Справа № 420/30524/25
10 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, стягувач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Семиразум Євгенія Володимировича, відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неправильного перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022-2024 роки як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплачених сум;
- скасувати постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.08.2025 виконавчого провадження № №78368915, 78368772, 78368658, винесених відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) старшим державним виконавцем Семиразум Євгенієм Володимировичем.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що на виконанні у відповідача перебували виконавчі листи, видані Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього суду від 06.02.2025 у справі № 420/120/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, і цим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, боржник) зобов'язане здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 :
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Виконуючи рішення суду, ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що внаслідок перерахунку сума доплати складає 42142,00 грн, а перерахунок здійснений з урахуванням розмірів прожитковий мінімум на одну особі, яка втратила працездатність, установлених Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки і який складав у 2022 році - 2023,00 грн, у 2023 році - 2093,00 грн та в 2024 році - 2361,00 грн.
Позивач уважає такий розрахунок протиправним, оскільки відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023 та 2024 роки прожитковий мінімум становив 2589,00 грн, а мінімальний розмір пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» складав 3370,00 грн, про що 13.06.2025 повідомив державного виконавця, однак той не перевірив правильності розрахунку та звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, яка була задоволена ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025. Вже на підставі цього рішення державний виконавець повернув виконавчі документи з посиланням на те, що рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування, а не органами державної виконавчої служби, чим порушив право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності в установленому законодавством розмірі.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 01.10.2025 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України. Судове засідання призначено на 10.10.2025 об 11:00 год, відповідача зобов'язано надати до суду в якості доказів засвідчені належним чином копії усіх матеріалів виконавчих проваджень № 78368915, №78368772 та №78368658.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
В судове засідання учасники справи не з'явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими статтею 268 КАС України.
Згідно із частиною 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №420/120/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.02.2025), залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 :
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
- щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Судом 09.05.2025 видано три виконавчі листи №420/120/25 про:
зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Ці виконавчі листи були звернуті до примусового виконання.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанови:
ВП №78368658 від 16.06.2025 про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа №420/120/25 від 09.05.2025 про зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
ВП №78368915 від 16.06.2025 про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа №420/120/25 від 09.05.2025 про зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум;
ВП №78368772 від 16.06.2025 про відкриття виконавчого провадження виконавчого листа №420/120/25 від 09.05.2025 про зобов'язання зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №420/120/25 ГУПФУ в Одеській області здійснило перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022, 2023, 2024 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п'ятої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, унаслідок чого розмір доплати з урахуванням попередньо виплачених сум склав: за 2022 рік - 12 310,00 грн, за 2023 рік - 13 844,00 грн, за 2024 рік - 15 988,00 грн, а всього 42 142,00 грн. Відповідно розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності визначений у таких розмірах: у 2022 році - 16 216,00 грн замість 3906,00 грн, у 2023 році 16 744,00 грн замість 2900,00 грн та у 2024 році - 18 888,00 замість 2900,00.
Про виконання рішення суду ГУПФУ в Одеській області повідомило державного виконавця листами від 18.06.2025 №1500-0403-5/110474, від 24.06.2025 №1500-0403-5/113040 та від 24.06.2025 №1500-0403-5/113036, у яких також зазначило, що інформація про виконання рішення суду від 06.02.2025 по справі №420/120/25 внесена до реєстру судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, та у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням виплата розрахованої доплати ОСОБА_1 в сумі 42142,00 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
За заявою державного виконавця Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/120/25 постановлено ухвалу від 25.08.2025, якою змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі 420/120/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої доплати за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік у розмірі 42142,00 грн.
Надалі старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанови ВП №78368658 від 27.08.2025, ВП №78368915 від 27.08.2025 та ВП №78368772 від 27.08.2025, якими виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Оцінюючи правомірність оскаржуваних дій та постанов державного виконавця, суд виходить з такого.
Щодо неправильного перерахунку та виплаті державним виконавцем ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022-2024 роки слід зазначити, що державний виконавець самостійно не визначав розміру зазначеної допомоги та розміру доплати, позаяк такий розмір встановлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 про зміну порядку і способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі 420/120/25.
Отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про скасування постанов державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктами 1, 1-1, 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Водночас, частинами першою, другою та третьою статті 6 Закону №1404-VIII установлено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону №1404-VIII).
Підставою для повернення виконавчих документів стягувачу державний виконавець визначив пункт 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. Наявність такої підстави виконавець з посиланням на положення статті 6 Закону №1404-VIII, статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» умотивував тим, що унаслідок зміни судом порядку і способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі 420/120/25 із зобов'язання перерахувати та виплатити щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2022-2024 роки на стягнення конкретної суми такої допомоги з ГУПФУ в Одеській області, виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Так, пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Дійсно, згідно з підпунктом 1 пункту 9 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статі 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже, законодавством наділено саме органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Проте припис наведених норм щодо виконання рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виключно Казначейством України шляхом безспірного списання коштів бюджету не є тотожним установленій пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII умові для повернення виконавчого документу - забороні щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.
Взагалі, безпосереднє тлумачення змісту норми пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII свідчить про відсутність беззаперечних та неспростовних підстав для поширення дії її положень на спірні правовідносини, позаяк: 1) законом не встановлено заборону щодо звернення стягнення на кошти органів соціального захист населення; 2) у межах спірних правовідносин державним виконавцем не складено офіційного письмового документа про відсутність у органу соціального захисту населення майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення; 3) законом не встановлено заборону на проведення відносно боржника - органу соціального захисту населення інших виконавчих дій, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
При цьому дійсно, після зміни способу й порядку виконання рішення суду на стягнення коштів з державного органу, його виконання має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Однак в аспекті обставин цієї справи суд також звертає увагу на те, що згідно із пунктом 9 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»,
За змістом частини другої статті 34 Закону №1404-VIII, виконавець у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Частиною третьою статті 35 Закону №1404-VIII установлено, що у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
У свою чергу, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
Відповідно до частини першої Закону №4901-VI, Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Частинами першою та другою статті 2 Закону №4901-VI установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Крім того, частинами з першої по п'яту статті 4 Закону №4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.
Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.
Крім того, на виконання пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).
Пунктом 1 Порядку № 845 визначено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Пунктом 2 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: 1) заяву про виконання такого ; 2) оригінал виконавчого документа; 3) судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); 4) оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Згідно з пунктом 7 Порядку №845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Також пунктами 33 та 47 Порядку №845 установлено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
На підставі аналізу вищенаведених правових норм у їх сукупності суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин спеціальною нормою права є не положення пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а приписи частини 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
У випадках, аналогічних спірному, відповідач - суб'єкт владних повноважень повинен діяти у порядку частини 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і передати оригінал виконавчого документа до відповідного органу системи Державної казначейської служби України, а не повертати оригінал виконавчого документа стягувачу.
З урахуванням викладеного суд уважає, що оскаржені постанови ВП №78368658 від 27.08.2025, ВП №78368915 від 27.08.2025 та ВП №78368772 від 27.08.2025 є протиправними і підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідач не довів правомірності оскаржених постанов, тому вони підлягають визнанню протиправними і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
У решті позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю (позивач звільнений законом від сплати судового збору).
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати винесені старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27.08.2025 ВП №78368915, ВП №78368772, ВП №78368658.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний