Справа № 355/821/25
Провадження № 2/355/674/25
01 жовтня 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Бруханського І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Петренка Павла Івановича до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України.
До суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петренко П.І. з позовною заявою у якій просить стягнути з держави російської федерації на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України у сумі 3 000 000,00 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, 24 лютого 2022 року розпочалася та триває збройна агресія російської федерації проти України-повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на суверенну Україну. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ на всій території України введено воєнний стан із 5 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Країна агресор російська федерація є суб'єктом збройної агресії проти України та окупації частини території України, порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема особисті прав позивача ОСОБА_1 , та відповідно саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодуванням завданих цим діями збитків.
01 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 внаслідок вчинення військовими російської федерації тяжких та особливо тяжких злочинів, отримала тілесні ушкодження.
14 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 була доставлена до комунального некомерційного підприємства «Згурівська лікарня Згурівської селищної ради», де їй було поставлено діагноз-інфікована вогнепальне рана внутрішньої поверхні правої гомілки, закритий субкапітальний перелом правої малогомілкової кістки. Позивачка ОСОБА_1 звернулась до ВП №1 Броварського РУП ГУНП в Київської області вказаний факт підтверджується талоном-повідомленням №2300 від 27 травня 2022. У подальшому позивача ОСОБА_1 визнано потерпілою, вказаний факт підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022112130000032 від 28 лютого 2022 року та пам'яткою про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
24 травня 2024 року старший слідчий УСБ України у місті Києві та Київської області по вказаному кримінальному провадженні призначив позивачу ОСОБА_1 судову-медичну експертизу. 29 липня 2024 року експертом складено висновок №96, відповідно до якого експертизою позивача ОСОБА_1 та наданої медичної документації виявлено тілесні ушкодження: вогнепальне кульове поранення правої гомілки-рана позадній внутрішній поверхні правої гомілки, уламковий перелом діафіза правого малогомілкової кістки в проксимальній 1/3. Відповідно до вказаного висновку не виключається можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень від дії вогнепальної зброї, а саме кулі в час та при обставинах, які вказує позивач ОСОБА_1 при огляді та має ознаки тілесного ушкодження середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я (більш 21 днів) згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень».
02 квітня 2024 року позивачку ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю, вказаний факт підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертною комісією серія АВ №1097920. Станом на дату подання позову, строк інвалідності продовжено. Внаслідок дій військових країни-агресора позивач ОСОБА_1 отримала моральну шкоду, яку вона оцінює у суму 3 000 000 гривень. Моральна шкода виразилась у фізичному болю та стражданнях, які позивач ОСОБА_1 зазнала у зв'язку з пораненням від кулі військового агресора. Ці страждання продовжують існувати і на далі, оскільки, позивач ОСОБА_1 постійно відчуває біль у пораненій нозі та змушена прикладати зусилля для того щоб рухатися та виконувати повсякденні завдання. Внаслідок протиправних дій, позивач ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю, що додатково підтверджує наявність страждань від кульового поранення.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до судового засідання не з'явились, однак повідомили про можливість розгляду справи за їх відсутністю позовні вимоги підтримують просять задовольнити.
Представник від російської федерації до судового засідання не з'явився, однак були належно повідомлені про час, місце розгляду справи. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.
Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи наведені обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
Суд дослідив матеріали справи, а саме:
Копію паспорта з якого слід, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України.(а.с.6)
Копію довідки старости Перемозького старостинського округ ОСОБА_3 з якої слід, що ОСОБА_1 не зареєстрована, але фактично з 2006 року проживає на території АДРЕСА_1 .(а.с.7)
Копію довідки про реєстрацію місця проживання особи слід, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженка села Новоандріївка, Луганської області, Україна, громадянство України, зареєстрована АДРЕСА_2 (а.с.7 зворотна сторона аркуша)
Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера позивачу. (а.с.9)
Копію пенсійного посвідчення позивача .(а.с.9)
Копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №19 ОСОБА_1 КНП «Згурівська лікарня ЗСР» відділення загальної хірургії з якого слід, що позивач ОСОБА_1 госпіталізована 14 березня 2022 року з діагнозом: інфікована вогнепальна рана внутрішньої поверхні правої гомілки. Закритий субкапітальний перелом правої малогомілкової кістки. Виписана 23 березня 2022 року. Лікувальні і трудові рекомендації: нагляд хірурга в амбулаторному порядку, самостійні перев'язки вдома, оперативне лікування в плановому порядку, дексалгін саше при болях.(а.с.12 зворотна сторона аркуша)
Копію індивідуальної програми реабілітації інваліда №563 від 02 квітня 2024 року МСЕК Броварського МР МСЕК стосовно ОСОБА_1 (а.с.9 зворотна сторона аркуша-11)
Копію довідки Броварської МР МСЕК АВ №1097920 стосовно якої слід, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 02 квітня 2024 року, поранення чи інші ушкодження здоров'я одержаних від військово-небезпечних предметів.(а.с.11 зворотна сторона аркуша-12)
Копію талона-повідомлення єдиного обліку№2300 при прийняття і реєстрацію заяви ( повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію старшого інспектора чергового майора поліції ВП №1 Броварського районного управління поліції ГУКНП в Київської області стосовно звернення ОСОБА_1 про отримання вогнепального поранення під час обстрілу військовими РФ .(а.с.13 зворотна сторона аркуша)
Копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №42022112130000032 від 28 лютого 2022 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.438 КК України за обставинами, що в період часу з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року точного часу не встановлено представники підрозділу збройних сил та інших силових відомств російської федерації із застосуванням військової техніки, вогнепальної та артилерійської зброї, вибухових пристроїв та речовин здійснили збройний напад на цивільних громадян, цивільні споруди та транспортні засоби, що перебували на території Баришівської ОТГ, Броварського району Київської області. Під час обстрілу військами російської федерації в селі Перемога за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 було нанесено кульове поранення громадянки ОСОБА_1 (а.с.14-16)
Копію висновка експерта №96 від 25 червня 2024 року слід, що ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження: вогнепальне кульове поранення правої гомілки-рана по заднє-внутрішній поверхні правої гомілки, уламковий перелом діафіза правої малогомілкової кістки в проксимальній 1/3. Не виключаються можливість утворення виявлених тілесних ушкоджень від дії вогнепальної зброї, а саме кулі, в час та при обставинах на які вказує ОСОБА_4 при огляді та має ознаки тілесних ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я (більше 21 дня) згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.(а.с.18 зворотна сторона арокуша-19 зворотна сторона аркуша)
Копію рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових предметів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з якої слід, що було відмовлено у встановленні факту отримання постраждалою особою поранення одержаного від вибухонебезпечних предметів на території заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з війковою агресією російської федерації проти України, оскільки ушкодження здоров'я від вибухонебезпечних предметів отримане не в період і не на території проведення заходів необхідних для забезпечення оборони України.(а.с.20-21 зворотна сторона аркуша)
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України, у зв'язку із чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.
Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. Починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку із розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.
З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішім внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 326 затверджено порядок визначення шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 дійшов висновку, що звернення позивача до українського суду із позовом до російської федерації про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією росії проти України, є можливим засобом захисту права.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації росією окремих територій України, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (російську федерацію), а держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 25 січня 2023 року.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За змістом ч.3,ч.5 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 23 ЦК України свідчить, що ця норма поширюється на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться у залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті1,3 Основного Закону України).
Суд враховує, що преамбула Статуту Організації Об'єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об'єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.
Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005, підкреслює, що всі держави зобов'язані поважати права людини та основні свободи.
Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016).
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», збройна агресія - це, в тому числі, це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.
Відповідно до ст.ст.1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
За нормою ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Таким чином, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2022 року № 760/17232/20-ц (61-15925 св 21) зазначено наступне: «Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається», Верховний Суд врахував таке: предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами російської федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
Суд також враховує, що російська федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.
Пунктом 2 Будапештського меморандуму російська федерація взяла на себе зобов'язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Суд вважає, що російська федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог позивача про відшкодування шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 надала суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту завдання її неправомірними діями військових російської федерації моральної шкоди. Вона знаходилась на окупованої частині України, була поранена військовими російської федерації які відкрили вогонь з стрілецької зброї по цивільним громадянам, своїми діями завдали фізичну біль, їх дії привили до отримання нею інвалідності. З таких підстав позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16,23,1167 ЦК України,-
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Петренка Павла Івановича до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України, задовольнити.
Стягнути з держави російської федерації в особі Уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди завданої збройною агресією російської федерації проти України 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 копійок.
Стягнути з держави російської федерації в особі Уряду російської федерації на користь держави судовий збір у сумі 3028 ( три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок на наступний рахунок:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106
Код отримувача ( ЄДРПОУ):37993783
Банк отримувача: Казначейство України ( ЕАП) 899998
Номер рахунку : UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов