Справа № 190/1554/25
Провадження №2/190/705/25
08 жовтня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
представника позивача Кравченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, вказуючи, що згідно рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровськоїобласті від 21 липня 2010 року по справі № 2-93/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11199490000 від 17.08.2007 року у розмірі 298883,21 грн. В подальшому АКБ «УкрСиббанк» відступили право вимоги до ОСОБА_1 - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», а ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» своє право вимоги передали ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, право вимоги за кредитним договором № 11199490000 від 17.08.2007 року належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.
Оскільки відповідачем рішення суду не виконувалось у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, вважають мають право з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення на стягнення інфляційних втрат і 3% річних.
На підставі викладеного, просять стягнути з відповідача збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області суду від 21 липня 2010 року у справі №2-93/10 в розмірі 92230,05 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача ТОВ «Він Фінанс» Кравченко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній завяві, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає, вказуючи, що між нею та ПАТ «УкрСиббанк» дійсно був укладений кредитний договір № 11199490000 від 17.08.2007 року. 21.07.2010 року П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області винесено рішення, згідно якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКБ «УкрСиббанк» 297063, 21 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. На виконання рішення суду ПАТ «УкрСиббанк» отримали виконавчі листи, які ними були пред'явлені для примусового виконання до ВДВС П'ятихатського РУЮ, проте у відкритті провадження по даним виконавчим листам було відмовлено, виконавчі листи повернуті стягувачу. 14.01.2011 року за дозволом банку ПАТ «УкрСиббанк» нею був проданий належний їй автомобіль марки TOYOTA RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_1 за 25000 доларів США, що еквівалентно 198832,50 грн.. Вказані кошти внесено на рахунок банку в рахунок погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором. Вказані обставини підтверджуються і діями банку ПАТ«УкрСиббанк», який після 19.01.2011 року не пред'являв до виконання виконавчі листи згідно рішення суду від 21.07.2010 року. Крім того, ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2016 року ПАТ «Дельта Банк» відмовлено в поновленні строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Вважає, що позивачем не доведено факт невиконання нею рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року первісному кредитору, наявність заборгованості на дату укладення договорів відступлення права вимоги та її розмір, а тому у задоволенні позову просила відмовити /а.с.18-20/.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року у цивільній справі №2-93/10 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» 297063,21 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 298883,21 грн.
18.09.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги №1930/К, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі № 2199, на умовах якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та /або можуть виникнути у майбутньому до боржників.
07 листопада 2019 року ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі №№2-93/10 замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з виконання виконавчого листа № 2-93/10, виданого П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області згідно рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11199490000 від 17 серпня 2007 року.
Відповідно до наказу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» №55-к від 25.07.2024 року з 25.07.2024 року перейменовано ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у ТОВ «Він Фінанс».
Відповідно копії квитанції №172 від 14.01.2011 року ОСОБА_1 сплатила 25000,00 доларів США в еквіваленті у гривнях кошти в сумі 198832,50 грн. на рахунок ПАТ «УкрСиббанк», призначення платежу: погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором № 11199490000 від 17.08.2007 року/а.с. 34/.
Згідно з копією картки обліку транспортного засобу Жовтоводського МРЕВ УМВС України в Дніпропетровській області від 01.02.2011 року господар транспортного засобу автомобіля марки TOYOTA RAV 4, державний номерний знак НОМЕР_1 значиться ОСОБА_1 . На зазначеній картці мається відмітка «кредит погашено, дійсно при наявності свідоцтва НОМЕР_2 , 01.02.2011 р.» /а.с. 35/.
Відповідно до ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2016 року замінено сторону у справі №2-93/10 р., та у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» 297063 гри.21 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 298883 грн. 21коп.. а саме первісного стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ПАТ «Дельта Банк»; видано дублікати виконавчих листів П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області по справі №2-93/10 про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» 297063 грн. 21 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 298883 грн.21коп.,; в задоволенні заявлених вимог щодо визнання причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа поважними та відновлення пропущеного строк пред'явлення виконавчого листа П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області по справі №2-93/10 до виконання - відмовлено/а.с.29-30/.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.04.2017 року ухвалу П'ятихатського районного суду від 25.11.2016 року скасовано, у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта банк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого документа - відмовлено./а.с.31/.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 267 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц зазначив, що «тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: (1) натуральним є зобов'язання - вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; (2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; (3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку…».
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі №727/4474/17, від 23 жовтня 2021 року у справі №545/746/20, від 05 серпня 2022 року у справі №757/63074/19-ц, від 26 жовтня 2022 року в справі №409/129/20.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі №285/3536/20 вказав «…що натуральним (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.
Задавненим є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.
Законодавець у п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника.
Також Верховний Суд наголосив, що зарахування, яке по своїй суті є замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
На думку Верховного Суду, очевидно, що аналогічний підхід має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, дозволяє обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності. Тим самим досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги.
Тобто, складається доволі нерозумна ситуація: кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги без можливості для боржника заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги…».
За таких обставин, беручи до уваги те, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року, яка набрала законної сили стягувачу ПАТ «Дельта Банк» у видачі дублікату виконавчого листа, у зв'язку з тим, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив відмовлено, тобто вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не може бути застосовано положення статті 625 ЦК України, позивач не надав доказів, що між банком та ОСОБА_1 не врегульовано заборгованість за кредитним договором №11199490000 від 17 серпня 2007 року,а тому суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса