П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36506/24
Перша інстанція суддя Стефанов С.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної податкової служби в Одеській області, а саме:
- визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 34960/15-32-07-06 вiд 22 серпня 2024 року;
- визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 34964/15-32-07-06 вiд 22 серпня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом не надано належної оцінки доводам позивача про те, що фактична перевірка, за наслідком проведення якої прийнято оскаржувані рішення, призначена та проведена з порушенням вимог ПК України.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково підтверджено висновки податкового органу про ненадання документів під час проведення податкової перевірки.
З іншого боку, на переконання апелянта, судом не надано належної оцінки зібраним у справі доказам, а також його доводам про те, що ним належним чином здійснювався облік товарних запасів за місцем здійснення підприємницької діяльності.
В свою чергу, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано відзив на апеляційну скаргу у якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а як наслідок не підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем та третьою особою подано свої додаткові письмові пояснення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як платник податків та платник єдиного внеску у Головному управлінні Державної податкової служби в Одеській області, Малиновська Державна податкова інспекція, з 12.02.2024 року за номером №№155224037106, 10000002736581. Зареєстрована місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 .
За інформацією Головного управління Державної податкової служби в Одеській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи зі ставкою податку - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року з 01 березня 2024 року.
Нарахування єдиного податку відбувається на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 12 лютого 2024 року №38614101.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківськіи? області № 2111-п від 09 липня 2024 року та направлень на перевірку № 3942 від 09 липня 2024 року, № 3943 від 09 липня 2024 року, у зв'язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державного органу (на підставі аналізу інформації ІКС «Податковий блок» та системи обліку даних РРО) щодо суб'єктів господарювання, які проводили розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, головними державними інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області 18 липня 2024 року проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за адресою здійснення господарської діяльності у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: АДРЕСА_2 .
В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківськіи? області на ім'я ФОП ОСОБА_1 було пред'явлено вимогу про надання документів, яка була отримана ФОП ОСОБА_2 , який здійснював контрольну розрахункову операцію.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківськіи? області складено акт №13488/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 18 липня 2024 року, зареєстровании? 19.07.2024 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем: п. 1, 2, 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 44.1 ст. 44 ПК України; ст. 21-24 Кодексу законів по працю; Наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496 «Про затвердження порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку».
На підставі виявлених порушень, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2024 року № 34964/15-32-07-06, на суму штрафних санкцій 2 040,00 грн, а також № 34960/15-32-07-06, на суму штрафних санкцій 1 690 527,50 грн.
Не погоджуючись із отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно п. 1 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції, а саме у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення;
Згідно ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області № 34960/15-32-07-06 від 22 серпня 2024 року та № 34964/15-32-07-06 від 22 серпня 2024 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 34960/15-32-07-06 від 22 серпня 2024 року, форми «С», яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені п. 1 ст. 17 та ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 Розділу II. Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додатки 18, 19).
Згідно з установленої для ППР форми «С», наведеної у додатку 19, має зазначатися, зокрема наступна інформація: 1) обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства); обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини).
В даному випадку, колегією судів встановлено, що ні зміст виявлених перевіркою порушень, ні обставини їх вчинення, зокрема щодо повторності вчинення позивачем порушень законодавства, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не зазначено, що свідчить про необґрунтованість останнього.
Заначений факт відсутності інформації про повторність вчинення позивачем правопорушення у складених за наслідком проведення перевірки документах та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, відповідальність за яке передбачена, п. 1 ст. 17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», свідчить про необґрунтованість накладеної на позивача підвищеної штрафної санкції, розміром 898,50 грн.
З іншого боку, з аналізу положень ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вбачається, що суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Тобто, диспозиція зазначеної норми передбачає, що до суб'єкта господарювання може бути застосована фінансова санкція за два окремих склади правопорушення.
При цьому, за умови наявності зазначених недоліків в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, зокрема враховуючи відсутність висновку про те, яке саме правопорушення, передбачене ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вчинено позивачем, колегія суддів підтверджує свій висновок про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо другої частини виявлених порушень.
З іншого боку, щодо висновку акту перевірки про те, що позивачем порушено порядок обліку товарів та не надано на вимогу податкового органу встановленої форми обліку товарів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2021 року № 496.
Облік товарних запасів здійснюється підприємцями, шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Разом з тим, пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
В даному випадку, позивачем надано до перевірки Форму ведення обліку товарних запасів, згідно якої на момент перевірки у позивача знаходилось товару, згідно акту передачі товару від 01 липня 2024 року, складеного до укладеного договору комісії № ЧВ-01-07-24-КБ від 01 липня 2024 року, на загальну суму 1 689 629,00 грн.
Вказана інформація відображена у п. 4.5 акту фактичної перевірки позивача.
З іншого боку, колегія суддів наголошує, що саме відображена у Формі ведення обліку товарних запасів вартість облікованих товарів, перенесена податковим органом до його розрахунку вартості необлікованих товарів.
Враховуючи викладене, висновки у п. 3 акту фактичної перевірки щодо ненадання до перевірки Форми ведення обліку товарних запасів суперечать інформації у п. 4.5 акту фактичної перевірки.
В свою чергу, належного обґрунтування висновку про те, чому саме вже надана Форма ведення обліку товарних запасів суперечить вимогам Порядку № 496, акт перевірки не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не урахував особливостей нормативно-правового регулювання питання притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності на підставі ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача порушень, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 34964/15-32-07-06 вiд 22 серпня 2024 року, форми «ПС», яким застосовано подвійну штрафну санкцію, передбачену п. 121.1 ст. 121 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Відповідно до п. 2 Розділу II. Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема «ПС» - у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства (крім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень) (додатки 20, 21).
Згідно з установленої для ППР форми «ПС», наведеної у додатку 121 має зазначатися, зокрема наступна інформація: обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків (стислий зміст щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства); обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Податкового кодексу України або статті 353 та частини сьомої статті 354 глави 49 розділу XI Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, які стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини).
Так, колегією судів встановлено, що ні зміст виявлених перевіркою порушень, ні обставини їх вчинення, зокрема щодо повторності вчинення відповідного порушення за який накладено подвійний розмір стягнення, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не зазначено, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до перевірки наявні у нього первинні документи, перелік яких зазначено в додатках до акта фактичної перевірки.
В свою чергу, стосовно накладних та товарно-транспортних накладних, які згідно інформації з акту перевірки, в порушення вимог ПК України, не було надано позивачем, колегія суддів, враховуючи предмет фактичної перевірки позивача, зазначає, що такі документи, за умови надання позивачем інших документів про ведення товарного обліку, не є такими документами, що безумовно мають бути наявними у фізичної особи-підприємця за місцем здійснення його діяльності під час проведення його фактичної перевірки на предмет дотримання вимог здійснення розрахункових операцій, касових операцій, наявності ліцензій, дозвільних документів та дотримання законодавства про працю.
Аналогічним чином, стосовно банківських виписок, які згідно інформації з акту перевірки не було надано позивачем, колегія суддів зазначає, що банківські виписки не підтверджують належність ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці його продажу.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 липня 2025 року (справа №380/6314/24).
Враховуючи викладене, колегія суддів також вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 34964/15-32-07-06 вiд 22 серпня 2024 року.
З іншого боку, щодо доводів апелянта про те, що податковим органом протиправно призначено його фактичну перевірку, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції, а також вбачається із зібраних матеріалів та предмету спору у справі, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області реалізовано наказ № 2111-п від 09 липня 2024 року, шляхом проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року (справа № 816/228/17) сформувала правовий висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Тобто, доводи апелянта про протиправність наказу мають враховуватися колегією суддів при перевірці правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень.
З іншого боку, за умови допуску позивачем податкового органу до проведення спірної перевірки, у ході якої виявлено факти можливого порушення вимог законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки позивача додаткової деталізації інформації про недотримання платником податків вимог законодавства, не є окремою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Між тим, як зазначено вище, колегією суддів вже сформовано висновок про протиправність оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, а саме допущені судом першої інстанції при прийнятті свого рішення порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Тому, керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Задовольнити апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 34960/15-32-07-06 від 22 серпня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 34964/15-32-07-06 від 22 серпня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору, загальним розміром 30280,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян