06 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 755/8714/24
провадження № 61-10320ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року за заявою ОСОБА_1
про перегляд додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Києва
від 25 лютого 2025 року за нововиявленними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 30 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн - витрати, пов'язані з утриманням, лікуванням та доглядом матері ОСОБА_3 та 10 000,00 грн - витрати, пов'язані з наймом житла.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2025 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року залишені без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2025 року у цій справі
на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд додаткового рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року за нововиявленними обставинами у цій справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд додаткового рішення за нововиявленними обставинами залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 (днів) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Роз'яснено заявнику, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Також ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід головуючому судді
Гончаруку В. П.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Гончаруку В. П., подану в межах розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. Передано справу для вирішення відводу у відповідності до вимог частини третьої статті 40 та частини першої статі 33 ЦПК України.
14 вересня 2025 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись
на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня
2025 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня
2025 року та направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду заяви про перегляд додаткового рішення та заяви про відвід судді
із забезпеченням можливості повноцінного процесуального захисту сторін.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального
кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Касаційний суд при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Тобто перелік ухвал суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляційному порядку, які підлягають касаційному оскарженню, чітко визначений процесуальним законом, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При поданні касаційної скарги, заявник у касаційній скарзі та в її прохальній частині не повідомив Верховний Суд про те, що оскаржувані ним ухвали суду першої інстанції були переглянуті судом апеляційної інстанції.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення
є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр) не пізніше наступного дня після їх виготовлення
і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
За частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»
суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Київський апеляційний суд 08 серпня 2025 року у справі № 755/8714/24 постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (апеляційна скарга не приймається
до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано
на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду).
Разом з тим, Верховним Судом встановлено, що такі ухвали були предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали,
що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції
чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги
на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу,
що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає
її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ухвали суду першої інстанції про залишення без руху заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та про визнання необґрунтованою заяви про відвід судді оскарженню у касаційному порядку окремо від відповідного рішення (постанови) суду не підлягають.
Оскільки оскаржувані ухвали Дніпровського районного суду міста Києва
від 14 серпня 2025 року та від 20 серпня 2025 року не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України, то касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 260, 389, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк