з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
09 жовтня 2025 року м. Рівне №460/4920/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 460/4920/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:
визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.03.2022 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 26.03.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
06.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до суду від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення у справі № 460/4920/24.
Вказану заяву відповідач обґрунтовує тим, що розпорядником вищого рівня не виділено бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення для військовослужбовців, звільнених з військової служби, на виконання рішень судів. З моменту набрання законної сили рішення суду, відповідач подавав розпоряднику бюджетних коштів кілька заявок-розрахунків про потребу на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям на виконання рішень судів. Відтак, оскільки на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у справі в частині виплати грошового забезпечення, наявні правові підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 30.09.2025 вказану вище заяву відповідача призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні 09.10.2025.
В судове засідання 09.10.2025 учасники справи не прибули, про дату час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності. Відповідач причини неявки в судове засідання уповноваженого представника суду не повідомив.
Згідно з частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду..
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду поданої військовою частиною НОМЕР_1 заяви за відсутності учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.
Так, у відповідності із частиною другою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу наведених вище норм законодавства України слідує, що розстрочкою/відстрочкою, в розумінні зазначеної норми закону, є відкладення чи перенесення дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочки/розстрочки можуть бути конкретні існуючі обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або встановленим судом способом.
Такий спосіб відтермінування виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини повинні мати, як правило, об'єктивний характер, але обов'язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 460/4920/24, відповідачем у справі здійснено розрахунок належної позивачу до виплати суми грошового забезпечення за період з 26.03.2022 по 19.05.2023.
Проте, визначена відповідачем належна позивачу до виплати сума грошового забезпечення фактично не виплачена.
Суд зауважує, що наявність обставин, які ускладнюють виконання особою судового рішення, мають бути підтверджені належними доказами.
Разом з цим, відповідач не надав суду доказів у підтвердження наявності обставин (фактів), що ускладнюють виконання судового рішення.
Зокрема, заявником не надано доказів, які свідчать про скрутне матеріальне становище боржника у справі.
З приводу наданої заявником копії довідки від 27.02.2025 за № 272/ФЕС про відсутність на рахунках військової частини НОМЕР_1 коштів за кодом економічної класифікації видатків 2800, кодом видатків 100 (Інші) необхідні для виконання рішень судів, то суд зазначає, що вказана довідка не є належним доказом на підтвердження фактично наявного залишку коштів на рахунках відповідача або їх відсутності. Зазначена довідка вказує лише про відсутність станом на 27.02.2025 на рахунках відповідача коштів за певними кодами економічної класифікації видатків та не свідчить про повну відсутність коштів у відповідача або неможливість зміни коду економічної класифікації видатків за наявними коштами.
З тих же підстав суд не приймає до уваги надані відповідачем заявки-розрахунки на фінансування.
При цьому, суд враховує те, що право особи на здійснення виплати заборгованості по грошовому забезпеченні не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відтак, суд приходить до висновку щодо недоведеності заявником наявності обставин, які б свідчили про можливість застосування положень статті 378 КАС України в частині відстрочення виконання рішення суду.
За наведених обставин, в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 378 КАС України, суд
В задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі № 460/4920/24, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 09.10.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК