справа № 947/16955/25
провадження № 1-кс/947/6524/25
23.09.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів суду, судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса матеріали об'єднаної справи №947/16955/25, провадження № 1-кс/947/6524/25, за скаргами по справам №947/16955/25, провадження №1-кс/947/6524/25, №947/16957/25, провадження №1-кс/947/6526/25, №947/16958/25, провадження №1-кс/947/6527/25, №947/16960/25, провадження №1-кс/947/6529/25, №947/16962/25, провадження №1-кс/947/6531/25, поданими 08.05.2025 року до Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяв чи повідомлень про кримінальні правопорушення,
ОСОБА_6 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргами на бездіяльність уповноважених осіб Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР після отримання заяв чи повідомлень про кримінальні правопорушення.
В обґрунтування поданих скарг ОСОБА_6 зазначає, що 23.03.2025 року до Київської окружної прокуратури м. Одеси було надіслано заяви про вчинення кримінальних правопорушень суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 . Заяви про вчинення кримінальних правопорушень отримані уповноваженою особою Київської окружної прокуратури м. Одеси, проте, станом на момент звернення до суду із даною скаргою, будь-якої інформації про результати розгляду заяви та внесення відомостей до ЄРДР немає.
У скаргах заявник просить зобов'язати уповноважену особу Київської окружної прокуратури м. Одеси відповідно до вимог статті 214 КПК України внести до ЄРДР відповідні дані за заявами ОСОБА_6 від 23.03.2025 щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 та протягом п'яти робочих днів з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР із дотриманням правил підслідності передати наявні матеріали до відповідного органу досудового розслідування, надати заявнику витяг з ЄРДР щодо кожної вказаної ним у заяві статті.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_6 надав пояснення з приводу поданої скарги та просив її задовольнити.
Представник Київської окружної прокуратури м. Одеси в судове засідання не з'явився, розпорядившись наданим йому правом на власний розсуд.
До канцелярії суду надійшла заява за підписом прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 про відмову в задоволенні скарги «з підстав, які викладені окружною прокуратурою у відповіді, що надана заявнику». Також у заяві зазначено, що 05.05.2025 року окружною прокуратурою отримано та зареєстровано 14 заяв ОСОБА_6 від 23.03.2025 року, подані в порядку вимог ст. 214 КПК України. Вказані заяви 05.05.2025 року скеровано за належністю до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУДБР розташованого у м. Миколаєві.
Дослідивши об'єднані матеріали за скаргами заявника, надані сторонами документи в обґрунтування своїх позицій, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарги в рамках об'єднаної справи не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності вказаних вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони кримінального правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння, тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, до ЄРДР вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування (ухвала Вищого антикорупційного суду від 18.03.2024 у справі №991/1065/24).
Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об'єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути внесені до ЄРДР.
Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, відомості в його заяві не можуть вважатися такими, що підлягають обов'язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце насправді та що склад кримінального правопорушення наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
З поданих до Київської окружної прокуратури м. Одеси заяв про злочини вбачається, що суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 , на думку заявника, вчинив суспільно небезпечні діяння, маючи корисливі мотиви, діючи з метою незаконного збагачення, організував свою протиправну діяльність шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на дії, умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, усвідомлюючи, що таким чином він буде перешкоджати в законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Так, заявник зазначає, що суддя ОСОБА_7 , перебуваючи в будівлі Приморського районного суду м. Одеси, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, 28.02.2025 розробив детальний план злочинів на користь Російської Федерації та реалізував його. Розуміючи, що його дії спрямовані на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні, проведення підривної діяльності проти України, вчинення в умовах воєнного стану, нанесення шкоди державному авторитетові України, під час війни, усвідомлюючи соціальну небезпеку в Україні, щодо внутрішнього спротиву українського народу, щодо незаконних дій влади України, прийняв для себе рішення не виконувати функції, покладені на нього Державою контролювати дії правоохоронних органів щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за державну зраду та інші соціально небезпечні діяння посадових осіб, які працюють на користь державі-агресору Російській Федерації, щоб розпалити в Одесі соціальне невдоволення та недовіру українського народу під час війни до влади з метою розпалювання внутрішнього конфлікту в Україні, що на користь Російській Федерації для масових бунтів та повалення влади, конституційного ладу України.
Так, суддя ОСОБА_7 28.02.2025, розглянувши п'ять справ: № 522/665/25, провадження № 1-кс/522/293/25, № 522/668/25, провадження № 1-кс/522/296/25, № 522/664/25, провадження № 1-кс/522/292/25, № 522/669/25, провадження №1-кс/522/297/25, № 522/667/25, провадження № 1-кс/522/295/25 відмовив в задоволенні скарг на бездіяльність прокурора.
Тобто, на думку заявника, суддя умисно, під час дії воєнного стану на території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, постановивши судове рішення у наведеній справі про відмову у задоволенні скарги, вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ст.ст. 28 ч.ч. 3, 4; 111 ч. 2; 111-2 ч. 2; 114-1 ч. 2; 364 ч. 2; 365 ч. 3; 366 ч. 2; 367 ч. 2; 368-5 ч. 1; 369-2 ч. 2 КК України.
Завданнями кримінального провадження, згідно положень ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.
Водночас, до ЄРДР вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які очевидно не містять таких ознак.
Аналіз наявних в матеріалах справи заяв ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень свідчить про те, що заявник, всупереч вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України в своїх заявах взагалі не наводить жодних обставин, навіть короткого їх викладу, які б свідчили про вчинення суддею будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що ОСОБА_6 не погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням у наведених вище справах.
Викладені в заявах ОСОБА_6 посилання щодо вчинення злочинів суддею є загальними, гіпотетичними та уявними, не містять конкретних фактів, не уточнені, у зв'язку із чим викликають обґрунтовані сумніви, на підставі чого слідчий суддя вважає такі дії заявника схожими на незгоду із прийнятими зазначеним суддею судовими рішеннями та виглядають як спроба їх поза процесуального оскарження.
Такі припущення та незгода з діями і судовими рішенням судді не можуть бути підставою для початку досудового розслідування, оскільки не містять вагомих обставин, які б свідчили про дійсне вчинення вказаних у заявах злочинів.
Зокрема, заявник у поданих до прокуратури заявах лише перелічує диспозиції, гіпотези і кваліфікуючи ознаки певних злочинів, передбачених Особливою частиною КК України. При цьому заявник не наводить, яким чином прийняті суддею рішення у конкретних справах пов'язані із описаними у заяві злочинами.
Разом з тим, слідчий суддя наголошує на тому, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
За викладених обставин слідчий суддя звертає увагу заявника ОСОБА_6 , заява якого про вчинення суддею кримінальних правопорушень вочевидь нагадує незгоду із постановленим судовим рішенням, на те, що ухвалені судові рішення, у разі незгоди особи з ними, підлягають оскарженню у визначеному законом порядку, законом прямо закріплено право оскарження судових рішень, яке є однією із основних засад та гарантій більшості галузей процесуального права.
Крім того, що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Крім того, слід звернути увагу на те, що всі заяви, які були подані заявником до Київської окружної прокуратури м. Одеси, 05.05.2025 року було скеровано за належністю до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУДБР розташованого у м. Миколаєві.
Таким чином, станом на цей час Київська окружна прокуратура м. Одеси вже не є розпорядником заяв ОСОБА_6 від 23.03.2025 року у зв'язку із перенаправленням їх з Київської окружної прокуратури м. Одеси до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУДБР розташованого у м. Миколаєві.
Слід зазначити, що у відповідності до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КПК України внесена правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність до Єдиного реєстру досудових розслідувань є попередньою, і така оцінка, як попередність не передбачена в письмовому повідомленні про підозру (п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК). Тобто на стадії досудового розслідування можлива зміна, доповнення правової кваліфікації, у зв'язку із чим слід розглядати доцільність розсередення заяв щодо внесення відомостей до ЄРДР між різними установами та за різними статтями КК України, щоб уникнути безладного руху в їх розгляді і проведенні певних процесуальних дій.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMSLNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженім, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарги ОСОБА_6 в порядку ст. 303 КПК України задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяв чи повідомлень про кримінальні правопорушення, зареєстровані в канцелярії прокуратури 05.05.2025, які розглядалися в об'єднаній справі № 947/16955/25, провадження № 1-кс/947/6524/25, за скаргами по справам № 947/16955/25, провадження №1-кс/947/6524/25, № 947/16957/25, провадження № 1-кс/947/6526/25, № 947/16958/25, провадження № 1-кс/947/6527/25, № 947/16960/25, провадження № 1-кс/947/6529/25, № 947/16962/25, провадження № 1-кс/947/6531/25, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи, обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1