Справа № 420/30949/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП № 78518903 від 01.09.2025 р. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що штраф застосовано за невиконання вимог виконавчого листа № 420/2201/24, виданого 16.06.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2023 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В той же час ГУ ПФУ в Одеській області в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, виконало рішення у справі № 420/2201/24, адже відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.09.2023 р. у розмірі 59% грошового забезпечення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 р. становитиме 18137,29 грн., сума доплати за період з 01.09.2023 р. по 30.04.2025 р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 6587,96 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Інформація та докази виконання вказаного рішення суду надавалась відповідачеві листом від 09.07.2025 р. № 1500-0405-8/120584. Проте, не зважаючи на доводи зазначені у даному листі, оскаржуваною постановою відповідача від 01.09.2025 р. ВП №78518903 на повивача накладено штраф за невиконання вищезазначеного рішення суду. Вважаючи, що відповідачем безпідставно накладено штраф, адже ГУ ПФУ в Одеській області виконано вимоги виконавчого листа в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.09.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 25.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 10.10.2025 р. о 10:00 год., надано відповідачу строк для подачі відзиву, залучено третю особу: ОСОБА_1 .
02.10.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами опрацювання та перевірки наданих позивачем на адресу відділу відомостей щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. по справі № 420/2201/24, яке набрало законної сили 26.11.2024 р., встановлено, що рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії за 01.09.2023 р. по 30.04.2025 р. в сумі 6587,96 грн. не виконано без поважних причин. Під час здійснення виконавчого провадження, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу не надано належних та достеменних відомостей (доказів) щодо вжиття вичерпних заходів з метою вирішення питання щодо виділення коштів та щодо вчинення усіх можливих дій спрямованих на виконання рішення суду по справі № 420/2201/24. 01.09.2025р. у зв'язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем відділу, керуючись вимогами статей 63,75 Закону №1404-VIII, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання сторони та третя особа не прибули, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. у справі № 420/2201/24, яке набрало законної сили 26.11.2024 р., визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування додаткової вислуги років ОСОБА_1 від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення, виходячи з 23 років загальної вислуги років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2023 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
16.06.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/2201/24 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2023 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
04.07.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою В.І. відкрито виконавче провадження ВП № 78518903 з виконання виконавчого листа № 420/2201/24 виданого Одеським окружним адміністративним судом 16.06.2025 р. про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.09.2023 р. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 59% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78518903 від 16.06.2025 р. боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 09.07.2025 р. № 1500-0405-8/120584 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що Головним управлінням на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 р. у справі № 420/2201/24, яке набрало законної сили 26.11.2024 р., ОСОБА_1 10.04.2025 р. проведено перерахунок пенсії з 01.09.2023 р. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 р. становитиме 18137,29 грн., сума доплати за період з 01.09.2023 р. по 30.04.2025 р. з урахуванням фактично виплачених сум склала 6587,96 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації
01.09.2025 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою В.І. винесено постанову ВП № 78518903 про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн., яка мотивована тим, що вимоги рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано без поважних на те причин.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 1 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону № 1404-VII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).
Згідно ч.1 ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 р. по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 р. по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.
Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафу слугувало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області постанови суду від 25.10.2024 р. у справі №420/2201/24 щодо виплати перерахованої пенсії з 01.09.2023 р. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що пенсійний орган перерахував пенсію позивача з 01.09.2023 р. у розмірі 59% грошового забезпечення, однак не виплатив доплату розмірі 6587,96 грн., яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Як вбачається з позовної заяви, обставиною, яка слугує підставою для скасування спірного рішення, на думку позивача, є те, що виплата нарахованої доплати пенсії за період за період з 01.09.2023 р. по 30.04.2025 р. в сумі 6587,96 грн. буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Позивач наголошує, що наведена обставина помилково визначена відповідачем як неповажна, що не відповідає дійсності.
Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно із пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2, Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду. Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Пунктом 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2, визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 р. у справі №360/940/20.
Вимогами п.п.1, 3 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Судом встановлено, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідачем не досліджено питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами. Зокрема, державним виконавцем не вчинялося жодних дій щодо одержання належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції позивача стосовно відсутності фінансування для виконання рішення суду.
На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач достеменно не пересвідчився у наявності/відсутності поважних причин, які перешкоджали органу Пенсійного фонду виконати рішення суду,
Крім того, суд зазначає, що обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб'єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв'язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.
Натомість, оскаржувана постанова не містить обґрунтування неповажності причин невиконання рішення суду в частині виплати суми доплати до пенсії з урахуванням фактичних обставин справи та повноважень відповідача.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач передчасно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача.
Таким чином, постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн. від 01.09.2025 р. ВП № 78518903 є протиправною та підлягає скасуванню.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що положеннями ч.2 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Наведене свідчить про те, що у випадку, коли позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, заявлені вимоги ГУ ПФУ в Одеській області про відшкодування йому витрат зі сплати судового збору задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 271, 287 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65091, м.Одеса, вул.Розумовська, буд.37, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м.Одеса, вул.Розумовська, буд.37, код ЄДРПОУ 43315529) від 01.09.2025 р. ВП № 78518903 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко