Справа № 344/4553/25
Провадження № 33/4808/551/25
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Малєєв
10 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А. Ю., за участю секретаря с.з. Паньків В.І., Лавринович У.М., розглянув апеляційну скаргу адвоката Мушинського В.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Івано-Франківського міського суду від 08.07.2025 та
1. Зміст постанови суду першої інстанції.
1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддав штрафу в 17 000 грн та позбавив права керування транспортними засобами на 1 рік.
1.2. Згідно з постановою, 09.03.2025 о 00.28 у м. Івано-Франківську по вул. К.Данила, 26, Апелянт керував транспортним засобом (ТЗ) марки «Ford» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан сп'яніння Апелянт відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
2. Доводи апеляційної скарги:
2.1. Огляд на стан сп'яніння був проведений з порушеннями, що робить його недійсним згідно з КУпАП; крім того, зупинка транспортного засобу Апелянта була незаконною, оскільки у протоколі не задокументовано порушення правил дорожнього руху, що робить усі подальші дії поліцейських та отримані докази недопустимими.
2.2. Апелянт надав виписку (№ 1831 від 25.06.2025) з медичної картки стаціонарного хворого, що підтверджує діагнози: ангіопатія сітківки та астигматизм обох очей. Ці захворювання очей є наслідком контузій, отриманих на війні, через що його очі не реагують на світло, крім того "неприродна блідість" Апелянта є його звичайним станом.
2.3. Апелянт служить у ЗСУ з 05.06.2023 року, внаслідок поранень та контузій ВЛК визнала його придатним для служби в тилових, логістичних, медичних адміністративних підрозділах, територіальних центрах комплектування. З кінця лютого 2025 року його було направлено на службу водієм до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржену постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
3. Провадження в апеляційному суді.
В судовому засіданні сторона захисту доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Апелянт пояснив, що він затримався на службі через виконання мобілізаційних заходів, яким невідомі особи чинили спротив. На службі йому потрібно було бути о 04.00. Наркотиків він не вживав, на війні як учасник бойових дій мав контузії і поранення. З цим і пов'язана його блідість та те, що очі не реагують на світло. Його відмова від огляду пов'язана з тим, що у разі проходження медичного огляду в лікарні він не встиг би на службу і тим допустив би невиконання своїх обов'язків.
4. Мотиви апеляційного суду.
4.1. Відмова особи, яка керує транспортним засобом з ознаками сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, є невиконанням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.
4.2. У матеріалах справи є відеозапис, на якому зафіксовані події справи так, як вони відбувалися насправді.
Апелянта за вказаних у протоколі обставин зупинили, оскільки він керував ТЗ під час комендантської години. В ході спілкування працівники поліції заявили, що у нього є ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі. Апелянт відмовився та вказав, що працює в Коломийському РТЦК і йому о 4 ранку потрібно бути на службі. Поліцейські роз'яснили Апелянту суть правопорушення, його права.
4.3. Апелянт - військовослужбовець ЗСУ. Це спеціальний суб'єкт.
Процедура медичного огляду військовослужбовців ЗСУ, які перебувають з ознаками сп'яніння, зокрема в “заборонених законом інших місцях», визначена спеціальною нормою ч. 3 ст. 266-1 КУпАП (від 13.12.2022).
Водночас існує також норма ч. 1 ст. 15 КУпАП (від 01.07.2021), за текстом якої військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність за порушення ПДР на загальних підставах. Із цього цілком можливий висновок, що ці суб'єкти повинні проходити медичний огляд на стан сп'яніння відповідно до ст. 266 КУпАП як і всі інші водії, адже норма ч. 1 ст. 130 КУпАП стосується водіїв без зазначення інших статусів цих осіб.
Отже, є дві норми, які по-різному регулюють питання медичного огляду на стан сп'яніння суб'єктів адміністративного правопорушення.
Виконати обидві одночасно неможливо, і тому необхідно визначити, яку з них належить застосувати в цьому випадку. Для цього потрібно розкрити їх призначення та зміст, які були вкладені законодавцем при їх формулюванні.
4.4. Значення термінів (слів), зв'язок з іншими нормами.
Визначення, вжитих в ст. 8, 12, 13, 14, ч. 1 ст. 15 та в текстах ряду інших норм КУпАП, словосполучень “несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах», “підлягають відповідальності на загальних підставах», “притягується до відповідальності», “накладення стягнення» законодавець не дав. У різних нормах ці словосполучення вжиті в різних контекстах, не можуть бути зведені до однозначного тлумачення, їх смислове навантаження може бути різним.
У такому разі терміну потрібно надавати те значення, яке він має в літературній мові, а потім розкрити його формально-юридичний зміст залежно від контексту вжиття та системного зв'язку з іншими нормами, з якими цей термін прямо чи корелятивно пов'язаний.
Найперше питання стосується того, чи є вирази “підлягають», “притягуються», “несуть», “накладається» синонімами в контексті адміністративної відповідальності.
Вживання цих слів у літературній мові, та у формально-юридичному аспекті не дає підстав для такого висновку.
4.4.1. “Підлягати відповідальності» (ст. 8, 12, 13, 14 Кодексу) - означає потрапляти під дію, вплив (тут норм КУпАП) і в нормах Кодексу застосовується щодо визначення кола суб'єктів певних видів правопорушень. Це підпадіння особи під норму, спроможність бути притягнутим і нести відповідальність на підставі відповідних норм КУпАП.
4.4.2. Словосполучення “притягується до відповідальності» в контексті приписів зокрема ст. 268 КУпАП вказує на процесуальний аспект - процедуру (умови і порядок) вчинення дій по установленню складу правопорушення. За загальним правилом, особа є притягнутою до відповідальності у результаті складання щодо неї акту обвинувачення.
У подібних випадках це протокол (ст. 254 КУпАП) про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
4.4.3. Вираз “несуть відповідальність» означає покладений на когось обов'язок відповідати за вчинки.
Тобто, несення відповідальності у загальновживаному контексті, - це ноша, яка покладена на особу і яку вона несе, а з формально-юридичного боку - це стадія після акту притягнення, це процедура розгляду справи, накладення стягнення, і виконання покладеного на особу конкретного обов'язку згідно з санкцією норми ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із цього слідує висновок, що указані мовні вирази не мають синонімічного характеру, а з формально-юридичного боку стосуються різних стадій і форм правозастосування.
Отже це і слова різні, і їх юридичне значення теж.
4.4.4. В якості наступного кроку потрібно звернути увагу на поняття “загальні підстави відповідальності».
КУпАП не містить його прямої дефініції. Однак у ст. 9 КУпАП є описання складу правопорушення, який і є за загальним правилом, формально-юридичною підставою для відповідальності. Таке розуміння корелюється з визначенням підстав відповідальності в суміжній галузі кримінального права (ст. 2 КК).
Це норма матеріального права, а не процесуального. Законодавець у ч. 1 ст. 15 Кодексу не вжив виразу “у загальному порядку».
Поширення загальних підстав відповідальності на процесуальний аспект медичного огляду (спеціальний випадок) є невиправданим розширенням змісту поняття.
Невиправданим із-за того, що з цього приводу законодавець увів спеціальну норму для спеціального суб'єкта, - ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, а тому поширення дії норм ч. 1 ст. 15, ст. 266 КУпАП на військовослужбовців не враховує спеціальний статус суб'єкта, який у цьому випадку є домінуючим при обранні норми, яку належить застосувати.
Окрім того, як зазначалося, законодавець у ч. 1 ст. 15 Кодексу навів перелік правопорушень, за які військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах. І тоді, якщо військовослужбовець з ознаками сп'яніння вчинив, зокрема “порушення тиші в громадських місцях» (ч. 1 ст. 15 Кодексу), то відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП він буде проходити огляд в порядку ст. 266-1 Кодексу. А якщо керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння, то чомусь на підставі цієї ж норми має проходити медичний огляд в порядку ст. 266 Кодексу. Це алогічно.
Тобто, з точки зору загальних підстав відповідальності відмінності в діях осіб нема, вони об'єднані однією множиною випадків, але процедури повинні бути застосовані різні. На думку апеляційного суду це логічна хиба "розрізнення без відмінності" (distinction without a difference).
На таке розуміння вказує також і те, що, до прикладу, у ч. 4 ст. 15 КУпАП та інших загальних нормах, законодавець установив винятки за аналогічні дії, але з урахуванням специфіки статусу спеціальних суб'єктів, вживши той же вираз “несуть відповідальність», тільки вже не на загальних підставах, а в дисциплінарному порядку або з виключенням певних видів стягнень (як то штраф). А за військові адміністративні правопорушення щодо таких спеціальних суб'єктів як військовослужбовці ЗСУ передбачені види стягнень, які до інших суб'єктів КУпАП не застосовуються (арешт з утриманням на гауптвахті).
Тобто несення відповідальності різне, залежно від специфіки суб'єктів і стосується воно конкретних видів відповідальності - різних стягнень, які покладаються на особу.
Чи можна до цієї норми застосувати звужене тлумачення? А саме, що коментована норма ч. 3 ст. 266-1 Кодексу стосується військовослужбовців, які виконують обов'язки служби, а поза службою підлягають відповідальності як і усі інші суб'єкти? Звужувальне тлумачення необгрунтоване, оскільки ні зміст норм, ні їх логіка не дають підстав для такого звуження кола суб'єктів і обставин.
4.4.5. Для вирішення вказаних колізій ключовим також є розкриття значення та змісту поняття “заборонені законом інші місця», вжите в ч. 3 ст. 266-1 КУпАП.
А саме, чи поширюється воно і на випадки перебування військовослужбовця з ознаками сп'яніння за кермом транспортного засобу під час його руху (керування).
Перелік таких місць у нормі не є вичерпним, а значить таких місць для військовослужбовців може бути більше залежно від ситуативної потреби.
З формальної точки зору, “інші заборонені законом місця» стосуються усіх перелічених і не перелічених у нормі ч. 3 ст. 266-1 КУпАП місць, де військовослужбовець не може бути з ознаками сп'яніння. Це більший засновок. Меншим засновком є керування військовослужбовцем транспортним засобом, адже таке керування також заборонене законом (п.2.9. а ПДР). Поняття “водій-військовослужбовець» деталізує суб'єкта і вказує на його специфічний статус. Із цього слідує висновок, що військовослужбовець, який керує транспортним засобом у стані сп'яніння перебуває у забороненому законом місці, і тому медичний огляд на стан сп'яніння проводиться за процедурою, яка встановлена у нормі ст. 266-1 КУпАП.
У силу цього, висновок, що військовослужбовець-водій із ознаками сп'яніння під час керування ТЗ, перебуває в забороненому законом місці відповідає нормативному визначенню п. 2.9.»а» ПДР, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 266-1 КУпАП і правовому принципу Lex specialis derogat legi generali (спеціальна норма має перевагу над загальною).
4.6. Призначення норм та послідовність їх прийняття (історія).
Проходження медичного огляду - процесуальна дія. За її результатами відбувається акт притягнення до відповідальності - уповноважена особа складає відповідний протокол.
Військовослужбовці ЗСУ користуються додатковими процесуальними гарантіями, оскільки забезпечують обороноздатність країни під час війни. Їх правовий статус у силу цього особливий. Ці гарантії, слід уважати, не мають персоналістського характеру, вони направлені на захист боєздатності військ під час війни, адже військовослужбовець служить 24/7 і може виконувати бойові розпорядження чи інші накази по службі, які потрібно виконати точно і в строк, і які не можна розголошувати працівникам поліції.
У цьому випадку дотримання належної процедури дозволяє як виконувати завдання служби, так і забезпечувати безпеку руху.
І тому є всі підстави вважати, що саме з такою метою Законом № 2839-IX від 13.12.2022, (для унеможливлення втручання невійськових службових осіб в діяльність ЗСУ та можливе перешкоджання ними виконанню обов'язків служби) вже під час активних бойових дій була прийнята спеціальна норма, - процедура медичного огляду військовослужбовців ЗСУ, які перебувають у заборонених законом інших місцях із ознаками сп'яніння (тут - ч. 3 ст. 266-1 КУпАП).
Окрім того, ця норма (ст. 266-1 КУпАП) уведена пізніше за редакцію ч. 1 ст. 15 та ст. 266 КУпАП, вона повно та вичерпно описує процедуру медичного огляду військовослужбовця, який перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння в заборонених законом місцях. І визначає наслідки недотримання порядку (ч. 9 ст. 266-1 КУпАП).
З указаних вище мотивів саме її і належало, на переконання суду, застосувати в цьому випадку.
4.7. Супутньо висловлене.
Водночас, суд апеляційної інстанції змушений констатувати, що коментовані норми, як зазначалося вище (п. 4.2.), можуть бути витлумачені по-різному в силу неясності формулювань закону.
Єдності практики з цього приводу немає, висновки ВС, як орієнтири правильного розуміння умов застосування вказаних норм відсутні, оскільки такі справи не є предметом перегляду в касаційному порядку (в окремих випадках ВС все ж розглядає питання, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку).
Такі міркування є супутніми, тобто не перебувають в прямому логічному зв'язку з висновками цього рішення, але на думку суду апеляційної інстанції, пояснюють можливі різнотлумачення.
У такому випадку, суд кожного разу повинен аргументувати своє тлумачення, тобто на підставі розкриття призначення та змісту норм, указати принаймні те, чому “несення відповідальності на загальних підставах», в цьому випадку поширюється і на процедури проходження медичного огляду спеціальним суб'єктом, і чому керування ТЗ військовослужбовцем з ознаками сп'яніння не входить у поняття “інших заборонених законом місць».
4.8. Додаткові мотиви щодо обрання варіанту тлумачення.
Наприклад, ще мислиме також таке розуміння, що обидві норми - і норма ст. 266 КУпАП (щодо усіх водіїв як спецсуб'єктів) у сполученні з ч. 1 ст. 15 КУпАП, і норма ст. 266-1 КУпАП (щодо військовослужбовців) , - є спеціальними і конкурують між собою.
У такому разі потрібно застосувати ту норму, яка уведена пізніше, а саме норму ч. 3 ст. 266-1 КУпАП (Lex posterior derogat legi priori - пізніший закон скасовує попередній закон).
Якщо ж обидві позиції видаються однаково обгрунтованими, то тоді, на переконання апеляційного суду, за наявності вагомих сумнівів щодо тлумачення конкуруючих норм і для обрання тієї, яку належить застосувати, слід керуватися принципом “in dubio pro persona» (у вагомих сумнівах - на користь людини).
Це відповідає конституційному принципу верховенства права і ознакам справедливого суду. Такий висновок слідує також і з Постанови КАС ВС від 10.01.2024 у справі №240/4894/23.
Цей суд вирішує спори між фізичними особами і владними інституціями, а тому його рішення з такого загальноправового і принципового питання є релевантним до ситуації з тлумаченням норм у цій справі.
5. Висновки і рішення.
Апелянт-військовослужбовець, на думку працівників поліції, перебував за кермом із ознаками наркотичного сп'яніння і тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий медичному огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ВСП ЗСУ), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП та “Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду».
Апеляційний суд констатує, що цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий.
Тому вся процедура огляду, яку застосували до Апелянта, згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати (відмова) недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, які визначені законом.
Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення того, що особа є військовослужбовцем.
Із цих мотивів, відповідно до ч. 8, 9 ст. 294 КУпАП, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - оскільки докази були отримані з істотним порушенням процесуальних норм і тому є недопустимими.
При цьому апеляційний суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми. У цьому разі відмова могла б містити склад правопорушення, якби Апелянт відмовився від огляду під час виконання процедури медичного огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП та “Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду».
Посилання Апелянта на те, що він фактично діяв в умовах крайньої необхідності бути своєчасно на службі і саме тому змушений був відмовитися від огляду доказами не підтверджено і тому цей аргумент апеляційний суд до уваги не бере.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Мушинського В.Т. задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 08.07.2025 щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова не оскаржується.
Суддя А.Ю. Малєєв