10 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1192/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АвтоТрансЛайн» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Приватне підприємство «АвтоТрансЛайн» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №137715 від 03 грудня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.
В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач посилався на неповне з'ясування всіх обставин під час проведення рейдової перевірки та порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, зокрема, позивач стверджує, що під час здійснення рейдової перевірки водій, який керував транспортним засобом, не здійснював регулярне пасажирське перевезення, а виконував нерегулярне перевезення пасажирів на замовлення третьої особи, що підтверджується довідкою ПП «АвтоТрансЛайн», згідно з якою 19 жовтня 2024 року уповноваженим водієм здійснювалось нерегулярне пасажирське перевезення за напрямком Новодністровськ-Київ на замовлення ФОП ОСОБА_1 , договорами на здійснення нерегулярних перевезень пасажирів та квитанціями на оплату послуг, здійснюваних на виконання такого договору, а також інформаційними листами. Проте інспектором не було враховано зазначених документів, натомість безпідставно зроблено висновок про здійснення саме регулярного пасажирського перевезення та, відповідно, відсутністю у зв'язку з цим на момент проведення перевірки у водія схеми маршруту та розкладу руху. Стверджуючи про порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач вказав, що його не було належно та своєчасно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості забезпечити явку свого представника для надання пояснень та доказів з приводу правопорушення, про яке вказано в акті рейдової перевірки. З огляду на зазначені доводи, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.
Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив про безпідставність доводів позову та законність оскаржуваної постанови, вказавши, що в ході проведення рейдової перевірки було здійснено опитування пасажирів, в результаті чого виявлено, що в порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, яким вважається ПП «АвтоТрансЛайн», здійснюючи регулярне пасажирське перевезення за маршрутом Київ-Новодністровськ під виглядом нерегулярного перевезення, не забезпечив водія схемою маршруту та розкладом руху. При цьому водій при складенні акту рейдової перевірки відмовився від надання пояснень стосовно виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт. Крім цього відповідач звертав увагу на те, що позивач допустив свідоме приховування реального характеру своєї діяльності, здійснюючи регулярні пасажирські під виглядом нерегулярних. Вказане було підтверджено під час проведення рейдової перевірки, в ході якої виявлено, що на вітровому склі автомобіля присутній трафарет з написом «Новодністровськ», що вказує на наявність сталого маршруту руху транспортного засобу. Також уповноваженим інспектором було виявлено факт здійснення пасажирами оплати за проїзд водієві кожним окремо, що заборонено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Зазначено у відзиві також і про належне здійснення повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом направлення листа від 11 листопада 2024 року №99946/44/24-24 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який було отримано уповноваженою особою позивача 18 листопада 2024 року. Однак на розгляд справи, призначеної на 03 грудня 2024 року, уповноважений представник позивача не з'явився. Вважаючи законною оскаржувану позивачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10 жовтня 2024 року №004846 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Дідовичем В.О. було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів транспортним засобом марки Mercedes-Benz, днз НОМЕР_1 , що на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2 від 24 серпня 2022 року належить ПП «АвтоТрансЛайн». Водієм зазначеного транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки була фізична особа - ОСОБА_2 .
За результатами проведеної перевірки складено акт №079430 від 19 жовтня 2024 року, в якому вказано про виявлення порушень статей 39 і 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», які полягали у здійсненні регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Київ-Новодністровськ» під виглядом нерегулярних, про що свідчать: трафарет на вітровому склі та здійснення пасажирами оплати за проїзд у розмірі 700,00 грн (надано відповідні пояснення на службову боді-камеру №21).
Крім цього, інспектором під час проведення рейдової перевірки встановлено, що перевізник не забезпечив водія необхідними документами. Так, на момент проведення перевірки у водія були відсутні схема маршруту та розклад руху. Водій ОСОБА_2 21 вересня 2024 року, 23 вересня 2024 року, 27 вересня 2024 року, 05 жовтня 2024 року, 11 жовтня 2024 року керував транспортним засобом більше 4 год. 30 хв. без обов'язкової перерви тривалістю 45 хвилин, чим порушено пункт 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340.
Додатково в акті зазначено, що за виявлені порушення передбачена відповідальність абзацами 3, 8 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В ході проведення рейдової перевірки водій належного позивачу транспортного засобу ОСОБА_2 відмовився від підпису акту перевірки, про що міститься відповідна відмітка в самому акті перевірки.
11 листопада 2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано на адресу ПП «АвтоТрансЛайн» повідомлення про розгляд справи щодо порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно з актом №079430 від 19 жовтня 2024 року. Так, розгляд справи було призначено на 03 грудня 2024 року о 10 год. 00 хв. Додатково зазначено, що у разі неявки представника ПП «АвтоТрансЛайн» справа розглядатиметься без його участі.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відомостей про трекінг поштового відправлення, повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про призначення розгляду справи на 03 грудня 2024 року о 10 год. 00 хв. було отримано уповноваженою особою позивача 18 листопада 2024 року.
03 грудня 2024 року за результатами розгляду справи про порушення ПП «АвтоТрансЛайн» законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Митрицьким О.В. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №137715, згідно з якою у зв'язку з допущенням ПП «АвтоТрансЛайн» порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутність на момент проведення перевірки схеми маршруту та розкладу руху, за що передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ПП «АвтоТрансЛайн» адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
За таких обставин, не погоджуючись з указаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб'єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв'язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Відповідно до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Цією ж статтею Закону №2344-ІІІ рейдової перевірки (перевірки на дорозі), під чим розуміється перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною першою статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Главою 7 (статті 35-46) Закону №2344-III визначені загальні положення щодо перевезення пасажирів.
Так, частиною другою статті 35 Закону №2344-ІІІ встановлено, що послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 40 Закону №2344-ІІІ встановлено обов'язок водія автобуса мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач в оскаржуваній постанові від 03 грудня 2024 року №137715 вказав про відсутність у водія транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: схеми маршруту та розкладу руху.
Разом з цим, як свідчить зміст доводів позову, позивач стверджує про те, що 19 жовтня 2024 року водій здійснював саме нерегулярне перевезення пасажирів на замовлення третьої особи, а тому при здійсненні такого перевезення не є обов'язковим наявність у водія схеми маршруту та розкладу руху транспортного засобу.
Надаючи оцінку доводам позову у цій частині, суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, положеннями статті 35 Закону №2344-ІІІ визначено наступні види послуг з перевезення пасажирів автобусами: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
В свою чергу нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначені Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 184) (далі - Правила №176 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, згідно з пунктом 51 Правил №176 нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Пунктом 53 Правил №176 встановлено, що у разі здійснення нерегулярних перевезень забороняється: здійснення перевезень одним автомобільним перевізником або одним транспортним засобом за одним маршрутом, або між тими самими пунктами більш як два рази на тиждень; організація (зокрема шляхом пропонування фізичним особам проїзду самостійно або за допомогою інших осіб чи засобів масової інформації) та здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом, між визначеними кінцевими пунктами, з установленими часом відправлення, прибуття і вартістю проїзду; встановлення та стягнення плати за проїзд з окремих пасажирів; самовільне (не передбачене умовами договору) визначення початкових, проміжних і кінцевих пунктів перевезення; здійснення посадки та висадки пасажирів у пунктах і на зупинках, визначених для посадки і висадки пасажирів на маршрутах з регулярним перевезенням.
У разі порушення зазначених вимог перевезення не вважається нерегулярним і повинно здійснюватись відповідно до вимог, які встановлені для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
За змістом пункту 60 Правил №176 при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень передній трафарет автобуса повинен містити напис червоною фарбою «Нерегулярне перевезення» на білому фоні.
Отже, нормами пункту 53 Правилам №176 встановлені певні обмеження (заборони) під час здійснення нерегулярних перевезень.
Так, при здійсненні автомобільними перевізниками нерегулярних пасажирських перевезень забороняється, зокрема, здійснення перевезення за заздалегідь визначеними напрямками, надання послуг з перевезення автобусом за заздалегідь визначеним маршрутом та між визначеними кінцевими пунктами, організація здійснення перевезення за заздалегідь визначеною вартістю проїзду, а також встановлення та стягнення з пасажирів плати за проїзд.
У разі виявлення порушення хоча би однієї із зазначених вище заборон (обмежень), визначених пунктом 53 Правил №176, здійснюване перевезення не може вважатись нерегулярним і підлягає виконанню у порядку, визначеному для регулярних або регулярних спеціальних перевезень.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, під час проведення рейдової перевірки 19 жовтня 2024 року уповноваженими інспекторами Укртрансбезпеки було виявлено, що на вітровому склі транспортного засобу марки Mercedes-Benz міститься трафарет з написом «Новодністровськ».
Крім цього, дослідженням доданих до відзиву до матеріалів, судом установлено, що в ході проведення перевірки здійснювалось опитування пасажирів, які перебували в салоні транспортного засобу Mercedes-Benz, днз НОМЕР_1 , які вказали, що прямують з Києва до Новодністровська, і кожен з них здійснив оплату за проїзд за вказаним маршрутом вартістю 700,00 грн.
