Справа № 450/758/25 Провадження № 2/450/1146/25
13 жовтня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарях Микитів Н.С., Расяк С.М.
з участю представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними і скасування рішень та акту, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
Представник позивача ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні його земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить позивачу на праві приватної власності та підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, шляхом демонтажу металевих стовпців з протягнутим між ними металевим дротом, які влаштовані на частині земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області». Визнати недійсним та скасувати рішення № 21-615 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 21 сесії 5-го демократичного скликання ради, на підставі яких ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., з одночасним припиненням всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо згаданої вище земельної ділянки.
Мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок загальною площею 0,3020 га, які розташовані в с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., що підтверджується державним актом про право приватної власності серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року. Вказаними ділянками позивач користується більше 20-ти років. З метою виготовлення кадастрового номеру на земельну ділянку площею 0,0818 га він звернувся до Пустомитівського РВВ Львівського ЛРФ ДП «Центр ДЗК», який після проведення замірів щодо встановлення меж ділянки на місцевості повідомило про накладення на частину його земельної ділянки земельної ділянки І. Пелешик з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067. 16.01.2022 року ОСОБА_2 звернувся до ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із заявою, в якій просив привести у відповідність межу земельної ділянки з його державним актом. Відповіддю ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 9 від 31.01.2022 року ОСОБА_2 повідомлено, що для встановлення фактичного місця розташування і дійсних розмірів земельої ділянки гр. ОСОБА_4 необхідно звернутись із клопотанням для укладення договору на виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В процесі виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомлено позивачу, що земельна ділянка суміжного землекористувача ОСОБА_5 з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067 накладається на його земельну ділянку. Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001292982023 від 05.07.2023 року земельна ділянка площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., зареєстрована 16.08.2018 року у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_3 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.06.2010 року. При цьому, із вказаного витягу підставою для виникнення права ОСОБА_3 на таку земельну ділянку є рішення № 27-723 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 27 сесії 5-го скликання, а документом, що посвідчує право - державний акт серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року. Водночас, із витягу з рішення № 21-615 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 21 сесії 5-го демократичного скликання ради від 25.06.2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,30 га в межах населеного пункту Підбірці для ведення особистого селянського господарства, а не на 0,2033 га, як вказано у витязі з Державного земельного кадастру № НВ-0001292982023 від 05.07.2023 року. Відтак, у Державному земельному кадастрі наявні невірні відомості щодо документів, які стали підставою для виникнення у ОСОБА_3 права на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067. Листом від 30.12.2022 року ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомило ОСОБА_2 про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно якої опис меж ділянки не змінився, проте незначно зменшилась площа ділянки з 0,0818 га до 0,0794 га. При цьому, зазначено, що уведення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії (XML - присвоєння кадастрового номера) унеможливлюється, оскільки спостерігається перетин із суміжними ділянками. Вказала, що згідно висновку експерта № 010/24 від 20.05.2024 року накладення земельної ділянки площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., на земельну ділянку площею 0,0818 га (0,0794 га), що розташована за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Підбірці, та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, виникло у зв'язку із помилками в координатах кутів поворотів меж земельної ділянки із кадастровим номером 4623683800:01:001:0067 при складанні «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області», а також на місцевості накладення виникло у зв'язку із влаштуванням межових стовпців на площі ділянки гр. ОСОБА_2 . З огляду на викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 4844 грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на проведення експертизи, стягнути на користь позивача. Крім цього, просила витребувати у ОСОБА_3 письмові докази.
Ухвалою від 20.02.2025 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.
03.03.2025 року представником позивача ОСОБА_1 подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 12.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
09.04.2025 року представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Радченко М.І. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, які стосуються Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в повному обсязі. Вказала, що здійснення державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру є складовими процесу формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Сама по собі державна реєстрація земельної ділянки не призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності чи інших речових прав на земельну ділянку. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Крім цього, наявність повноважень щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки не є свідченням того, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області має бути залучене до розгляду справи в якості співвідповідача, натомість в даному цивільному позові таке має бути залучене в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
10.04.2025 року представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Радченко М.І. подано клопотання про долучення письмових доказів на підтвердження скерування відзиву на позовну заяву сторонам.
13.05.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив визнати поважними прочини пропуску відповідачем строку на подання відзиву у даній справі, долучити відзив разом із додатками до матеріалів справи. Застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності на звернення до суду. Відмовити в задоволенні позову повністю. Вказав, що с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., являється сільською місцевістю та дана позовна заява була отримана в поштовому відділенні іншими особами і передана ОСОБА_3 лише на початку травня 2025 року. При цьому, заявлений ОСОБА_2 цивільний позов ОСОБА_3 не визнає повністю, вважає такий безпідставним, а також заявлений із значним пропуском позовної давності. Повідомив, що як зазначено самим позивачем в позовній заяві, даними земельними ділянками, з існуючими на даний час межами, як позивач так і відповідачка користуються більше 20-ти років. Відповідач ОСОБА_3 отримала зазначену земельну ділянку у власність в повній відповідності до вимог законодавства, зокрема на підставі рішення Лисиничівської сільської ради № 117 від 21.12.2000 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,3020 га, для ведення особистого підсобного господарства. Рішенням Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 25.06.2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на зазначену земельну ділянку площею 0,30 га, в межах населеного пункту с. Підбірці, Пустомитівського (Львівського) р-ну, Львівської обл. В ході виготовлення відповідної технічної документації було також погоджено межі земельної ділянки, що підтверджується актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки, даний акт також особисто підписаний позивачем у даній справі ОСОБА_2 . За наслідками виготовлення технічної документації та уточнення меж земельної ділянки на місцевості, ОСОБА_3 , відповідно до рішення Лисиничівської сільської Ради Пустомитівського району Львівської області № 27-723 від 15.06.2010 року, було уточнено і передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,2033 га, в межах населеного пункту Підбірці для ведення особистого селянського господарства, видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року, присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:001:0067. Таким чином, станом на 2010 рік, коли вже були встановлені та погоджені із позивачем ОСОБА_2 межі земельної ділянки, останній знав і погодився на встановленні межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується його власноручним підписом на акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки, який наявний в матеріалах технічної документації на зазначену земельну ділянку, що додатково підтверджує необґрунтованість заявленого цивільного позову в частині скасування права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067, а також зобов'язання демонтувати огорожу вказаної вище земельної ділянки. Відтак, обізнаність позивача станом на 2010 рік про межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 підтверджує пропуск ним строку на звернення до суду із даною позовною заявою. Той факт, що межі зазначених земельних ділянок, як позивача, так і відповідача ОСОБА_3 , не змінювались і не переносились більше 20-ти років підтверджується самим позивачем, в тому числі, у власноручно написаних ним заявах на ім'я керівника інституту землеустрою.
13.05.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
13.05.2025 року та 15.05.2025 року представником відповідача Львівської міської ради Барда Ю.М. подано письмові пояснення, згідно мотивів яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю. Вказав, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що він не знав і не міг довідатись про існування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року з моменту його видачі, а відтак, останнім пропущено строк позовної давності. Крім цього, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки ним заявлено вимогу щодо визнання недійсним та скасування рішення № 21-615 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 21 сесії 5-го демократичного скликання ради, на підставі яких ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року. Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.
Протокольною ухвалою від 14.05.2025 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2025 року о 11 год. 00 хв.
19.05.2025 року представником позивача ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 , згідно мотивів якого просила перевірити дотримання представником ОСОБА_3 ОСОБА_6 строку на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 та у випадку його порушення, розглянути дану справу за наявними матеріалами без врахування відповідного відзиву. Вказала, що представником ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву не вказано дати отримання відповідачем ОСОБА_3 ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, а тому, із змісту відзиву неможливо визначити, чи такий подано у строки, визначені відповідною ухвалою суду. При цьому, з огляду на те, що ухвали суду про відкриття провадження у справі надсилаються рекомендованою кореспонденцією, у ОСОБА_3 мав би бути наявний конверт суду з трек-номером, за допомогою якого на сайті АТ «Укрпошта» можна відслідкувати дату отримання конверта. На думку сторони позивача, ОСОБА_3 умисно не вказує дати отримання ухвали суду та не надає відповідних доказів, оскільки нею пропущено строки на подання відзиву. Крім цього, відповідчем ОСОБА_3 не спростовано доводів позивача, згідно яких у Державному земельному кадастрі наявні невірні відомості щодо документів, які стали підставою для виникнення у ОСОБА_3 права на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067. Повідомила, що станом на 2010 рік (під час розробки для відповідача ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.06.2010 року, виконаної ДП «Львівський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою», якої до 2022 року ОСОБА_2 не бачив та й не міг бачити, адже таку для ознайомлення йому ніхто не надавав, а самому ініціювати отримання такої не було необхідності через відсутність будь-яких спорів по ділянках із суміжними землекористувачами. При цьому, жодних спорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було, оскільки кожен з них користувався саме своєю земельною ділянкою, що підтверджується і тим, що позивач проставив свій підпис на Акті встановлення і узгодження меж земельної ділянки та, в свою чергу, у майбутньому ОСОБА_3 також обіцяла підписати такий акт ОСОБА_2 при оформленні ним своєї земельної ділянки, чого виконано не було. Лише після звернення до Пустомитівського РВВ Львівської ЛРФ ДП «Центру ДЗК» з метою виготовлення кадастрового номера на свою земельну ділянку площею 0,0818 га після проведення замірів щодо встановлення меж ділянки на місцевості ОСОБА_2 повідомили про накладення на його ділянку ділянки з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067, надавши відповідний план накладки. Відтак, лише у 2022 році позивачу стало відомо про наявність накладення на його земельну ділянку земельної ділянки суміжного землекористувача з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067, яка належить ОСОБА_3 , а також про те, що наведене є перешкодою для реєстрації за ним кадастрового номера своєї земельної ділянки, внесення її до Державного земельного кадастру та, відповідно, в подальшому здійснення ним державної реєстрації речових права на таку ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім наведеного, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 фактично не заперечує факту наявного накладання її земельної ділянки площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 0,0818 га (0,0794 га), яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а також причин такого накладення, покликаючись лише на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом. Додатково вказала, що строки позовної давності, зокрема, загальний трирічний строк позовної давності, внаслідок установлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжено на строк дії такого карантину (на період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), а потім зупинено на строк дії воєнного стану (з 24 лютого 2022 року по теперішній час), на даний час строки позовної давності зупинені. Крім цього, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 648/533/16-ц, у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 року у справі № 638/1527/19.
11.06.2025 року представником відповідача Львівської міської ради Г. Пайонкевич подано заяву, згідно мотивів якої повідомила про припинення у представника Барда Ю.М. повноважень для представлення інтересів Львівської міської ради.
Протокольною ухвалою від 04.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.09.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його зайнятістю в іншому судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 01.10.2025 року з огляду на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у такому обставин.
В судовому засіданні 01.10.2025 року представник позивача Богдан З.С. заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним письмово та просила такі задовольнити.
Інші учасники розгляду справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи у їх відсутності не подали.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01.10.2025 року, є дата складення повного судового рішення, яка призначена судом на 08 год. 00 хв. 10.10.2025 року.
Водночас, із врахуванням перебування головуючого з 07.10.2025 року по 10.10.2025 року включно на листку непрацездатності, складання та проголошення судового рішення відкладено на 08 год. 05 хв. 13.10.2025 року.
Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що у відповідності до державного акту про право приватної власності серії ІІІ-ЛВ № 085481, виданого 24.04.2001 року на підставі рішення Лисиничівської сільської Ради народних депутатів № 117 від 21.12.2000 року, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок загальною площею 0,3020 га, що розташовані в с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл.
14.01.2022 року ОСОБА_2 звернувся до ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» із заявою, у якій просив привести у відповідність межу земельної ділянки з його державним актом.
Відповіддю ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 9 від 31.01.2022 року ОСОБА_2 повідомлено, що для встановлення фактичного місця розташування і дійсних розмірів земельної ділянки гр. ОСОБА_4 необхідно звернутись із клопотанням для укладення договору на виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, та обмінного файлу формату XML, оскільки дана документація розроблялась у попередні роки ДП «Львівський інститут землеустрою».
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001292982023 від 05.07.2023 року, земельна ділянка площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., зареєстрована 16.08.2018 року у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_3 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.06.2010 року. Підставою для виникнення права ОСОБА_3 на вказану вище земельну ділянку є рішення № 27-723 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 27 сесії 5-го скликання, а документом, що посвідчує право - державний акт серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року.
Із витягу з рішення № 21-615 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 21 сесії 5-го демократичного скликання ради від 25.06.2009 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,30 га в межах населеного пункту Підбірці для ведення особистого селянського господарства.
Як вбачається з витягу із рішення № 27-723 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 27 сесії 5-го скликання від 15.06.2010 року, ОСОБА_3 уточнено і передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,2033 га, в межах населеного пункту Підбірці для ведення особистого селянського господарства.
У відповідності до державного акту про право приватної власності серії ЯЛ № 219082, виданого 25.08.2010 року на підставі рішення Лисиничівської сільської ради 27 сесії 5 скликання № 27-723 від 15.06.2010 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2033 га, що розташована в с. Підбірці, Пустомитівського (Львівського) р-ну, Львівської обл.
Із витягу з протоколу № 23 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 22.12.2022 року комісією погоджено межу земельної ділянки по лінії Б-В в с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., згідно акту встановлення узгодження меж земельної ділянки (виконавець робіт ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»).
Листом ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 265 від 30.12.2022 року ОСОБА_2 повідомлено про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Уведення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії (XML - присвоєння кадастрового номера) унеможливлюється, оскільки спостерігається перетин із суміжними ділянками. Виконання робіт (надання послуг) за договором № 186 від 19.09.2022 року призупинено до моменту вирішення питання по суті.
У відповідності до листа ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 176 від 19.08.2024 року ОСОБА_2 повідомлено, що при обробці геодезичних робіт (польових) встановлено накладення земельної ділянки гр. Скопик на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683800:01:001:0067. Листом № 69 від 29.03.2023 року ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулось до ОСОБА_5 для надання згоди на проведення робіт із землеустрою по виготовленню обмінного файлу у форматі XML, однак відповіді на такий не надходило.
З висновку експерта № 010/24 земельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_2 , складеного 20.05.2024 року судовим експертом Грінько О.І. для подання до суду, вбачається, що розташування земельної ділянки, яка знаходиться у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., площею 0,0818 га (0,0794 га), для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, відповідає правовстановлювальним документам; межі фактичного використання земельної ділянки, яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., площею 0,0818 га (0,0794 га), для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, можливо встановити по наявним межовим стовпцям, а також по межовій борозні, яка була наявною ще у 2006 році і, розташування якої згідно «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 » відповідає правовстановлювальним документам. Крім того, витягом з протоколу № 23 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 22.12.2022 року було погоджено розташування спірної межі у відповідності до Акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , складеного ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; на земельній ділянці, яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., площею 0,0818 га (0,0794 га), для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року наявні металеві стовпці з протягнутим між ними металевим дротом, які є влаштовані на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області»; наявне накладання земельної ділянки iз кадастровим номером 4623683800:01:001:0067, яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., площею 0,2033 га, для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку, яка розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., площею 0,0818 га (0,0794 га), для ведення особистого селянського господарства, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року. Вказане накладання виникло у зв'язку із помилками в координатах кутів поворотів меж земельної ділянки із кадастровим номером 4623683800:01:001:0067 при складанні «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області», а також на місцевості накладання виникло у зв'язку із влаштуванням межових стовпців на площі ділянки гр. ОСОБА_2 . Для усунення вищевказаного накладення земельних ділянок гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 в натурі (на місцевості) необхідно змінити межі земельної ділянки ОСОБА_3 в південно-західному напрямку в т.В на 4,93 м, а в т.Б. на 2,37 м, можливо зі зменшенням її площі для уникнення накладення із земельною ділянкою гр. ОСОБА_7 .
