Справа № 344/16673/25
Провадження № 11-сс/4808/375/25
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 369-2 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20.09.2025 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що слідчий суддя застосовуючи до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою дійшов висновку про можливість визначення розміру застави в межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень з огляду на те, що грошові кошти були імітаційними та вилучені у підозрюваного, тобто не призвели до його збагачення, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його заробіток становить 20-30 тис. гривень, а підприємницька діяльність не дає значного доходу, а тому такий розмір буде достатньою мірою та гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Наведені в ухвалі обґрунтування про те, що грошові кошти були імітаційними та вилучені у підозрюваного є безпідставними з огляду на те, що об'єктом вчиненого злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, а корисливий мотив та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суд не врахував, що підозрюваний ОСОБА_9 є директором в дев'яти компаніях таких як: ФГ «Агро-САД 2012», ТОВ « Європакет - ГРУП», ТОВ «Укрбудтехно - лоджі», ТОВ «Станіславська торгово - фінансова група», ТОВ «Проект інвестмент» та інші в яких є значні доходи.
Просить ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20.09.2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.11.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити підозрюваному ОСОБА_9 заставу у розмірі 218 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 660 104 грн., із покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , вважає ухвалу слідчого судді необгрунтованою, прийнятою без належного з'ясування всіх обставин, які слідчий суддя зобов'язаний з'ясувати при обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що слідчим суддею не було враховано написаної власноручно підозрюваним ОСОБА_9 письмової розписки, зі змісту якої вбачається, що він отримав грошові кошти в сумі 16 000 доларів США за консультацію, і зобов'язується їх повернути якщо консультація не принесе очікуваного результату.
При цьому підозрюваний ОСОБА_9 під час розгляду клопотання в судовому засіданні пояснив, що наміру переправляти через кордон особу не мав, а мав намір отримати кошти не здійснюючи переправлення, тому вважає, що підозра є необгрунтованою, підстав для порушення щодо нього кримінального провадження не було, оскільки лише здійснював консультацію особи.
Звертає увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, на його утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Просить ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20.09.2025 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак зменшити розмір застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4,8 ч.5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на строк 60 днів, а саме до 17 листопада 2025 року включно.
Визначено заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Івано - Франківського міського суду.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 218 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 660 104 гривні. Щодо апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 заперечив, вважає її необгрунтованою та безпідставною;
- підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, та зменшити розмір застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень. Щодо апеляційної скарги прокурора заперечили.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділу СУ ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_11 , здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18.08.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025090000000556 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 369-2 КК України.
19 вересня 2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч.3 КК України.
19 вересня 2025 року слідчий відділу СУ ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_11 за погодженням з прокурором ОСОБА_7 звернулася до Івано - Франківського міського суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 218 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 660 014 гривень.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду зазначене клопотання задоволено частково.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_9 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчинені ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 369-2 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 просить змінити ухвалу суду, а саме зменшити розмір застави визначений слідчим суддею, однак при цьому не наводить жодних підстав з приводу неможливості сплати даної застави, визначеної в межах ст. 182 ч.5 п.2 КПК України.
Доводи прокурора наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що запобіжний захід у вигляді тримання під ватою із визначенням розміру застави в сумі 242 240 гривень не здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам є безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини кримінального правопорушення, враховано особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Статтею 182 ч.5 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, застава у розмірі 242 240 гривень обумовлена тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту та прокурора про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу в частині визначення розміру застави, оскільки обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і зменшення розміру застави, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційні скарги, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст.376, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4