Тобто, з наведеного вбачається невідповідність фактично здійснюваного перевезення ознакам нерегулярних перевезень, натомість у даному випадку було допущено порушення положень пунктів 53, 60 Правил №176, які полягали у стягненні з пасажирів оплати за проїзд (з кожного окремо) та розміщенні на вітровому склі транспортного засобу трафарету з написом «Новодністровськ», що вказує на здійснення перевезення за заздалегідь визначеним маршрутом.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відзиву про те, що здійснюване 19 жовтня 2024 року перевезення належним ПП «АвтоТрансЛайн» транспортним засобом містило ознаки регулярного перевезення пасажирів, оскільки таке мало конкретно визначений напрямок руху, послугами з перевезення могли скористатись усі охочі громадяни без попереднього замовлення, і при цьому пасажири, які скористались послугою з перевезення, здійснили оплату водієві у конкретно визначеній сумі.
Доводи позову про здійснення саме нерегулярного перевезення на підставі відповідного договору та розрахункової квитанції, яка підтверджує оплату за надані за договором послуги, суд оцінює критично, адже такі спростовуються матеріалами рейдової перевірки та записами з боді-камер інспекторів, зміст яких наведено вище.
Відповідно, в даному випадку правомірним є дослідження уповноваженими особами відповідача питання наявності у водія належного позивачу транспортного засобу переліку документів, визначених частиною другою статті 39 Закону №2344-ІІІ, до яких віднесено: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Крім цього наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року №408/17703) затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (далі - Порядок №278), яким встановлено вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.
Абзацом 2 пункту 1.3 Порядку №278 встановлено, що автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку №278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що водій автобуса, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, повинен мати при собі такі документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
У випадку встановлення факту відсутності хоча б одного з указаних документів наявні правові підстави для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, встановленої статтею 60 Закону №2344-III.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, на момент проведення рейдової перевірки 19 жовтня 2024 року водій транспортного засобу Mercedes-Benz, днз НОМЕР_1 , який належить позивачу, не був забезпечений схемою маршруту та розкладом руху.
При цьому суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем не заперечується факту відсутності названих вище документів на момент проведення рейдової перевірки, натомість фактично у позові висловлено незгоду з розцінюванням уповноваженими особами відповідача здійснення належним позивачу транспортним засобом регулярного пасажирського перевезенням під виглядом нерегулярного перевезення, які визнані судом безпідставними за наведених вище міркувань.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем під час здійснення перевезення пасажирів було порушено законодавство про автомобільний транспорт, а саме: порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної у цій справі постанови від 03 грудня 2024 року №137715 є обґрунтованим та законним.
Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин та за подібних обставин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №120/16926/23 (постанова від 04 липня 2024 року).
Твердження позову про неналежне повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи суд також вважає безпідставними та відхиляє.
Так, згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, 11 листопада 2024 року уповноваженою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті надіслано на адресу ПП «АвтоТрансЛайн» повідомлення про розгляд справи щодо порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно з актом №079430 від 19 жовтня 2024 року.
Згідно з даним повідомленням розгляд справи було призначено на 03 грудня 2024 року о 10 год. 00 хв. Додатково зазначено, що у разі неявки представника ПП «АвтоТрансЛайн» справа розглядатиметься без його участі.
Указане вище повідомлення було отримано уповноваженою особою позивача 18 листопада 2024 року, що підтверджується відповідною відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та відомостями про трекінг поштового відправлення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином та завчасно надіслав на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у спосіб, передбачений Порядком №1567, а тому безпідставним є доводи позову про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 з подібних правовідносин зазначено, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Крім цього, враховуючи положення частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у справі №640/27759/21 (постанова від 19 жовтня 2023 року), згідно якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, достатньою для встановлення особи перевізника є та інформація і документи, яка була надана водієм (перевізником) саме під час проведення рейдової перевірки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем було дотримано норми Порядку №1567 в частині дотримання процедури розгляду матеріалів справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
У свою чергу позивачем ні під час процедури розгляду відповідачем матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ні під час розгляду цієї справи судом, не надано було жодних належних та достовірних доказів, які спростовували би висновки уповноважених осіб відповідача про допущення позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, викладені в акті перевірки №079430 від 19 жовтня 2024 року.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не подано до суду жодних належних доказів, які могли б бути або повинні були бути пред'явлені контролюючому органу для спростування ним обставин вчинення правопорушення, та які б суттєво впливали на результат розгляду. За таких підстав розгляд матеріалів за відсутності позивача не може нівелювати сам факт виявлених порушень та бути достатньою підставою для скасування прийнятої постанови.
Доводів відзиву, якими відповідач обґрунтовує законність оскаржуваної постанови, позивачем (його представником) не спростовано.
Отже, за наявності доведених відповідачем та не спростованих позивачем у ході судового розгляду цієї справи фактів допущення останнім порушень законодавства про автомобільний транспорт, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Тому, оскаржувана постанова скасуванню не підлягає. При її винесенні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваної постанови. Натомість доводи позову не свідчать про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «АвтоТрансЛайн» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоТрансЛайн» (Квартал 19, м. Новодністровськ, Дністровський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 43011508), відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (вул. Руська, 248 «У», м. Чернівці, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя О.П. Лелюк