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
В силу вимог пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Тлумачення наведеної вище норми права свідчить, що негаторний позов це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об'єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17.
В даній справі позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернувся в суд за захистом свого права як власника майна, у відповідності до положень статті 391 Цивільного кодексу України, а саме із вимогою про зобов'язання ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у користуванні його земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, шляхом демонтажу металевих стовпців з протягнутим між ними металевим дротом, які влаштовані на частині земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі «Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області». Мотивували позовні вимоги зокрема тим, що ОСОБА_3 всупереч правовстановлюючим документам фактично володіє і користується частиною земельної ділянки позивача у межах площі накладення у базі Держгеокадастру.
Водночас, як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 не може користуватись своєю земельною ділянкою, що належить йому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року, у зв'язку із накладенням на частину такої земельної ділянки частини земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 , що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року, право власності на яку зареєстровано за останньою 16.08.2018 року у Державному земельному кадастрі.
Таким чином, звернення ОСОБА_2 з позовом про усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою у даному випадку не є належним способом захисту його прав, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення порушених прав та порушить права іншого власника земельної ділянки, а саме відповідача ОСОБА_3 , яка згідно правовстановлюючих документів також є власником частини земельної ділянки (в межах накладки).
Так, за змістом ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 не може зареєструвати у встановленому законом порядку із присвоєнням кадастрового номеру належну йому на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 085481 від 24.04.2001 року земельну ділянку площею 0,0818 га (0,0794 га), яка знаходиться у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку із її перетином із суміжною земельною ділянкою площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., належним способом захисту прав ОСОБА_2 є звернення до суду із віндикаційним позовом.
За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Крім цього, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)].
Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Крім цього, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 року у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржуване рішення № 21-615 Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 21 сесії 5-го демократичного скликання ради вичерпало свою дію, оскільки на його підставі ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року, площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., яка 16.08.2018 року зареєстрована за нею у Державному земельному кадастрі.
Крім цього, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 219082 від 25.08.2010 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., а також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2033 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0067, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована у с. Підбірці, Львівського р-ну, Львівської обл., з одночасним припиненням всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо згаданої вище земельної ділянки, не є належним способом захисту прав ОСОБА_2 , оскільки при зверненні до суду із віндикаційним позовом та у випадку підставності такого, його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та враховуючи норми законодавства, що регулюють наявні між сторонами спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності варто вказати, що згідно приписів ст.ст. 214, 215 ЦПК України суд в обов'язковому порядку спочатку має встановити чи були порушені невизнані або оспорені права позивача, а вже потім вирішувати чи підлягає порушене право до захисту, чи слід застосувати строк позовної давності. Недоведеність позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.
Аналогічні роз'яснення містить п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З огляду на те, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позову, не вирішуючи питання про застосування строку позовної давності.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.
Що стосується покликань сторони позивача в частині пропущення представником ОСОБА_3 ОСОБА_6 строку на подання відзиву на позовну заяву, слід вказати, що мотиви відзиву не взяті за основу при ухваленні судом рішення, а тому строк його подання не досліджувався судом.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 387, 388, 391, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 91, 152 ЗК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13.10.2025 року.
Суддя Мусієвський В.Є.