09 жовтня 2025 рокуСправа №160/24453/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
25 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
зобов'язати відповідача повторно розглянути питання, щодо продовження відстрочки від призову на військову службу позивачу на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду за результатами вирішення викладених у цьому рішенні.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 06.06.2024 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надавши підтверджуючий пакет документів.
За результатами розгляду заяви позивача 19 червня 2025 року Комісією прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю акту про встановлення факту здійсненні особою постійного догляду, та оформлено повідомлення від 19.06.2025 року згідно Додатку №7 до Порядку.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки продовження дії відстрочки відбувається без повторного надання документів, у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено та ухвалено: зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до суду рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у продовженні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
01 вересня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
02 вересня 2025 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
15 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№48676/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має статус військовозобов'язаного та перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов'язаним відповідно до Закону та на підставі документів, які підтверджують наявність законних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо продовження відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надавши підтверджуючий пакет документів.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка).
Процедура реалізації положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" деталізована приписами пункті 61 Порядку №560.
Згідно додатку 5 до Порядку, затвердженого Постановою КМ України №560, визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затверджено МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Виходячи з вищевикладеного, позивачем не було надано перелічені документи.
19 червня 2025 року після перевірки викладеної інформації в заяві її було направлено відповідачем разом з додатками на розгляд Комісії з питань надання відстрочки.
Під час перевірки документів Комісією встановлено, що ОСОБА_1 не надано достовірних доказів щодо здійснення постійного догляду ним особисто, а не іншими працездатними членами сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
За результатами розгляду заяви позивача 19 червня 2025 року Комісією прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю акту про встановлення факту здійсненні особою постійного догляду, та оформлено повідомлення від 19.06.2025 року згідно Додатку №7 до Порядку.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач та його представник не скористались своїм правом та не надали до суду відповідь на відзив.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 06 червня 2024 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив продовжити дію відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підстав постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 19 червня 2025 року Комісією прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю акту про встановлення факту здійсненні особою постійного догляду, та оформлено повідомлення від 19.06.2025 року згідно Додатку №7 до Порядку.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в продовженні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки продовження дії відстрочки відбувається без повторного надання документів, у зв'язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з введенням воєнного стану, введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» №2232-ХІІІ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом.
Відповідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з вимогами абзацу 2 пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 11 постанови КМУ №154 від 23.02.2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
- оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний обліку.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яка набрала чинності 18.05.2024 року, в якій в розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:
56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
57. Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З матеріалів справи судом вбачається, що 06.06.2024 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з підстав постійного догляду за хворою матір'ю - ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надавши підтверджуючий пакет документів.
За результатами розгляду заяви позивача 19 червня 2025 року Комісією прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю акту про встановлення факту здійсненні особою постійного догляду, та оформлено повідомлення від 19.06.2025 року згідно Додатку №7 до Порядку.
Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка).
Під час перевірки документів було встановлено, що позивачем не надано достовірних доказів щодо здійснення постійного догляду ним особисто, а не іншими працездатними членами сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Процедура реалізації положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" деталізована приписами пункту 61 Порядку №560.
Згідно додатку 5 до Порядку, затвердженого Постановою КМ України №560, визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Відповідно до абзацу 11 пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов'язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов'язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.
Відповідно до пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м.Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до заяви, зазначеної в абзаці 1 цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Виходячи з викладеного вбачається, що особам, яким вже була призначена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у разі необхідності її продовження, відбувається без повторного надання документів військовозобов'язаним.
ОСОБА_1 просив продовжити дії відстрочки, а не звертався до відповідача з заявою про надання відстрочки вперше, а отже при розгляді заяви позивача від 10.06.2025 року відповідачем порушено порядок продовження дії відстрочки.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 10.06.2025 року про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №1.277747073.1 від 25.08.2025 року.
А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з наступного.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг адвокатом до суду надано:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3326 від 28 квітня 2017 року на ім'я ОСОБА_3 ;
- копію ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1417881 від 22.08.2025 року;
Як вбачається з наданих представником позивача документів, витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем та його представником зазначено в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на дату прийняття рішення по справі від представника відповідача заперечень на стягнення витрат на правничу допомогу не надходило.
З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, а розмір витрат не співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 червня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в продовженні строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 10.06.2025 року про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник