майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"09" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/680/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
прокурор Дереча І.О., службове посвідчення №078984 від 30.01.2024,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ"
про розірвання договору та стягнення 362561,10 грн.
Процесуальні дії по справі.
Виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (далі - Барашівська сільська рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (далі - ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ"), у якому просить:
- розірвати договір від 18.11.2024 №СК03/0536, укладений між Барашівською сільською радою Звягельського району Житомирської області та ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ";
- стягнути з ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" на користь Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області кошти в сумі 362561,10 грн, з яких 326680,00 грн основного боргу та 35881,10 грн пені.
Ухвалою суду від 29.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення виявлених недоліків.
09.06.2025 до суду на виконання вимог вказаної ухвали від виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури надійшов лист від 05.06.2025 №54-84-2454вих25, до якого додано лист Барашівської сільської ради №205 від 02.06.2025 та копію платіжної інструкції №1244 від 03.06.2025 про доплату судового збору (а.с.130-140).
Ухвалою суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2025.
Ухвалою суду від 21.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.08.2025.
Ухвалою суду від 25.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/680/25 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 09.10.2025.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду від 25.08.2025 в електронній формі до електронних кабінетів Барашівської сільської ради та ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ", про що свідчать відповідні довідки (а.с.152).
З огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їхня неявка не перешкоджає розгляду справи, підстав для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви немає, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останніх за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
09.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки (забезпечення видачі зі зберігання) позивачу товару (палива) згідно умов договору від 18.11.2024 №СК03/0536, у розпорядженні позивача залишились невикористані з вини відповідача, при цьому оплачені у повному обсязі, скретч-карти на 5080 л дизельного палива за ціною 49,00 грн/л загальною вартістю 248920,00 грн та 1440 л бензину А-95 за ціною 54 грн/л загальною вартістю 77760,00 грн, сукупно в заявленій до стягнення сумі - 326680,00 грн. Відповідач допустив істотні порушення договору, внаслідок чого замовник не отримав значну частину придбаного бензину та дизельного палива, а відтак зобов'язання сторін за цим договором підлягають припиненню шляхом розірвання договору (а.с.1-28).
Позивач письмових пояснень по суті спору не надав.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст.165 ГПК України, не скористався.
Прокурор в судовому засіданні 09.10.2025 підтримав заявлені вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, 04.11.2024 Барашівською сільською радою в електронній системі закупівель «PROZORRO» оприлюднено оголошення №UA-2024-11-04-002205-а про проведення відкритих торгів на закупівлю дизельного палива (6000 л), бензину А-95 (1500 л), бензину А-92 (1500 л) очікуваною вартістю 459000,00 грн. За змістом оголошення, єдиним джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.
Згідно з додатковою вимогою, оприлюдненою замовником в електронній системі закупівель, постачальник товару повинен мати АЗС (власну, орендовану, на підставі партнерського договору) для відпуску палива на території Барашівської ТГ та/або Ємільчинської ТГ Звягельського району Житомирської області. Паливні талони повинні бути номіналом 10 (15 літрів), 20 літрів.
До участі у відкритих торгах свою тендерну пропозицію подало три учасники: ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", ТОВ "ПРОФІАРТТРАНС", ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ", за результатами розкриття яких переможцем визначено ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (а.с.36-40, 44-46).
Так, за результатами проведення закупівлі між Барашівською сільською радою (далі - покупець) та ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (далі - продавець) укладено договір №СК03/0536 від 18.11.2024 (далі - договір) (ас.48-52).
Відповідно до Технічної специфікації до договору, постачальник має передати замовнику дизельне паливо (Євро 5), АЗС АВІАС, в талонах на 6000 л; бензин А-92 (Євро 5), АЗС АВІАС, в талонах на 1500 л; бензин А-95 (Євро 5), АЗС АВІАС, в талонах на 1500 л (а.с.47).
Згідно з п.1.1 договору, сторони погодили, що продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в цьому договорі (ДК 021:2015, код 09130000- 9 Нафта і дистиляти), а покупець - прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, вказаних у договорі та додатках (додаткових договорах) до нього. Продавець зобов'язується забезпечити збереження придбаного покупцем у продавця товару, а саме дизельне паливо (у талонах), покупець зобов'язується своєчасно отримати товар зі зберігання згідно умов, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових договорах) до нього.
