вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1079/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева", 13300, Житомирська обл., Бердичівський р-н, місто Бердичів, пл. Соборна, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 13554310
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", 21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933
про стягнення 38 038,25 гривень
До Господарського суду Вінницької області 04.08.2025 надійшла позовна заява (вх. № 1143/25 від 04.08.2025) Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 у розмірі 38 038,25 гривень, з яких: 31 873,20 гривень попередньої оплати, 3 933,93 гривень пені та 2 231,12 гривень штрафу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 11.08.2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1079/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву та запропоновано відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості пального на суму 31 873,20 гривень на виконання умов договору купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 31 873,20 гривень.
Ухвалу суду від 11.08.2025 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 11.08.2025 20:20, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 11.08.2025) до електронного кабінету відповідача.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 у розмірі 38 038,25 гривень, з яких 31 873,20 гривень попередньої оплати, 3 933,93 гривень пені та 2 231,12 гривень штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС бензину А-95 та дизельного палива з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що на умовах визначених договором, постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність замовника дизельне пальне (Євро 5) та бензин А-95 (Євро 5), талони (далі-товар) код за ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 51 189,00 грн. у т.ч. ПДВ 8 531,50 грн.
Позивач зазначив, що відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) сторони погодили поставку за талонами бензину А-95 Євро 5 в кількості 100 л та Дизпаливо Євро-5 в кількості 1 000 л найменування на загальну ціну договору.
За твердженням позивача на виконання умов договору КП "КПП м. Бердичева" отримано талони на пальне відповідно до погодженої специфікації, що підтверджується видатковою накладною №0003/0001153 від 12.11.2024р., вартість яких позивачем сплачена в повному обсязі в розмірі 51 189,00 грн., відповідно до платіжної інструкції №282 від 12.11.2024 на суму 51 189,00 грн.
Зі свого боку, ТОВ "Армерія Ойл" було передано КП "КПП м. Бердичева" скретч- картки на пальне : загальний обсяг 100 л бензину А-95 Євро 5 та скретч-картки загальний обсяг 1 000 л на дизпаливо Євро-5.
Позивач зауважив, що КП "КПП м. Бердичева" протягом листопада - грудня 2024р. частково отримало оплачений за договором товар на суму 19 315,80 грн. у кількості 420 літрів дизпалива Євро-5.
Однак з початку 2025 року на АЗС постачальника за місцем поставки товару бензин А-95 Євро-5 та дизпаливо Євро-5 відсутні, скретч-картки на пальне не отоварюються. При неодноразових намірах уповноважених осіб КП "КПП м. Бердичева" здійснити заправку службового автомобіля на підставі пред'явлених скретч-карток, працівники АЗС не могли пояснити причин відсутності пального та повідомити орієнтовну дату поставки пального для заправки автомобілів по виданих скретч-картках.
27.03.2025 КП "КПП м. Бердичева" направлено лист - претензію № 1 щодо недопоставки товару (вих. від 27.03.2025 № 48) на адресу ТОВ "Армерія Ойл" щодо вжиття заходів забезпечення належного виконання умов поставки товару згідно укладеного договору або повернення коштів за залишок невикористаних скретч-карток.
За твердженням позивача, відповідь на вимогу позивачем не отримано та відповідачем кошти не повернуто.
Позивач зазначив, що у зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 01.07.2025р. у КП "КПП м. Бердичева" наявні не отоварені талони (скретч-картки) загальним номіналом 100 л бензин А - 95 Євро 5 у сумі 5 199,00 грн. та скретч-картки загальним номіналом 580 л дизпаливо Євро-5 у сумі 26 674,20 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі-продажу, а також нарахованої пені та штрафу.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
08.11.2024 між Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № СК03/00507 (далі - договір) пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника дизпаливо Євро 5 та бензин А - 95 Євро 5, талони (далі-товар) код за ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором (т. 1 а.с. 5 (зворот) - 9).
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна цього договору становить 51 189,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 531,50 грн.
Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунок за поставлену партію товару здійснюється в розмірі 100 % упродовж 10 календарних днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної товару.
За змістом пунктів 5.1.-5.4. договору постачальник здійснює поставку товарів згідно заявки замовника протягом одного дня. Заявка на поставку товару (еквіваленту в талонах) здійснюється будь-яким зручним способом (усно або письмово, по телефону, на електронну пошту, тощо).
Розташування автозаправних станцій повинно бути обов'язково в місті Бердичів, Житомирської області. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами). Постачання товарів здійснюється незалежно від стану оплати за попередньо отриманий замовником товар.
Пунктом 5.5. договору сторони передбачили, що передача талонів/палива (партії палива) здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої уповноваженому представникові замовника з обов'язковим складанням і підписанням сторонами накладної. Після отримання талонів від постачальника, замовник самостійно визначає умови їх обліку, зберігання та використання. З моменту переходу до замовника права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника. Ризики втрати талонів (шляхом їх пошкодження, знищення чи викрадення) після їх отримання несе замовник.
За умовами пунктів 5.6.-5.7. договору постачальник гарантує своєчасний та високоякісний сервісний відпуск товару на АЗС (автозаправних станціях).
Постачальник гарантує цілодобовий відпуск товару на заправних станціях, назва та адреси яких наведені у додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Обов'язок постачальника з фактичної передачі (відпуску) товару вважається виконаним з монету передачі (відпуску) такого товару на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талону кількість (обсяг) та асортимент палива за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього договору.
Згідно пункту 5.8. договору оператор АЗС постачальника після завершення відпуску товару замовнику (уповноваженому представнику) зобов'язаний видати касовий (фіскальний) чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного товару.
Положеннями пунктів 5.9. договору передбачено, що строк дії талонів на видачу бензину, газу повинен бути не менше 12 (дванадцяти) місяців з дати передачі їх замовнику. У разі зміни зовнішньої форми талонів учасник здійснює їх обмін без додаткової на це оплати замовником, на інші талони.
Відповідно до пунктів 5.11., 5.12. договору датою поставки товару вважається дата, яка зазначена в підписаній представниками обох сторін накладній. Право власності на товар переходить до замовника з моменту передачі товару. Перехід ризиків за товар здійснюється в момент передачі товару по накладній. Постачальник разом з продукцією надає замовнику документацію згідно вимог діючого законодавства.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у строк - 10 днів, контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
За умовами пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору, передавати товар замовнику з доданням необхідної товаросупроводжувальної документації.
Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару, заявленою замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
За умовами пункту 7.4. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого, невчасно поставленого, недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у разі невиконання зобов'язань у строк, що перевищує 30 днів, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині виконання своїх зобов'язань, до повного їх виконання сторонами (пункт 11.1 договору).
Згідно пункту 13.1 договору невід'ємною частиною цього договору є: Додаток № 1 - специфікація, Додаток №2 - перелік та місце розташування автозаправних станцій.
Сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, за змістом якої погоджено поставку товару - бензину А-95 (Євро 5), талон у кількості 100 л вартістю 5 199,00 гривень з ПДВ та дизельного палива (Євро 5), талон у кількості 1000 л вартістю 45 990,00 гривень з ПДВ.
У додатку № 2 до договору наведено перелік автозаправних станцій постачальника, їх назви та адреси у місті Бердичів Житомирської області, місті Житомир.
Договір, додатки до договору підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0003/0001153 від 12.11.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар дизпаливо у вигляді скретч-карток (1000 літрів) на загальну суму 45 990,00 гривень з ПДВ та бензин А-95 у вигляді скретч-карток (100 літрів) на загальну суму 5 199,00 гривень з ПДВ. У видатковій накладній підставою для складення видаткової накладної та передачі товару зазначено договір № СК03/00507 від 08.11.2024 (т.1 а.с. 9 (зворот)).
У видатковій накладній зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1442 від 20.12.1997.
Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу за дизельне паливо та бензин 51 189,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 282 від 12.11.2024 (т. 1 а.с. 13 (зворот)).
Позивач зазначив, що після отримання скретч-карток, відпуск товару позивачу було здійснено протягом листопада-грудня 2024 року частково на суму 19 319,80 гривень у кількості 420 літрів дизпалива Євро-5. Проте з початку 2025 року відпуск товару відповідачем не здійснювався, скретч-картки не отоварювались, оскільки на АЗС постачальника був відсутній товар, що є предметом купівлі- продажу за договором.
У позовній заяві позивач зазначив, що на день звернення з позовом непогашеними залишилися скретч-картки на 100 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 5 199,00 гривень та скретч-картки на 580 літрів дизпалива Євро-5 на суму 26 674,20 гривень, що загалом становить 31 873,20 гривень.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 27.03.2025 року було направлено вимогу про повернення коштів від 27.03.2025 № 48, за змістом якої позивач просив розглянути цю претензію і дати на неї відповідь протягом 30 днів з моменту її отримання, провести допоставку відповідної продукції, перерахувати на рахунок позивача суму недопоставленого товару у розмірі 31 873,20 гривень. Згідно повідомлення поштового відправлення відмітки щодо отримання відправлення не міститься (т. 1 а.с. 10, 11, 12 (зворот)).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 38 038,25 гривень, з яких: 31 873,20 гривень попередньої оплати, 3 933,93 гривень пені та 2 231,12 гривень штрафу у зв'язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС дизпалива та бензину з використанням скретч-карток (талонів) оплачених позивачем.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України.
За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору купівлі - продажу є поставка товару - дизельного палива Євро 5 та бензину А-95 Євро 5 шляхом його відпуску на АЗС при пред'явленні уповноваженою особою замовника виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч - картка (талон) за змістом договору купівлі-продажу та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами специфікація та видаткова накладна підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість дизельного палива.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску позивачу пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Судом установлено, що обсяг непоставленого відповідачем товару становить 100 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 5 199,00 гривень та 580 літрів дизпалива Євро-5 на суму 26 674,20 гривень, що загалом становить 31 873,20 гривень.
З урахуванням умов договору, строк дії скретч - карток на день звернення з позовом не сплив.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 27.03.2025 року, у якій просив відповідача розглянути цю претензію і дати на неї відповідь протягом 30 днів з моменту її отримання, провести допоставку відповідної продукції, перерахувати на рахунок позивача суму недопоставленого товару у розмірі 31 873,20 гривень.
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 15-16 (зворот), 27-29).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 11.08.2025 року суд запропонував відповідачу надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача спірної кількості пального на суму 31 873,20 гривень на виконання умов договору купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 31 873,20 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму 31 873,20 гривень або повернення позивачу отриманої попередньої оплати у сумі 31 873,20 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГК України, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 1 статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 3 статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Судом установлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України шляхом звернення до відповідача із вимогою щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 31 873,20 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару у кількості 100 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 5 199,00 гривень та 580 літрів дизпалива Євро-5 на суму 26 674,20 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору купівлі - продажу в частині повної та своєчасної поставки оплаченого покупцем товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся до відповідача із вимогою, а надалі із позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 31 873,20 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором купівлі-продажу № СК03/00507 від 08.11.2024 у сумі 31 873,20 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 933,93 гривень пені та 2 231,12 гривень штрафу.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд враховує таке.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 7.1. договору сторони погодили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару, заявленою замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено на підставі пункту 7.1. договору від суми непоставленого товару за період з 01.01.2025 по 31.05.2025.
Загальна сума нарахованої позивачем пені становить 3 933,93 гривень.
Здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в частині обрахунку періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Судом установлено, що до дня звернення з позовом до суду позивачем на адресу відповідача 27.03.2025 року було направлено претензію, у якій позивач просив відповідача розглянути цю претензію і дати на неї відповідь протягом 30 днів з моменту її отримання, провести допоставку відповідної продукції, перерахувати на рахунок позивача суму недопоставленого товару у розмірі 31 873,20 гривень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 693 ЦК України позивач реалізував своє право у разі невиконання продавцем свого обов'язку з передачі товару вимагати повернення попередньої оплати перерахованої за непереданий товар.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Згідно повідомлення Укрпошти, що міститься у матеріалах справи це поштове відправлення надіслане 27.03.2025 ТОВ "Армерія Ойл" рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача.
Надаючи оцінку наведеній обставині, судом враховано, що згідно вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що в разі якщо кредитором вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (підпункт 1.7. пункту 1).
У постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23 Верховний Суд зокрема, зазначив, що з моменту надіслання покупцем відмови від договору, у постачальника припиняється обов'язок поставити товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виникає обов'язок повернути покупцю грошові кошти.
Отже, з урахуванням вимог статей 253-255 ЦК України, вимог позивача зазначених у претензії, з 29.04.2025 року у відповідача замість зобов'язання з поставки товару виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів за договором у строк встановлений у вимозі.
Приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача за договором з поставки товару внаслідок звернення позивача з вимогою про повернення попередньої оплати за непоставлений товар припинилося, суд вважає, що визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання з поставки товару до 31.05.2025 є помилковим.
За урахуванням встановлених судом обставин справи, нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару є обґрунтованим за період з 01.01.2025 року по 28.04.2025 року.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розмір пені на підставі пункту 7.1. договору за період 01.01.2025 року по 28.04.2025 року становить 3 040,62 гривень.
Таким чином позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 040,62 гривень, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 893,31 гривень слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 2 231,12 гривень суд враховує таке.
Як вбачається із розрахунку штрафу здійсненого позивачем, розрахунок штрафу здійснено на підставі пункту 7.4. договору від вартості непоставленого товару.
Пунктом 7.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого, невчасно поставленого, недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у разі невиконання зобов'язань у строк, що перевищує 30 днів, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару понад 30 днів від дати виникнення такого зобов'язання, вимога про стягнення штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару відповідає положенням договору та заявлена правомірно.
Судом взято до уваги, що положеннями частини 2 статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов'язання.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума штрафу у розмірі 2 231,12 гривень є арифметично вірною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 231,12 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 31 873,20 гривень попередньої оплати, 3 040,62 гривень пені, 2 231,12 гривень штрафу, у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 893,31 гривень слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції №196 від 28.07.2025 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 956,84 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 71,16 гривень покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств міста Бердичева" (13300, Житомирська обл., Бердичівський р-н, місто Бердичів, пл. Соборна, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 13554310) 31 873,20 гривень попередньої оплати, 3 040,62 гривень пені, 2 231,12 гривень штрафу та 2 956,84 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 893,31 гривень пені - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 71,16 гривень покласти на позивача.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 10 жовтня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.