Рішення від 10.10.2025 по справі 420/3864/25

Справа № 420/3864/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА500050/2025/000001/2 від 21.01.2025 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2025/000019 від 21.01.2025 року.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що документи, подані для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані Позивачем документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем не було проведено консультацію між декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень про коригування та картки відмови, на Позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав Позивача, які підлягають захист з огляду на наступні обставини.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 12.02.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

27.02.2025 року до суду за вхід. №ЕС/18094/25 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

27.02.2025 року до суду за вхід. №ЕС/18395/25 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримані та доповнені викладені в позовній заяві доводи.

05.03.2025 року до суду за вхід. №ЕС/20401/25від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій підтримані та доповнені викладені у відзиві доводи.

Ухвалою суду від 06.03.2025 року відмовлено у клопотанні представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань зареєстроване 14.10.2010 року за адресою: Україна, 65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3.

Види економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та MUTLUCAN TUZ MADENCІLІK ІNS. TUR. ОТОМ. PET.NAK. SAN. VE ТІС. A.S. (Продавець) укладено Контракт №25/01 від 25.01.2024 року (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків.

Відповідно до умов Контракту, ціна товару визначається в попередньому рахунку (п. 3.1.).

Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.).

У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.).

Валютою Контракту є долар США (п. 3.4.).

Згідно п. 4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів (згідно Інкотермс-2010, умови поставки FOB).

Всі податки та мито на відправку товару оплачуються в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).

На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 92593,50 доларів США.

Товар було доставлено на територію України Gondol Marine Shipping and Trading Ltd. згідно Договору фрахтування №06/05-2 від 06.05.2020 року.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 25UA500050000426U1 від 20.01.2025 року, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар, а саме:

«Товар 1. Сіль для промислової переробки:- морська подвійного промивання Double washed Sea Salt- 187 біг-бегів ( 1350кг біг-бег з поліетиленовою прокладкою), вагою нетто-252,45 тонн,- -CYLINDER TABLET SALT -296 біг-бега по 1350 кг кожний , додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг -399,60тонн.Торговельна марка MUTLUCAN.Виробник:MUTLUCAN TUZ MADENCILIK INS. TUR. OTOM. PET. NAK.SAN. VE TIC. A.S.Країна виробництва Туреччина.

Товар 2. Сіль харчова, придатна для споживання людьми:-M02 SALT (1-1,3mm)-17 біг-бегів (1350кг біг-бег)-вагою нетто-22,95тонн;-M04 COARSE SALT (2-4mm)- 17 біг бегів (1350кг біг-бег)-вагою нетто-22,95тонн.-M01 SALT (0,21-1 mm)-100 біг-бегів (1000кг біг-бег з поліетиленовою прокладкою) вагою нетто 100,00тонн;M01 SALT (0,21-1 mm)-222 біг-бега по 1350 кг кожний , додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25кг -299,70тонн.Торговельна марка MUTLUCAN .Виробник:MUTLUCAN TUZ MADENCILIK INS. TUR. OTOM. PET. NAK.SAN. VE TIC. A.S.Країна виробництва Туреччина.»

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- пакувальний лист (Packing List) №б/н від 30.12.2024;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) №AL24-013 від 19.11.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №MTI2024000000110 від 30.12.2024;

- коносамент (Bill of lading) №2 від 11.01.2025;

- вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) Б/н від 11.01.2025;

- навантажувальний документ (Bordereau) наряд №1526/2 від 13.01.2025;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №А1864315 від 31.12.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №409 від 18.12.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2025/01 від 11.01.2025;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №418 від 14.01.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/01 від 25.01.2024;

- договір про надання послуг митного брокера № 2310/20-01 від 01.10.2020;

- договір (контракт) про перевезення №06/05-2 від 06.05.2020;

- генеральний акт №1526-2 від 17.01.2025;

- копія митної декларації країни відправлення №24411800ЕХ00002192 від 30.12.2024.

Після подання Позивачем ЕМД, Відповідачем направлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.3 ст.53 МК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) розрахунок ціни-калькуляції; 6) каталоги, специфікації; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також митним органом повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

У відповідь на запит митного органу, 21.01.2025 року декларантом ФОП « ОСОБА_1 » було надіслано лист №21-1, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде.

21.01.2025 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2025/000001/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, з інформаційних ресурсів митниці встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:

- по товару №1: 0,15 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД № UA500050/2024/011849 від 31.10.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто;

- по товару №2 рівень: 0,1593 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД № UA500050/2024/013677 від 19.12.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) В ЕМД в графі 20 умови поставки зазначено як FOB BARTIN Port, але, згідно загальновизнаних правил інтерпретації INKOTERMS має бути зазначено географічний пункт призначення товару, згідно з чим розраховується транспортування;

2) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) сертифікат походження не містить посилань на рахунок-фактуру, контракт або інші товаросупровідні документи, що не дає повною мірою ідентифікувати товарну партію;

4) спрацювала форма контролю 105-2 «сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях». В рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.01.2025 № 2025/01 не зазначено вагу брутто та кількість місць товару, заявлених в EМД від 20.01.2025 №25UA500050000426U1, що унеможливлює проведення розрахунку складової митної вартості;

5) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.»

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 21.01.2025 року видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2025/000019.

Товар, який надійшов на адресу позивача за (МД) № 25UA500050000426U1 від 20.01.2025 року, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500050000522U2 від 22.01.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 523273,83 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 1) В ЕМД в графі 20 умови поставки зазначено як FOB BARTIN Port, але, згідно загальновизнаних правил інтерпретації INKOTERMS має бути зазначено географічний пункт призначення товару, згідно з чим розраховується транспортування;»

Як встановлено судом, згідно п. 4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів (згідно Інкотермс-2010, умови поставки FOB).

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Отже, на умовах FOB поставка вважається здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Продавець виконав свої зобов'язання за умовами FOB, забезпечивши доставку товару до борту судна в порту BARTIN, і таким чином передав відповідальність за транспортування покупцю.

Вимоги щодо поставки FOB передбачають зазначення порту відвантаження, оскільки передача ризиків і витрат, відбувається саме в цьому порту. Пункти призначення мають бути зазначені лише в разі застосування умов поставки, які включають транспортування до зазначеного місця призначення.

Тобто, в умовах FOB має бути зазначено саме конкретний порт відвантаження - географічний пункт, звідки товар відправляється, а не пункт призначення.

Таким чином, визначення порту відправлення відповідає правилам про конкретний географічний пункт для умов поставки FOB.

Умови поставки підтверджені контрактом №25/01 від 25.01.2024, рахунком-проформою №AL24-013 від 19.11.2024, комерційним рахунком №МТІ2024000000110 від 30.12.2024.

Отже, порушення щодо зазначення географічного пункту за умовами поставки FOB відсутні, умови поставки дотримано, а також чітко вказано географічний пункт призначення у відповідних документах.

Крім того, відповідно до приписів статті 53 МК України, географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару.

З огляду на вказане, зауваження митного органу є безпідставними та необґрунтованими.

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 2) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;»

Як встановлено судом, вартість пакування товару, згідно п. 3.3. Контракту включена до ціни товару.

Згідно п. 4.1. за даним Контрактом, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки FOB згідно Інкотермс-2010.

За умовами FOB (стаття А.9) визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

У наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Крім того, в інвойсі прямо передбачено, що пакування включено в ціну (другий рядок після таблиці з переліком товарів). Тобто відповідач в оскаржуваному рішенні неправомірно стверджує про необхідність надання числових значень пакування.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару (Постанова ВС № 160/8775/18 від 18.12.2019 року).

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості (Постанова ВС № 815/6794/17 від 22.01.2019 року).

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 3) сертифікат походження не містить посилань на рахунок-фактуру, контракт або інші товаросупровідні документи, що не дає повною мірою ідентифікувати товарну партію;»

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на вищезазначене, сертифікат про походження товару не є основним документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім того, значення сертифіката походження полягає у підтвердженні країни походження товару, яке може бути важливим для застосування преференцій. Відсутність посилання на інші документи не робить сертифікат походження товару не дійсним.

Крім того, всі відомості, щодо товару, зазначені у сертифікаті походження, відповідають декларованим та дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно декларованого, відповідно до наданих до митного оформлення проформи-інвойсу №AL24-013 від 19.11.2024, комерційного-інвойсу №МТІ2024000000110 від 30.12.2024 та інших документів.

Суд зазначає, що відсутність у сертифікаті про походження товару посилань на рахунок-фактуру, контракт або інші товаросупровідні документи, не може бути недоліком, який унеможливлює обчислення митної вартості товару, оскільки не впливає на митну вартість, яка визначається на підставі основних документів, які підтверджують митну вартість товарів (комерційних документах) і не залежить від сертифікату походження.

З огляду на те, що надані до митного оформлення документи в своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом, зауваження митного органу є безпідставними.

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 4) спрацювала форма контролю 105-2 «сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях». В рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.01.2025 № 2025/01 не зазначено вагу брутто та кількість місць товару, заявлених в EМД від 20.01.2025 №25UA500050000426U1, що унеможливлює проведення розрахунку складової митної вартості;»

Як встановлено судом, Фрахтувальник Gondol Marine Shipping and Trading Ltd. відповідно до договору фрахтування №06/05-2 від 06.05.2020 взяв на себе обов'язки повністю організувати і забезпечити перевезення товарів морським перевезенням. На цій підставі розрахунки здійснювалися на підставі одного рахунку-фактури від 11.01.2025 №2025/01.

За своєю правовою природою, рахунок-фактура, представляє собою документ, який служить для інформування покупця про товари, роботи або послуги, які доступні для оплати і служить підставою для оплати за товар (послуги). Затвердженої форми рахунка-фактури та вимог щодо їх заповнення не передбачено, але є реквізити, без яких документ не вважатиметься чинним, зокрема реквізити для оплати.

В даному випадку, коректність ваги декларованого товару можна ідентифікувати за допомогою інших товаросупровідних документів, які були надані до митного оформлення, зокрема за допомогою проформи-інвойсу №AL24-013 від 19.11.2024 та комерційного-інвойсу №МТІ2024000000110 від 30.12.2024.

Крім того, Митним кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару, тому допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами є договір фрахтування №06/05-2 від 06.05.2020, рахунок-фактура від 11.01.2025 №2025/01, платіжна інструкція про оплату фрахту №418 від 14.01.2025.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що ідсутність таких даних, як вага брутто та кількість місць товару у заповненні рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору, не впливає безпосередньо на митну вартість товару та не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена іншими документами.

Також у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 5) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.»

Згідно п. 4.1. за даним Контрактом, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки FOB згідно Інкотермс-2010.

За умовами поставки FOB (Інкотермс 2010), поставка є здійсненою продавцем, коли товар - перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки FOB, продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов'язані з товаром, до цього моменту.

Згідно із пунктом А6 продавець зобов'язаний оплатити: всі витрати, що стосуються товару до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6.

Витрати на завантаження товару на судно в порту відвантаження є відповідальністю продавця і включені в ціну товару.

Згідно зовнішньоекономічного договору товар, що був предметом поставки, за умовами FOB вже включає в себе вартість витрат на навантаження, пов'язані з транспортуванням товарів до борту судна, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачу надавались усі необхідні докази щодо умов поставки та оплати товару, але митним органом не наведено обґрунтованих доводів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом, зауваження митного органу є безпідставними.

Щодо доводів відповідача стосовно конкурентної ціни, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, щодо того, що декларантом разом з МД подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказані розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2025/000001/2 від 21.01.2025 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500050/2025/000019 від 21.01.2025 року зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UА500050/2025/000001/2 від 21.01.2025 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UА500050/2025/000001/2 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500050/2025/000019, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 10877,11 грн судового збору за 1 вимогу майнового характеру.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» судового збору у розмірі 10877,11 грн сплачені відповідно до платіжної інструкцій №14000 від 04.02.2025 року.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500050/2025/000001/2 від 21.01.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2025/000019 від 21.01.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (адреса: 65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37351098) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10877,11 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 11 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (адреса: 65058, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, буд. 22, корп. 2, приміщення 3, код ЄДРПОУ 37351098)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА