справа № 208/4826/25
провадження № 2/208/3050/25
26 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
За участі секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/4826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" звернулось до Заводського районного суду міста Кам'янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.12.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
28.12.2021 року Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» направило 28.12.2021 10:14:29 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор B130, котрий в свою чергу Боржником було 28.12.2021 10:14:43 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.
Таким чином, 28.12.2021 10:14:43 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 9900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 року видана Національним Банком України.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2745075 від 28.12.2021 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви (останній платіж було здійснено 30.01.2022 14:03:49 у сумі 10,00 грн.).
Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
23.05.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №01.02-25/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2745075 від 28.12.2021 року становить:
- Заборгованість по тілу - 9900,00 грн.
- Заборгованість по відсотках - 34770,61 грн.
- Пеня - 0,00 грн.
Загальна заборгованість - 44670,61 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 року цивільну справу № 208/4826/25 було розподілено судді Гречаній В.Г.
Згідно до відповіді №1318097 від 24.04.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 24.04.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
10.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначила, що матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. А тому, якщо Позивач вважає, що Відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад, підтвердження направлення смс-повідомлення на номер Відповідача, докази, що саме Відповідач реєструвався в ІТС «Кредитора» Позивачем також надані не були. Якщо отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація були проведені Кредитодавцем із використанням системи BankID НБУ, то як можливо було ідентифікувати особу, ПІБ якої зазначено російською мовою - ОСОБА_2 ? Крім того, Позивач не надає жодних доказів заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником, не надає самої заявки на отримання кредиту, у якій би було виражено волевиявлення Позичальника, не надає доказів відправлення підписаних обома сторонами електронних документів на електронну адресу Позичальника. Одночасно, неможливо перевірити підписання договору також кредитодавцем. Адже, тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису кредитора можуть слугувати доказом таких фактів. Разом з тим, із наданої Позивачем копії Договору вбачається, що він начебто підписаний зі Сторони ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання.
Відповідач ніколи не надавав Кредитодавцю ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» письмової згоди, у якій би містились зразки відповідних аналогів власноручних підписів, а матеріали справи НЕ МІСТЯТЬ такої письмової згоди Сторін. Доказів того, що Відповідачу було надано його примірник Оригіналу договору одразу після його підписання, матеріали справи не містять.
Відповідач ніколи не отримував оригіналу кредитного договору, підписаного Сторонами.
Враховуючи вищевикладене та те, що Відповідач заперечує укладення кредитного договору та існування ОРИГІНАЛУ договору в електронному вигляді з підписами ОБОХ Сторін у дату його укладення, вважаю, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення Договору №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідач заперечує проти наданих копій електронних доказів через те, що договір не був укладений і в електронній формі, тому що відсутній його підписаний обома Сторонами у дату нібито укладення оригінал, і просить Суд керуючись ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України витребувати оригінал, а у разі його ненадання - визнати копії електронних доказів недопустимими.
Крім того, розрахунок заборгованості, який наданий Суду Позивачем, не є доказом наявності заборгованості, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Позивача).
Жодного належного доказу видачі кредиту на рахунок Відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі Позивачем не подано. Вказане свідчить про недоведеність Позивачем факту перерахування коштів саме Відповідачу і саме від кредитора.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі Позичальнику кредиту у заявленій сумі , а саме: не було надано оригіналу кредитного договору, меморіальні ордери чи інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника САМЕ КРЕДИТОРОМ, виписки З РАХУНКУ КРЕДИТОРА ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за дату виплати коштів Відповідачу.
Оскільки Відповідач заперечує отримання коштів кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а Позивачем не доведена видача кредитних коштів Відповідачу, це унеможливлює стягнення будь-яких сум, тому у позовних вимогах слід відмовити у повному обсязі.
Також, у відзиві на позов відповідачем заявлено вимоги про витребування доказів.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року клопотання відповідча ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
24.09.2025 року представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» - Василенко Д.О. подав до суду додаткові пояснення у справі. Зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» не має можливості подати витребувані документи у зв'язку з їх відсутнітю. Зазначив, що вже надані до позовної заяви докази є достатніми та повністю підтверджують позовні вимоги. Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Просить прийняти до розгляду заяву про неможливість надання доказів та продовжити розгляд справи по суті.
Представник позивача у позовних вимогах просить у разі неявки представника позивача, судове засідання проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву в який просить розглядати справу без її участі. Проти позовних вимог категорично заперечує.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
28.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно данного договору досягнуто згоди за настпним істотними умовами:
- сума кредиту - 9900,00 грн.;
- строк кредиту - 360 днів,
- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів;
- стандатна процентна ставка - 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,5% в день.
Даний договір підписано відповідачем електронним підписом В130 від 28.12.2021 року.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем 28.12.2024 року, зазначені ті ж самі істотні умови договору, що й у Договорі.
Відповідно до Довідки ТОВ «УПР» №34934-0403 від 04.03.2024 року встановлено, що 28.12.2021 року було успішно перераховано кошти на суму 9900,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції 127748844 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №2745075 від 28.12.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.05.2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 44670,61 грн.
23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (на даний час «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-25/23, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у Реєстрі боржників, який є додатком до договору факторингу, права вимог, у тому числі до ОСОБА_1 , а фактор зобов'язувався прийняти ці права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно до рішення єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" № 1 від 25.03.2024 року, товариство змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС».
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного та приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Це право закріплено й у частині 1 статті 15 ЦК України і гарантоване статтею 55 Конституції України.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 5 ЦПК України регламентуються способи захисту, які застосовуються судом. Ця норма, зокрема, передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу передбачається, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту становить 9900,00 грн. строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандатна процентна ставка - 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,5% в день.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. На підтвердження позовним вимог в цій частині надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту .
Згідно розрахунку заборгованості станом на станом на 23.05.2025 року заборгованість становить 44670,61 грн, з яких: 9 900,00 грн - заборгованість за основним боргом, 34770,61 грн - заборгованість по відсоткам.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (що було чинним на час видачі кредиту), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Суд вважає, що доданий банком до позову документ, під назвою «Розрахунок заборгованості за Договором № 2745075 від 28.12.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 23.05.2023» не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не відповідає вимогам 4.8 та 5.5 Положення № 254 та п. 61 Положення № 75, так як не містить інформацію зокрема про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.
При цьому суд зауважує, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у той час як надана позивачем виписка не є документами первинної бухгалтерської документації.
Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджував розмір заборгованості, заявлений банком до стягнення з відповідача.
Довідка ТОВ «УПР» №34934-0403 від 04.03.2024 року, у якій зазначено, що 28.12.2021 року було успішно перераховано кошти на суму 9900,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції 127748844 також не є належним підтвердженням отримання саме відповідачем кредитних коштів, адже невідомо, що саме відповідачу належить маска картки НОМЕР_2 .
Крім того, відповідач просила витребувати від позивача первинний бухгалтерський документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів Позичальнику ОСОБА_1 від Кредитодавця ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» по Договору №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 року, із зазначенням повних реквізитів отримувача та виписки із поточного банківського рахунку Кредитодавця ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» по Договору №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів із поточного банківського рахунку Кредитодавця ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Позичальнику ОСОБА_1 по Договору №2745075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.12.2021 року.
Проте, позивач зазначив, що не може надати витребувані документи у зв'язку з їх відсутністю.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд залишає сплату судового збору за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В.Г.Гречана