Товарами за цим договором є: бензин А-95 у кількості 1500 л, ціною 54 грн/л з ПДВ, загальною вартістю 81000,00 грн з ПДВ; дизпаливо у кількості 6000 л, ціною 49 грн/л з ПДВ, загальною вартістю 294000,00 грн з ПДВ; бензин А-92 у кількості, 1500 л ціною 54 грн/л з ПДВ, загальною вартістю 81000,00 грн з ПДВ (п.1.2 договору).
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, передача (поставка) товарів здійснюється за цінами, що встановлені цим договором (п.1.2). В ціну товарів включається вартість послуг зберігання товару, податок на додану вартість та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством. Загальна сума цього договору складається з вартості усіх товарів, що були передані (надані) покупцю на підставі цього договору. Вартість фактично поставлених товарів, яка вказується у видаткових накладних, розрахована в національній валюті України - гривні.
Згідно з п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем суми згідно наданого продавцем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписаної сторонами видаткової накладної.
Покупець зобов'язується повністю оплатити вартість переданого у його власність (поставленого) товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на переданий у власність (поставлений) товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі (п.4.2 договору).
Моментом здійснення покупцем оплати вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.3 договору).
Відповідно до п.5.1 договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів: товари поставляються за цим договором протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його підписання.
Право власності на товар та усі ризики пошкодження чи втрати переходять від продавця до покупця у момент підписання сторонами видаткових накладних. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних (п.5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору передбачено, що продавець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (далі - строк зберігання). Видача товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправні станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) продавцем на вебсайті продавця або шляхом надання покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Видача товарів покупцю зі зберігання здійснюється до закінчення строку зберігання, лише після повної оплати вартості переданого покупцю товару, за умови фактичної наявності товарів на АЗС на момент звернення покупця, шляхом заправки через паливороздавальні колонки в паливний бак автотранспортних засобів або в тару покупця, згідно вимог законодавства (п.5.4 договору).
За змістом п.5.5 договору, для отримання товарів зі зберігання покупець зобов'язаний пред'явити відповідні документи, технічні засоби, що підтверджують право на отримання товару. Умови отримання/пред'явлення покупцем вказаних документів, технічних засобів, що підтверджують право покупця на отримання товару зі зберігання, умови видачі/припинення видачі товарів зі зберігання узгоджуються сторонами у додатках (додаткових договорах) до цього договору.
Покупець зобов'язується отримати товар зі зберігання протягом строку зберігання, який визначений цим договором (п.5.6 договору).
Покупець, згідно з п.6.2.1 договору, має право контролювати та вимагати поставку товарів, видачу товарів зі зберігання у строки, встановлені цим договором.
Продавець, згідно з п.6.3 договору, зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором; забезпечити видачу товарів зі зберігання у строки та в порядку, встановлені цим договором, додатками (додатковими договорами) до цього договору; забезпечити відповідність якості товарів умовам цього договору; надавати покупцю видаткові накладні, які підтверджують здійснення поставок товарів; надавати покупцю документи, технічні засоби, що підтверджують право покупця на отримання товару зі зберігання в порядку, встановленому цим договором, додатками (додатковими договорами) до цього договору.
Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з п.п.7.2, 7.3 договору, кожна зі сторін, яка порушила свої грошові зобов'язання за цим договором, зобов'язана сплатити нараховані іншою стороною штрафні санкції (пеня, штраф), а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від неоплаченої/несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період (строк), протягом якого тривало порушення відповідного грошового зобов'язання винною стороною. Сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій не звільняє її від обов'язку реально виконати свої договірні зобов'язання в повному обсязі та відшкодувати іншій стороні збитки, завдані порушенням договору у повному обсязі.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2024, а в частині виконання грошових зобов'язань за цим договором - до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх грошових зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" передало Барашівській сільській раді паливні скретч-карти (талони) на 6000 л дизельного палива, 1500 л бензину А-95 та 1500 л бензину А-92, що підтверджується видатковою накладною №0003/0001178 від 18.11.2024 (а.с.53), у якій, зокрема, зазначено, що скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін за погашеними скретч-картами вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.
