Рішення від 29.09.2025 по справі 766/4921/23

Справа № 766/4921/23

н/п 2/766/5492/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого судді Булах Є.М.

Секретар судового засідання Арутюнова К.А.

Справа №766/4921/23; провадження №2/766/5492/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за

позовом: акціонерного товариства «Кредобанк» поданої в інтересах позивача представником за довіреністю Павленко Сергієм Валерійовичем (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 78, адреса для листування: 02094, м. Київ, пр.-т Л. Каденюка, 23, а/с 57)

до

відповідача 1: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

відповідача 2: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи: не з'явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача та відповідачів.

Представник позивача за довіреністю адвокат Павленко С.В. діючи в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ipo 14838 від 20.03.2020 року на загальну суму 379 279,89 грн., а також витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказує, що 20.03.2020 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ipo14838, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором.

Відповідно до кредитного договору відповідачу для придбання нерухомості надано кредит у розмірі 360 000,00 грн. строком до 19.03.2040 року зі сплатою процентів у розмірі 14,0 процентів річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 20.03.2020 року було укладено договір іпотеки зареєстрований за №506.

Відповідно до п.1.3 Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського округу Солоцьким Д.О. 20.03.2020 року за реєстровим №302.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ipo14838 від 20.03.2020 року, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 20.03.2020 року було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору у Позичальника перед позивачем станом на 19.07.2023 року виникла заборгованість у розмірі 379 279,89 грн., з яких:

315 697,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

63 582,66 грн. - заборгованість за відсотками.

Оскільки позичальник продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідачі відзиву на позов не подали, були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, які неодноразово відкладались у зв'язку із неявкою відповідачів та відсутністю в матеріалах справи відомостей про належне їх повідомлення про день, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, раніше подав заяви про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідачі повторно не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, відомий суду номер телефонного зв'язку, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому права такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання, що призначалось на 28.08.2025 року та 29.09.2025 року відповідачі повторно не прибули, про причини неявки суд не повідомлено.

Крім того, у встановлений судом строк, відповідачі будучи повідомленими належним чином про розгляд справи відзиву на позов не подали та у судове засідання не з'явилися, про поважні причини неприбуття у судове засідання не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПУ України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомлених про день, час та місце судового розгляду справи відповідачів і відсутності будь-яких заяв від них, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із постановленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що 20.03.2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ipo14838.

Відповідно до п.п.2.1, кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 360 000,00 грн. строком до 19.03.2040 року на наступні цілі:

-Придбання нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно до п.2.5. кредитного договору, банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 3.3., 3.4, 3.13 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі: - 14,0 % річних з дати укладення договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у відповідності до встановленого для цих періодів значення Змінюванної Процентної Ставки (п. 3.5 Кредитного договору) з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 20.03.2020 року було укладено договір іпотеки зареєстрований за №506.

Відповідно до п.1.3. Договору іпотеки, предметом застави є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського округу Солоцьким Д.О. 20.03.2020 року за реєстровим №302.

Відповідно до п.1.5. Договору іпотеки, заставна вартість предмету визначається сторонами у розмірі 617 600,00 грн. На строк дії договору застави, предмет застави залишається у володінні заставодавця за адресою: АДРЕСА_5 .

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 20.03.2020 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п.1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань у повному обсязі (повернення кредиту, несплачених відсотків, комісій, штрафів, пень та ін. видів неустойки) за кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року,

Відповідно до п.2.6. Договору поруки, Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

За умовами п. 4.2. Договору поруки, Поручитель ознайомлений з його умовами та умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає.

Згідно п. 4.7. цього договору, договір поруки припиняється за спливом трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

На виконання умов Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав, видавши позичальнику суму кредиту передбачену умовами договору, у вигляді безготівкового перерахування грошових коштів.

ОСОБА_1 не дотрималась встановленого порядку погашення заборгованості відповідно до Графіку погашення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № ipo14838 від 20.03.2020 року станом на 19.07.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 379 279,89 грн., що складається із:

315 697,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

63 582,66 грн. - заборгованість за відсотками.

25.07.2023 представником позивача на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зазначені в Кредитному договорі та Договорі поруки, направлено досудові вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_1 .

Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта» досудові вимоги були повернуті позивачеві у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відомості про виконання позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань у суду на час розгляду справи відсутні. Таким чином станом на час розгляду справи відповідачами кредитна заборгованість перед Банком не погашена, оскільки відомості про зворотнє у суду відсутні.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 541 ЦК України, встановлює, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.

В свою чергу відповідачами не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ними зобов'язань, або які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Аналіз досліджених судом доказів, наданих позивачем, які є належними, допустимими та достатніми, свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог на предмет існування заборгованості відповідачів перед позивачем. Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а розрахунки доведеними позивачем, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року станом на 19.07.2023 року в розмірі 379 279,89 грн., з яких: 315 697,23 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 63 582,66 грн. - заборгованість за відсотками.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення №40409123 від 11 серпня 2023 року позивачем сплачено 5 689,20 грн. судового збору.

За обставин задоволення позовних вимог з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до пропорційного стягнення на користь позивача по 2 844,60 грн. з кожного в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37 927,98 грн., суд виходить з наступного.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п'ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Згідно положень частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподіл судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 137 ЦПК України так і у частинах третій - п'ятій статті 141 ЦПК України.

Отже, здійснивши правовий аналіз норм статей 137,141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України(а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах третій - п'ятій статті 141 ЦПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

До подібного правового висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 37 927, 98 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 11.02.2019 року, укладений між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право»;.

Документу, що свідчить про оплату гонорару АО «Бізнес і право», який підтверджує сплату витрат на правову допомогу позивачем та їх отримання (оприбуткування) АО «Бізнес і право», в порядку визначеному законодавством України, витрат на правову допомогу у сумі 37 927,98 грн., суду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи, що документ про сплату витрат на правову допомогу на користь адвоката є одним із обов'язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачем, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення, у зв'язку із чим у задоволенні вимог про стягнення витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги слід відмовити.

На підставі ст. ст. 207,526,530,626,628,633,638,1048,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12,19,43,49,81,133,141,259,263-265,274-284,354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 78, адреса для листування: 02094, м. Київ, пр.-т Л. Каденюка, 23, а/с 57) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 78, адреса для листування: 02094, м. Київ, пр.-т Л. Каденюка, 23, а/с 57) заборгованість за кредитним договором № ipo14838 від 20.03.2020 року станом на 19.07.2023 року у розмірі 379 279,89 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 315 697,23 грн. та заборгованість за процентами - 63 582,66 грн.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 78, адреса для листування: 02094, м. Київ, пр.-т Л. Каденюка, 23, а/с 57) в рахунок відшкодування судового збору 2 844,60 грн.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.. Сахарова, 78, адреса для листування: 02094, м. Київ, пр.-т Л. Каденюка, 23, а/с 57) в рахунок відшкодування судового збору 2 844,60 грн.

В іншій частині вимог- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 29.09.2025 року.

СуддяЄ. М. Булах

Попередній документ
130909117
Наступний документ
130909119
Інформація про рішення:
№ рішення: 130909118
№ справи: 766/4921/23
Дата рішення: 29.09.2025
Дата публікації: 14.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Херсонський міський суд Херсонської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (29.09.2025)
Дата надходження: 01.09.2023
Предмет позову: стягнення заборгованості
Розклад засідань:
26.04.2024 11:40 Херсонський міський суд Херсонської області
27.05.2024 11:45 Херсонський міський суд Херсонської області
15.07.2024 15:35 Херсонський міський суд Херсонської області
25.09.2024 09:35 Херсонський міський суд Херсонської області
31.10.2024 09:35 Херсонський міський суд Херсонської області
23.01.2025 13:15 Херсонський міський суд Херсонської області
26.03.2025 09:35 Херсонський міський суд Херсонської області
22.05.2025 09:35 Херсонський міський суд Херсонської області
08.08.2025 11:35 Херсонський міський суд Херсонської області
28.08.2025 11:35 Херсонський міський суд Херсонської області
29.09.2025 14:55 Херсонський міський суд Херсонської області