ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
09 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Русєва А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої начальником відділу розвитку безпілотних авіаційних комплексів управління безпілотних систем ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
14.08.2025 року співробітником ДВКР СБ України, під час виконання покладених завдань, встановлений факт порушення з боку ОСОБА_1 вимог чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці в частині, що стосується забезпечення режиму секретності у зв'язку з виїздом до іноземних держав громадян, яким надано чи було надано допуск та доступ до державної таємниці.
Так, ОСОБА_1 , в порушення п.5. ст. 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 р. № 939 (далі - Порядок) в період з 13.05.2025 по 14.05.2025, будучи важливим секретоносієм, маючи допуск та доступ до державної таємниці здійснив виїзд до іноземної держави без попереднього повідомлення уповноважених осіб РСО Командування ВМС ЗС України, як того вимагає стаття 697 Порядку. У зв'язку із чим відомості про виїзд ОСОБА_1 до іноземної держави, як особи, якій надано допуск до державної таємниці, не внесені до журналу обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці, який ведеться у РСО військової частини за формою згідно з додатком 92 вище зазначеного Порядку.
Довідково: п.5, ст. 116 «Порядок-939» - громадянин, якому надано допуск і доступ до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти посадовим особам, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні РСО про виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону України "Про державну таємницю", або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти в письмовій формі про свій виїзд за межі України.
Також, встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення статті 692 Порядку, перед виїздом у службове відрядження не прибув до уповноважених осіб РСО Командування ВМС ЗС України з метою проходження інструктажу. Під час якого визначається мета відрядження, обсяг та зміст інформації про діяльність підприємства, установи, організації, яка може використовуватися під час відрядження, а також порядок звернення до дипломатичних представництв та інших підприємств, установ, організацій України в іноземній державі у разі виникнення обставин, що створюють небезпеку для збереження секретної інформації.
Крім того, ОСОБА_1 після повернення із закордону станом по т.ч., не прибув на співбесіду до уповноважених осіб РСО військової частини, з метою з'ясування питань щодо наявності чи відсутності обставин, що могли створити передумови для витоку секретної інформації під час його перебування за кордоном, фактів необґрунтованої заінтересованості з боку іноземців секретною інформацією, як того вимагає стаття 698 Порядку.
Крім цього встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю допуску та доступу до державної таємниці, взяв на себе письмове Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці», форма якого визначена додатком 9 до Порядку, та був проінформований про відповідальність за порушення законодавства у зазначеній сфері (зобов'язання додається).
Таким чином, начальником відділу розвитку безпілотних авіаційних комплексів управління безпілотних систем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , було порушено взяті на себе письмові зобов'язання щодо збереження державної таємниці та не вжито передбачених законодавством заході, зокрема: п.5, п.30, ст. 116, ст. 692, ст. 697, ст. 698 «Порядок-939»та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, а саме не вжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці.
Судовий розгляд проведений за відсутності ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом із цим, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , в якій він просить про розгляд справи відносно нього за його відсутності та зазначив, що вину у вчиненому визнає повністю.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився та просив справу розглядати за його відсутності, суд оцінює таку поведінку притягуваного, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду поважних причин своєї неявки.
Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджується у повному обсязі обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення №17/7/7/7-10113 від 30.08.2025 року, а також письмовими доказами, доданими до протоколу, які досліджені судом та які узгоджуються між собою у їх сукупності та безумовно підтверджують вину притягуваного.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 212КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.
Встановлено, що ОСОБА_1 , як посадова особа, в порушення письмового «Зобов'язання громадянина України» та «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», не вжив заходів щодо забезпечення державної таємниці, а тому його дії суд кваліфікує за п. 6 ч. 1 с. 212-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст.ст.34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору.
Керуючись ст.ст.33, 34, 36, 277, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за п.6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі в сумі 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/20142/25
Номер провадження №3/522/6931/25
Головуючий суддя - Русєва А.С.