Справа № 308/5977/24
2/308/1206/24
30 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про усунення від права на спадкування, -
Представник Буришин В.В., який, згідно з копією ордера про надання правничої (правової) допомоги від 02.04.2024 за № 1121824, представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було заведено спадкову справу № 59369250. Позивачка та відповідачка, будучи спадкоємицями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 у встановлений законодавством строк звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.
Позивачкою було подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільний позов про визнання за нею права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування, за яким було відкрито провадження у справі № 308/5047/17, розгляд якої не завершився.
У свою чергу, відповідачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь позивачки, за якою було відкрито провадження у справі 3 308/3741/18. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року розгляд справи завершено, заповіт було визнано недійсним, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є спадкоємицями за законом, так як є доньками померлої ОСОБА_4 та подали до нотаріальної контори у строки, встановлені законом, заяви про прийняття спадщини.
У рамках цієї судової справи, на підставі ухвали суду було проведено судово-психіатричну експертизу, якою встановлено наявність у ОСОБА_4 хронічного маячного розладу. ОСОБА_4 мала намір переїхати до відповідачки, яка вже протягом 37 років проживає в США. У зв'язку з цим, з надією на переїзд в США, ОСОБА_4 в середині 2015 року переїхала на тимчасове проживання до доньки відповідачки ОСОБА_6 , та проживала там до лютого 2016 року, поки ОСОБА_6 не померла. Після цього, ОСОБА_4 виявила бажання проживати разом з іншою своєю донькою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 по інтернет зв'язку повідомила позивачку, що утримувати матір та забирати її до себе не має наміру, її будинок хоче продати. Водночас сім'я позивачки забезпечувала ОСОБА_4 всім необхідним для життя до моменту її смерті.
23 квітня 2025 року представником відповідачки - адвокатом Бойко Б.Б. було подано відзив на позовну заяву, який ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2025 визнано таким, що поданий у строк, встановлений судом.
У відзиві відповідачка спростовує твердження позивачки щодо заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що протягом багатьох років надавала матері фінансову підтримку шляхом надсилання грошових переказів. Зазначає, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження відсутності матеріальної підтримки з боку відповідачки та ухилення її від догляду за матір'ю. З огляду на це вважає, що доводи позивачки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивачка спростовує доводи відповідачки, наведені у відзиві на позовну заяву та зазначає, що відповідачкою не надані докази, які б підтверджували факт утримання нею матері в останні роки її життя. Додає, що після переїзду відповідачки до США, її діти залишились на утримані ОСОБА_4 , у зв'язку з чим ОСОБА_4 і сподівалася на переїзд на постійне місце проживання в США до доньки.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, зазначив, що останні шість місяців свого життя покійна ОСОБА_4 була під наглядом позивачки, яка постійно нею опікувалася. Відповідачка знала про стан здоров'я матері, однак, ухилялася від надання допомоги, що є підставою для усунення її від спадкування за законом. Просив позов адовольнити.
Позивачка у ході розгляду справи надала усні пояснення, вказавши, що її рідна сестра ОСОБА_3 - відповідачка по справі поїхала до Америки приблизно у 1985 році, залишивши своїх трьох дітей, а саме двох близнюків п'ятирічного віку та старшу 9-ти річну доньку ОСОБА_7 , на батьків. З того часу була в Україні лише декілька разів. Батько помер у 1995 році. Після смерті батька, мати - померла ОСОБА_4 проживала з онукою ОСОБА_8 - старшою донькою відповідачки, яка після того як вийшла заміж, забрала її проживати до себе в м. Ужгород (м-н Дравці). Янка доглядала покійну ОСОБА_4 до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сама ОСОБА_4 пережила свою онуку менше як на пів року, померши у серпні 2016 року. Коли сестра приїжджала до України на похорон своєї доньки, то покійна мати почула, як вона хоче здати її в будинок для людей похилого віку, через що сильно засмутилася. Її племінниця ОСОБА_9 своїх дітей не мала. Після її смерті покійну матір ОСОБА_4 їй довелось забрати у Середнє в батьківську хату. Ще за життя мати казала, що хоче залишити хату позивачці та переписати на неї. Вона з чоловіком зробили документи, оформили домову книгу. Відповідачка жодним чином не допомагала матері, на похоронах у батька та матері не була, на поховання грошей не дала. Після своєї смерті мати не залишила ні копійки. Поки вона жила з ОСОБА_8 , її повністю утримувала ОСОБА_8 . Тільки одного разу, коли вона попросила, то вона купувала ліки. Вже після смерті ОСОБА_8 , покійною ОСОБА_4 опікувалась вона. ОСОБА_3 участі в утриманні покійної матері не приймала. Мати за життя все надіялась що вона забере її до Америки, але так і не дочекалася. На день смерті покійна мала 81 рік.
Відповідачка подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та у відсутності її представника, у якій просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши позивачку та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Середнянської селищної ради Ужгородського району, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис № 31 від 06.08.2016.
Після смерті ОСОБА_4 . Ужгородською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 59369250 від 16.08.2016, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 16.08.2025 № 44779009.
Відповідно до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, виданої державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , у зв'язку з необхідністю надати до Ужгородської районної державної нотаріальної контори правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок.
Згідно з доданою до позовної заяви копією висновку судово-психіатричної експертизи № 74, проведеної за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2020 у справі 308/3741/18, судово-психіатрична експертна комісія дійшла висновку, що померла ОСОБА_4 в останні роки життя (приблизно з 2011 року) виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Хронічного маячного розладу. Прогресуюче соматичне захворювання (хронічна серцева недостатність, кардіальний атеросклероз, ішемічна хвороба серця) також суттєво вплинули на психічний стан ОСОБА_4 у період часу, що передував посвідченню заповіту. При огляді сімейним лікарем 02.03.2016 відмічено, що свідомість хворої затьмарена, пам'ять ослаблена, не орієнтується в часі і просторі, тривожна, відмовляється від ліків, потребує стороннього догляду. З урахуванням цього комісія дійшла висновку, що ОСОБА_4 під час посвідчення заповіту 15.04.2016 не могла розуміти значення свої дій та керувати ними.
З доданих до позовної заяви копій медичних карт, оглядів, виписок ОСОБА_4 , дублікату медичної картки № НОМЕР_3 , суд встановив, що їй був поставлений основний діагноз - Органічний галюцинаторний розлад та супутні діагнози - атеросклеротичний кардіосклероз, синусова тахіаритмія.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.08.2022 у справі № 308/3741/18, резолютивну частину якого постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишено без змін, заповіт № 47 від 15.04.2016, зареєстрований в Середнянській селищній раді, посвідчений секретарем ради Чорнак В.В., від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано недійсним.
Допитаний у ході судового розгляду справи у якості свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_1 , який є сином позивачки, повідомив, що померла ОСОБА_4 проживала у своєї онуки ОСОБА_11 , яка була донькою відповідачки ОСОБА_3 та його двоюрідною сестрою, однак, після її смерті у лютому 2016 року, позивачка забрала свою матір - його бабку до себе, так як у Іванки не було дітей. Мати, яка є позивачкою, забезпечувала бабку - ОСОБА_4 всім необхідним для життя. Додав, що в цей час відповідачка, його тітка, жодним чином не допомагала своїй хворій матері, а навпаки хотіла помістити її до будинку пристарілих.
Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканка АДРЕСА_1 , повідомила, що позивачка своїх батьків доглядала постійно, у той час як відповідачка залишила своїх трьох неповнолітніх дітей на утримання померлої та позивачки. Відповідачка регулярно відправляла посилки своїм дітям, однак, допомогу на утримання матері не надавала. Позивачка опікувалась як померлою ОСОБА_4 , так і дітьми відповідачки.
Допитана у ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканка АДРЕСА_1 , повідомила, що відповідачка на похованні своєї доньки ОСОБА_6 висловилась про те, що за матір'ю доглядати не збирається, а має намір передати її у будинок пристарілих. Додала, що жодної допомоги від відповідачки на утримання матері не надходило.
Допитаний у ході судового розгляду справи у якості свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканець АДРЕСА_3 зазначив, що позивачка постійно доглядала за покійною ОСОБА_4 .
Оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.
На думку суду, позивачкою ОСОБА_1 не доведено винної поведінки відповідачки та обставин її свідомого ухилення від надання допомоги померлій ОСОБА_4 . Зокрема, позивачкою не доведено, що померла потребувала допомоги саме від відповідачки, що відповідачка такої допомоги не надавала, хоча мала можливість таку надавати. Належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які ОСОБА_1 покликається як на підставу своїх вимог, нею та її представником суду не надано.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності обставин, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 280-283, 293-294 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева