про зупинення провадження у справі
10 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/10799/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
зобов'язати нарахувати та стягнути середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 341,54 грн у день з 30.08.2019 по 19.07.2022 у сумі 359983,16 грн та з 20.07.2022 по 20.01.2023 у сім 62843,36 грн в загальному розмірі 422826,52 (із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Судом встановлено, що 02.07.2025 Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №489/6074/23 з метою відступу від висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду щодо підходу, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, для застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону України №2352-IX.
Передаючи справу №489/6074/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду вказала, що у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказала, що "у зв'язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV втратила чинність, тому судова палата вважала, що поширення висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі №761/9584/15-ц, на статтю 117 КЗпП України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19.07.2022, є неможливим.
Судова палата зауважила, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв / способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 КЗпП України в редакції Закону від 20 грудня 2005 року № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Також необхідність такої позиції була зумовлена недосконалістю нормативно-правового регулювання у питанні дотримання принципу співмірності в умовах необмеженості строку, за який такі суми підлягали стягненню.
Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток, шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.».
Поряд з цим, на переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зміст частини першої статті 117 КЗпП України із набранням чинності Законом України № 2352-IX фактично не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. Такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022.
Викладене, на переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду, не дає підстав вважати неможливим застосування до відповідних правовідносин сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону України № 2352-IX, а тому ця правова позиція підлягає застосуванню і за умов нинішнього законодавчого врегулювання.
Крім того, із пояснювальної записки до наведеного законопроекту ніяк не слідує, що законодавець мав на меті унеможливити розумне застосування статті 117 КЗпП України з можливістю зменшення середнього заробітку.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2025 справу №489/6074/23 прийнято до розгляду.
При вирішенні питання щодо зупинення провадження у цій справі суд враховує, що правовідносини у справі №440/10799/25 стосуються стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (з 30.08.2019 по 19.07.2022 та з 20.07.2022 по 20.01.2023) відповідно до статей 116, 117 КЗпП України у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на викладене та з метою правильного і однакового застосування положень законодавства при вирішенні спору, зокрема приписів статті 117 КЗпП України в частині питання можливості зменшення розміру середнього заробітку з 19.07.2022 з урахуванням критеріїв співмірності та недобросовісності, суд дійшов висновку, що провадження у цій справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23.
Керуючись статтями 4, 248, 256, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України,
Провадження в адміністративній справі №440/10799/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23.
Роз'яснити учасникам справи, що провадження у справі буде поновлено після набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №489/6074/23.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко