
Також суд відхиляє і твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що в час вчинення злочину він перебував в магазині «АТБ», що по вул. Панаса Мирного, 1/1 в м. Хмельницькому, де вчинив дрібну крадіжку, оскільки воно спростовується матеріалами дослідженої за клопотанням обвинуваченого справи про адміністративне правопорушення № 686/3472/25, відповідно до яких ОСОБА_8 вчинив таке правопорушення 01 січня 2025 року о 18 год. 10 хв. При цьому, згідно з письмовими поясненнями, які ОСОБА_8 надав працівнику поліції 27.01.2025, після вчинення крадіжки він з місця події втік, а магазин «АТБ» по вул. Панаса Мирного, 1/1 знаходиться неподалік місця пограбування потерпілого по проспекту Миру, 76/4 , що узгоджується із часом вчинення злочину.
Безпідставним суд визнає і довід обвинуваченого про його затримання в квартирі свідка ОСОБА_17 , оскільки за показаннями останнього ОСОБА_8 добровільного, без будь-якого примусу, покинув разом з працівниками поліції приміщення квартири, при цьому забрав із собою ті речі, з якими прийшов.
Не змінює факту вчинення ОСОБА_8 злочину та обставина, що одразу після пограбування потерпілий не вказував на ідентифікаційні ознаки грабіжника, зокрема татуювання, на яке він вказав під час пред'явлення осіб для впізнання, оскільки природно і логічно, що останній перебував у шоковому стані. Поряд з цим, згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2025 потерпілий ОСОБА_9 вказав, що особу грабіжника впізнати може. Висловлений захисником сумнів про можливість впізнання потерпілим з посиланням на те, що останній під час його пограбування був «випивший», є суб'єктивною думкою захисника, яка не ґрунтується на достовірних доказах.
Також не змінює факту вчинення злочину посилання ОСОБА_8 на те, що він не був одягнутий в чорну куртку з капюшоном, про що вказував потерпілий та свідок ОСОБА_12 , на підтвердження чого надав для огляду в судовому засіданні жилетку темно синього кольору, в яку був одягнутий в день злочину, оскільки як видно з протоколу огляду відеозаписів з камер відеоспостереження магазину та відеозапису затримання обвинувачений був в одязі темного кольору з капюшоном, який в темну пору доби цілком логічно міг бути сприйнятий за чорну куртку з капюшоном.
Доводи обвинуваченого про те, що потерпілий з мобільного телефону надсилав SMS повідомлення після його пограбування, безпідставні, оскільки спростовуються показаннями потерпілого та даними протоколу огляду мобільного телефону від 02 січня 2025 року, з якого вбачається наявність повідомлень від «Ukrgazbank» та «PrivatBank», в тому числі з приводу заблокування банківських карток, про що показав потерпілий в суді, а також набраних номерів.
Також суд визнає такими, що дані з метою подальшого уникнення відповідальності, показання обвинуваченого під час слідчого експерименту про завдання потерпілому удару кулаком лівої руки, з огляду на подальше твердження ОСОБА_8 під час судового розгляду про неможливість завдання такого удару через наявну у нього травму у вигляді перелому лівого передпліччя, позаяк судом встановлено, що обвинувачений завдав потерпілому удар в область голови кулаком правої руки, що підтверджується послідовними показаннями потерпілого під час огляду місця події, слідчого експерименту та в судовому засіданні. При цьому, враховуючи встановлене, суд виключає із обвинувачення обставину завдання потерпілому удару кулаком лівої руки.
Разом з тим, за висновком експерта № 47 від 07.08.2025 (комісійної судово-медичної експертизи) обвинувачений ОСОБА_8 міг 01 січня 2025 року нанести один удар кулаком своєї лівої руки в область голови потерпілого, від якого останній втратив рівновагу та впав на землю, оскільки опорна функція лівого передпліччя частково збережена та патологічної рухливості в середній третині лівого передпліччя не відмічається.
Наведене вище свідчить про безпідставність тверджень обвинуваченого, які фактично ґрунтуються виключно на його роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях цих органів, як і органів досудового розслідування та суду, в упередженості та необ'єктивності, що не можна визнати допустимими доказами.
З урахуванням наведеного, а також положень кримінального процесуального закону, підстав для закриття кримінального провадження або призначення нового досудового розслідування, про що заявив обвинувачений ОСОБА_8 , немає.
Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, диспозиції ч. 1 ст. 200 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1. п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, банківська картка є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Пенсійне посвідчення - це документ, що підтверджує призначення особі пенсії та виготовляється на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію, або її законними представниками, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії. Тобто, пенсійне посвідчення - це важливий особистий документ.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого продовжувалась Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зокрема, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 строком на 90 діб, тобто воєнний стан діяв на час вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_8 у пред'явленому йому обвинуваченні та його дії слід кваліфікувати за:
-ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану;
-ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів (банківських карток), вчинене з корисливих мотивів;
-ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом (пенсійним посвідченням).
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують йому покарання.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, завдану потерпілому шкоду не відшкодував, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії кримінальних проступків (ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК) та тяжких злочинів (ч. 4 ст. 186 КК), при цьому через невеликий проміжок часу після відбуття покарання за попередньою судимістю, у скоєному не розкаявся. Вказані обставини характеризують обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_8 , не встановлено.
Суд не визнає в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, щире каяття (про що зазначено в обвинувальному акті), оскільки в силу п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, осуд своєї злочинної поведінки. Таких обставин в ході судового розгляду не встановлено.
Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєних злочинів, всі відомості про особу обвинуваченого, позицію прокурора та приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід призначити за ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК покарання у виді обмеження волі, за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На переконання суду саме таке покарання та принцип його призначення за сукупністю кримінальних правопорушень, про який також заявив прокурор, у цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення ОСОБА_8 більш м'якого покарання, про що заявив захисник, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та положення ст. 69 КК України, немає.
Оскільки ОСОБА_8 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально на тривалий термін, раніше неодноразово судимий, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність, ухилитись від суду та відбування покарання, тому останньому з метою забезпечення виконання судового рішення до набрання вироком чинності слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Лише такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ОСОБА_8 в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 01.01.2025 (дня затримання) до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1193 грн. 85 коп. у відповідності до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким із учасників судового розгляду не оспорюються.
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази слід: мобільний телефон «Nokia» з сім-карткою № НОМЕР_2 , банківську картку, проїзний квиток, зв'язку ключів, пенсійне посвідчення, обкладинку для документів - залишити потерпілому ОСОБА_6 ; рюкзак та сумку - повернути обвинуваченому ОСОБА_8 .
Накладений на речові докази ухвалою слідчого судді від 09 січня 2025 року (справа № 686/31/25) арешт, у якому відпала потреба, в порядку ст. 174 КПК України слід скасувати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_8 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст. 186 ч. 4, 357 ч. 1, 357 ч. 3 КК України та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;
-за ч. 3 ст. 357 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
-за ч. 4 ст. 186 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі.
В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Зарахувати ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 01.01.2025 до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази:
-мобільний телефон «Nokia» з сім-карткою, банківську картку, проїзний квиток, зв'язку ключів, пенсійне посвідчення, обкладинку для документів - залишити потерпілому ОСОБА_6 ;
-рюкзак зеленого кольору марки «М-tac» та сумку чорного кольору з емблемою у вигляді лева - повернути обвинуваченому ОСОБА_8 .
Накладений на речові докази ухвалою слідчого судді від 09 січня 2025 року (справа № 686/31/25) арешт - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 1193 грн. 85 коп. процесуальних витрат.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: