10 жовтня 2025 рокуСправа № 160/27668/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення період з 12.05.2022 по 21.06.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №160/25638/24 за весь час затримки виплати - за період з 12.05.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не компенсації ОСОБА_1 сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 12.05.2022 по 21.06.2024 у відповідності до рішення суду у справі №160/25638/24.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 12.05.2022 по 21.06.2024 у відповідності до рішення суду у справі №160/25638/24 виходячи із суми 634 965,86 грн.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі штату (закінченні служби) в сумі 271 468,4 грн.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме надати: уточнену позовну заяву із зазначенням всіх відомостей передбачених п.2 ч.5 ст.160 КАС України щодо всіх сторін позову (із доказами її направлення відповідачу); документ про сплату судового збору у розмірі 4108,94 грн.
На виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла уточнена позовна заява та докази сплати судового збору у розмірі 2171,74 грн. за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку в сумі 271468,40 грн.
Щодо сплати судового збору з дві інші вимоги позовної заяви, то позивачем зазначено, що вони стосуються елементів (складових) його грошового забезпечення, а відтак в силу положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", останній звільняється від сплати судового збору за такими.
Розглянувши заяву позивача про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Грошове забезпечення військовослужбовців - це сукупність гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків. Ці виплати включають:
1) основні виплати: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років;
2) додаткові виплати: підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія.
3) одноразові виплати: винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин.
Метою грошового забезпечення є забезпечення належного рівня життя військових та їхніх сімей, підтримка мотивації до виконання службових обов'язків, а також компенсація за специфічні умови та ризики військової служби.
Основи грошового забезпечення регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також іншими нормативно-правовими актами, які враховують складність. інтенсивність та ризиковість військової діяльності.
В той же час суд зазначає, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 не є складовою грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У пункті 4 цього Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому не відносяться до сум заробітної плати.
Відтак норми пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" на позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу не поширюються.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не виконано ухвалу суду від 02.10.2025 року, а саме не надано до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1937,20 грн. в частині вимог, за які позивач не звільнений від сплати судового збору, а саме в частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 :
- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду у справі №160/25638/24 за весь час затримки виплати - за період з 12.05.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за період служби з 12.05.2022 по 21.06.2024 у відповідності до рішення суду у справі №160/25638/24 виходячи із суми 634 965,86 грн.
Зважаючи на те, що позивачем заявлені дві вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача (немайнового характеру) та одну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку), про що зазначено в ухвалі суду від 02.10.2025, однак судовий збір сплачений лише за одну вимогу майнового характеру, позивачем не усунено недоліки позову та не сплачено судовий збір в установленому розмірі та у порядку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості відкриття провадження у справі враховуючи сплату позивачем судового збору за вимогу майнового характеру при заявлених ще двох немайнових, які позивач пов'язує із невиплатою грошового забезпечення відповідно до рішення суду у справі №160/25638/24.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що про наявність підстав для повернення позовної заяви повністю.
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова