Справа № 362/4790/14-ц
Провадження № 2/362/241/25
"18" серпня 2025 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участю секретаря - Шмагун М.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лістрейд», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування земельних ділянок,-
В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вище вказана цивільна справа.
06.08.2025 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні О., у якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належні відповідачам земельних ділянок.
Заяву обґрунтовано тим, що, на думку прокурора, невжиття таких заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вичиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р. у справі №183/5864/17-ц.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 р. у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Дослідивши додані до заяви письмові докази, судом встановлено наступне.
З урахуванням змісту позовних вимог, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, як того просить прокурор, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Держави України, за захистом яких він звернувся до суду.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2025 р., витягів з Державного земельного кадастру від 30.07.2025 р., договорів купівлі-продажу земельної ділянки, вбачається, що земельна ділянка площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0004 належить ОСОБА_11 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0005 належить ОСОБА_3 ; площею 09999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0006 в належить ОСОБА_4 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0007 належить ОСОБА_5 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0008 належить ОСОБА_1 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0009, площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0010 належить ОСОБА_6 .
Оскільки до суду подано позов із вимогами до відповідачів про витребування земельних ділянок, суд приходить до висновку, що відповідачі мають реальну можливість розпорядитись належним їй нерухомим майном, у тому числі відчужити, з метою уникнення негативних наслідків у разі задоволення позовних вимог.
Отже, враховуючи зміст і суть позовних вимог, суд вважає, що накладення арешту на належні відповідачам вказані земельні ділянки буде достатнім для забезпечення позову та цілком співмірним із заявленими прокурором вимогами.
Одночасно, враховуючи застосований судом спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що ним буде цілком і в повній мірі досягнуто мети такого забезпечення.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, як того просить прокурор, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Держави Україна, за захистом яких він звернувся до суду.
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладення арешту може завдати збитків відповідачу, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 258 - 261 ЦПК України, суд, -
Заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні Олени про забезпечення позову, - задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0004, власником якої є ОСОБА_11 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0005, власником якої є ОСОБА_3 ; площею 09999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0006, власником якої є ОСОБА_4 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0007, власником якої є ОСОБА_5 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0008, власником якої є ОСОБА_1 ; площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0009, площею 0,9999 га з кадастровим номером 3221483300:02:003:0010, власником яких є ОСОБА_6 .
Позивач (стягувач): Кабінет Міністрів України, адреса: 01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2.
Позивач (стягувач): Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України», код ЄРДПОУ: 44768034, адреса: 01601, м. Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А.
Відповідач (боржник): Київська обласна державна адміністрація, код ЄРДПОУ: 00022533, адреса: 01196, м. Київ-196, площа Лесі Українки, 1.
Відповідач (боржник): ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_10 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_7 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_8 , АДРЕСА_8 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_9 .
Відповідач (боржник): ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_10 , АДРЕСА_10 .
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю «Лістрейд», код ЄРДПОУ: 35317191, вул.Гната Юри, 9, кімната 414, м. Київ, 03148.
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення рішення до виконання - протягом трьох років.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Суддя Л.М. Кравченко