справа № 235/2765/23
провадження № 1-кп/208/466/25
08 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
в режимі відеоконференції: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 62023050010004265, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ,
який обвинувачується за ч.4 ст. 402 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадженні суду знаходиться зазначена справа, обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У справі проведено судовий розгляд. За клопотанням сторони захисту, судом витребувана з військової частини відповідна інформація, яка дотепер не отримана. З зазначеної причини, сторона захисту вважала за необхідне продовжити у справі перерву.
Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_7 заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, в умовах гауптвахти, яке аргументовано тим, що останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, знаходячись на свободі може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора також існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків по справі з метою зміни ними своїх показань на свою користь.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Адвокат просив вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Суд вважає за існуючий ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, міру покарання яка йому загрожує у разі визнання винним, вчинення іншого кримінального правопорушення пов'язаного з ухиленням від проходження військової служби тощо.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у справі, оскільки судовий розгляд у справі процесуально не завершено, тобто необхідність допиту свідків остаточно не визначена.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від цих осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
Суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення, відповідно до ст. 183 КПК України, альтернативний запобіжний захід у виді застави судом не визначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 05.12.2025 року, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду, в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1