Барашівська сільська рада зі свого боку перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача кошти на загальну суму 456000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення №164 від 18.11.2024 та №281 від 18.11.2024 (а.с.54, 55). Фінансування закупівлі відбувалося за рахунок коштів місцевого бюджету, що вбачається з Довідки про зміни до помісячного розпису асигнувань до загального фонду на 2024 рік, а саме передбаченими асигнуваннями за кодом 0111021 «Надання загальної середньої освіти закладами загальної середньої освіти за рахунок коштів місцевого бюджету» (код 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар»), а також Уточненого помісячного розпису Барашівський сільський бюджет на 2024 рік (а.с.77-79).
За інформацією позивача (листи №35 від 27.01.2025, №49 від 04.02.2025, №117 від 14.03.2025, №146 від 08.04.2025, №205 від 02.06.2025 (а.с.34-35, 43, 75, 80, 132)), ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" передало Барашівській сільській раді дизельне паливо (в талонах) в об'ємі 20 л, бензин А-95 (в талонах) в об'ємі 60 л та бензин А-92 (в талонах) у повному обсязі. Перелік АЗС, на яких можливо було отримати пальне, доводився до відома сільської ради представником ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" в телефонному режимі. Будь-які додатки до договору №СК03/0536 від 18.11.2024 з переліком АЗС у письмовій формі не укладались. У зв'язку з відсутністю АЗС відповідача на території Барашівської територіальної громади, частково видача пального зі зберігання взамін талонів відбувалась на АЗС «ANP», розташованій за адресою: вул. Соборна, 180, с-ще Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., однак вже протягом грудня 2024 року - січня 2025 року пального на зазначеній АЗС фактично не було.
10.12.2024, 12.12.2024, 13.12.2024, 16.12.2024, 20.12.2024, 24.12.2024 позивачу було відмовлено на АЗС в отоваренні талонів ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ", про що водіями складено відповідні акти, затверджені сільським головою Барашівської сільської ради. Представники АЗС від підпису актів відмовились (а.с.63-72).
У зв'язку з тим, що видача пального зі зберігання стала неможливою через його відсутність на вищевказаній АЗС, позивач надіслав на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі, лист №87 від 26.02.2025 (а.с.76, 133) з вимогою надати актуальний перелік АЗС, на яких можна отримати пальне взамін неотоварених талонів, однак відповіді від останнього так і не надходило.
Отже, незважаючи на повну оплату вартості товару, Барашівська сільська рада не отримала 5080 л дизельного палива за ціною 49,00 грн/л загальною вартістю 248920,00 грн та 1440 л бензину А-95 за ціною 54 грн/л загальною вартістю 77760,00 грн, всього на суму 326680,00 грн (копії невикористаних талонів знаходяться в матеріалах справи, а.с.56-62, 81-84).
У зв'язку з викладеними обставинами Барашівська сільська рада звернулася з листом №35 від 27.01.2025 до Звягельської окружної прокуратури з проханням посприяти у вирішенні даної ситуації, оскільки виникає проблема з організацією освітнього процесу в Барашівській територіальній громаді. На території Барашівської сільської ради функціонують шість закладів середньої освіти, до яких 240 дітей з окружних сіл доїжджають на шести автобусах, а через проблему, яка виникла з дизельним паливом, необхідним для заправки шкільних автобусів, постає питання про переведення цих дітей на дистанційну форму навчання.
Звягельська окружна прокуратура направила на адресу Барашівської сільської ради лист від 11.04.2025 №54-84-1669вих-25 щодо вжиття належних та ефективних заходів представницького характеру, спрямованих на захист порушених інтересів територіальної громади (а.с.85-87).
Барашівська сільська рада у відповідь на звернення прокуратури повідомила (листи №156 від 15.04.2025, №174 від 08.05.2025) про неможливість самостійного звернення до суду з відповідним позовом у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору, при цьому не заперечила проти вжиття заходів представницького характеру прокурором (а.с.88, 89).
Водночас Барашівська сільська рада зі свого боку надіслала на адресу ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" претензію №157 від 17.04.2025 щодо неналежного виконання умов договору поставки з вимогою протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії прийняти від замовника невикористані талони дизельного палива 5080 л та бензину 1440 л і повернути їх вартість у розмірі, визначеному на момент придбання, або обміняти невикористані талони на аналогічні (скретч-карти) іншого постачальника (а.с.90-94).
Однак ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" відповіді на претензію не надало, вимогу позивача не виконало.
За наведених обставин, на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Звягельська окружна прокуратура надіслала Барашівській сільській раді повідомлення від 14.05.2025 №54-84-2122вих-25 про пред'явлення позову до суду в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування для захисту інтересів територіальної громади, відновлення справедливості та забезпечення належного функціонування освітнього процесу (а.с.95).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.
Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/11956/20.
У даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради.
Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, останній вказав на те, що кошти, які були витрачені на придбання пального, є коштами територіальної громади, управління та контроль за використанням яких покладено безпосередньо на Барашівську сільську раду - орган, уповноважений державою здійснювати захист порушених інтересів відповідної територіальної громади, які є складовою частиною інтересів держави. Порушення чинного законодавства України, що стосується використання коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди економічним інтересам територіальної громади. Поряд з економічними інтересами у даному випадку також порушуються соціальні інтереси територіальної громади в частині, що стосується належного функціонування системи закладів освіти, забезпечення пільгового проїзду учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місць навчання і додому. У свою чергу відсутність бензину та дизельного палива лишає можливості учасників освітнього процесу на реалізацію прав, визначених у ст.ст. 13, 56 Закону України "Про освіту", так як за відсутності пального використання транспортних засобів закладів освіти Барашівської територіальної громади є неможливим. Отже неналежне виконання умов договору поставки товару не сприяє раціональному та ефективному використанню коштів місцевого бюджету, істотно порушує інтереси територіальної громади у бюджетній сфері та сфері освіти. Вжиття сільською радою інших заходів, які не пов'язані з поданням позову до суду, не може вважатись ефективним способом стягнення (повернення) коштів в умовах воєнного стану та жодним чином не гарантує повернення таких коштів.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За приписами ч.1 ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування (ч.4 ст.64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п.2 ч.1 ст.2 БК України).
Відповідно до п.7 ч.5 ст.22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Частиною 3 ст.47 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.2 ст.56 Закону України "Про освіту", органи місцевого самоврядування забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у визначених ними порядку та розмірах за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України "Про освіту", особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що у даному випадку особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, які є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, є Барашівська сільська рада. Невжиття компетентним органом ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема після отримання повідомлення прокуратури, та відсутність намірів самостійного звернення до суду свідчать про його бездіяльність.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор, дотримавшись вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Як встановлено судом, укладений між Барашівською сільською радою та ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" договір за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Частиною 1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч.1 ст.664 ЦК України).
Частиною 1 ст.693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №СК03/0536 від 18.11.2024 позивач здійснив попередню оплату товару на суму 456000,00 грн та отримав від відповідача талони (скретч-карти) на бензин А-92 у кількості 1500 л, бензин А-95 у кількості 1500 л та дизельне паливо у кількості 6000 л.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно з п.п.3, 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2019 №1159), торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За загальним правилом, для фізичного отримання товару (пального) на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС талон (паливну картку) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону (паливної картки) на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон (паливна картка) на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Отже, талон (паливна картка) дозволяє її пред'явнику фактично отримати товар.
Таким чином, передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талонів (паливних карток) на пальне.
Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22, від 06.04.2023 у справі №908/507/22.
Отже факт підписання позивачем видаткової накладної №0003/0001178 від 18.11.024 не свідчить про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Судом встановлено, що у розпорядженні позивача залишились невикористані талони (скретч-карти) на 5080 л дизельного палива загальною вартістю 248920,00 грн та 1440 л бензину А-95 загальною вартістю 77760,00 грн з причини відсутності палива на відповідній АЗС, що зі сторони відповідача не спростовано та свідчить про невиконання ним умов договору в частині забезпечення видачі товару зі зберігання (поставки пального) на загальну суму 326680,00 грн.
Намагання позивача отримати товар зі зберігання взамін спірних талонів на АЗС «ANP», яка знаходиться за адресою: вул. Соборна, 180, с-ще Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., виявилися безрезультатними; переліку інших АЗС, на яких позивач міг би отоварити спірні талони, відповідач на вимогу позивача не повідомив, відпуск палива з інших АЗС не забезпечив.
Жодних документально обґрунтованих заперечень з приводу викладених обставин відповідач в ході розгляду справи не надав. Також відповідач як не спростував переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надав власного розрахунку суми коштів, що підлягає поверненню.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Відповідач не надав суду жодних доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Водночас суд зауважує, що зміст договору не містить умов, які регулюють відносини сторін щодо повернення суми попередньої оплати у разі непоставки товару.
За приписами ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що припис ч.2 ст.693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто ч.2 ст.693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, умовою застосування ч.2 ст.693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/903/23.
Враховуючи вищевикладене та відсутність доказів передачі відповідачем товару у повному обсязі на всю суму здійсненої позивачем оплати в порядку та на умовах, визначених договором №СК03/0536 від 18.11.2024, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги прокурора про стягнення з ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" на користь Барашівської сільської ради коштів в сумі 326680,00 грн, а відтак і задоволення позову в цій частині.
Відповідно до п.1 та п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35881,10 грн пені за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Обґрунтовуючи підстави стягнення пені, прокурор (а.с.14-16) та позивач (лист №183 від 14.05.2025 (а.с.98-101)) посилалися на те, що ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" порушено зобов'язання за договором №СК03/0536 від 18.11.2024 щодо своєчасної поставки оплаченого товару, зобов'язано повернути його вартість, розмір якого складає 326680,00 грн.
Як вже зазначалось, п.7.2 договору передбачено, що кожна зі сторін, яка п о р у ш и л а с в о ї г р о ш о в і з о б о в ' я з а н н я за цим договором, зобов'язана сплатити нараховані іншою стороною штрафні санкції (пеня, штраф), а саме: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від неоплаченої/несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період (строк), протягом якого тривало порушення відповідного грошового зобов'язання винною стороною.
При цьому умовами договору №СК03/0536 від 18.11.2024 н е п е р е д б а ч е н о
з о б о в ' я з а н н я продавця (відповідача) щ о д о п о в е р н е н н я с у м и
п о п е р е д н ь о ї о п л а т и у випадку непоставки товару покупцю (позивачу). У спірних правовідносинах застосовуються положення ч.2 ст.693 ЦК України, про що вказувалось судом вище.
У той же час договір №СК03/0536 від 18.11.2024, зокрема п.7.2, не містить положення щодо права нарахування пені за порушення виконання зобов'язання з поставки товару та її розмір, а відтак і немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом (відповідна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).
У зв'язку з викладеним, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про розірвання договору №СК03/0536 від 18.11.2024 суд зазначає таке.
Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З аналізу змісту ст.651 ЦК України слідує, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 №926/1876/23).
У силу приписів ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Зважаючи на встановлені обставини, що кваліфікуються судом як істотне порушення відповідачем договору №СК03/0536 від 18.11.2024, врахувавши водночас і те, що за відсутності пального, на яке розраховував замовник при укладенні цього договору, використання транспортних засобів закладів освіти Барашівської територіальної громади є неможливим, відповідно, виникає проблема з організацією освітнього процесу і постає питання щодо переведення дітей на дистанційну форму навчання, вимога про розірвання вищевказаного договору є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши, з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 326680,00 грн та розірвати договір №СК03/0536 від 18.11.2024, укладений між Барашівською сільською радою і ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ"; у задоволенні решти позову - відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 7928,20 грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з останнього на користь Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001, ідентифікаційний код 44618933) на користь Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (вул. Героїв Майдану, буд. 10, с. Бараші, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11255, ідентифікаційний код 04347628) кошти в сумі 326680,00 грн.
3. Розірвати договір від 18.11.2024 №СК03/0536, укладений між Барашівською сільською радою Звягельського району Житомирської області (ідентифікаційний код 04347628) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (ідентифікаційний код 44618933).
4. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 35881,10 грн пені відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001, ідентифікаційний код 44618933) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, ідентифікаційний код 02909950, р/р UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України) 7928,20 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.10.25
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
- Звягельській окружній прокуратурі, Житомирській обласній прокуратурі (до ел.каб.); сторонам (до ел.каб.).