09 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7355/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В. І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Транс 21» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Відділення Фонду, позивач) звернулося до суду із позовом до Приватного підприємства «Транс 21» (далі - ПП «Транс 21», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 60 462,94 грн та пені в сумі 2 388,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 60 462,94 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2 388,17 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку (арк. спр. 1-3).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 17).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своє позиції зазначає, що ним виконано передбачені Законом №875-ХІІ заходи зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування.
Наголошує, що ПП «Транс 21» протягом 2024 року щомісячно подавало до Центру зайнятості звіти за формою форми 3-ПН, в якій зазначалась інформації про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансій для осіб з інвалідністю.
Таким чином уважає, що створивши робоче місце для особи з інвалідністю та інформуючи центр зайнятості про наявне вакантне місце для працевлаштування особи з інвалідністю, позивач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, а тому відсутні правові підстави для стягнення з ПП «Транс 21» адміністративно-господарських санкцій та пені (арк. спр. 20-23).
На адресу суд 17.07.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій додатково було зазначено, що посадовими особами Міжрегіонального управління проводяться інформаційно-роз'яснювальні заходи з питань додержання законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в частині виконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з урахуванням наданого нами переліку суб'єктів господарювання. ПП «Транс 21» є в переліку роботодавців з якими проводились інформаційно-роз'яснювальні заходи, крім того Міжрегіональне управління повідомляє що законодавством не передбачено за результатами проведених інформаційно-роз'яснювальних заходів складання розпорядчих документів (арк. спр. 34-36).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Як видно з витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2024 рік (арк. спр. 8), середньооблікова кількість штатних працівників ПП «Транс 21» у 2024 році становить 9 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (арк. спр. 11), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ПП «Транс 21» становить 1 особа.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 60 462,94 грн та пеню у сумі 2 388,17 грн, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати (120 925,87 грн) (арк. спр. 10). Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді (арк. спр. 7).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 18.10.2022 №2682-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: “Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
З наведених норм слідує, що на роботодавців покладено обов'язки із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, які полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (до 06.11.2022).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
З огляду на середньооблікову кількість штатних працівників ПП «Транс 21» у 2024 році (9 працівників) згідно з наявним в матеріалах справи витягом з централізованого банку даних з проблем інвалідності (арк. спр. 6) за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов'язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.05.2019 у справі №807/554/17, від 11.07.2019 у справі №804/7412/15 та інших, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості.
Обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю головним чином лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, пошуку та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
При цьому за приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VІ “Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок №70, був чинний у 2022 році), визначено процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.
Відповідно до пункту 2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520) затверджено форму звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (чинний до 07.07.2022).
Відповідно до пунктів 3, 5 зазначеного Порядку форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З 07.07.2022 діє наказ Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901).
Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку встановлено вимоги до подання звітності форми №3-ПН: вона заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, звітність за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є формою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17 зроблено правовий висновок, відповідно до якого своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №260/557/19, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
З матеріалів справи убачається, що відповідач 01.01.2024, 26.02.2024, 03.07.2024, 01.08.2024, 02.09.2024, 03.10.2024, 01.11.2024 та 02.12.2024 подав до центру зайнятості звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», у яких повідомлялося про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадами «інженер-конструктор» та «слюсар із складання металевих конструкцій». У пункті 1.14. яких, відповідач вказав, що особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані (арк. спр. 24-31).
Верховний суд у постанові від 29.11.2023 у справі №200/5659/21 та 06.03.2024 у справі №120/7955/21-а зазначив, що з урахуванням того, що відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відтак, оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, покладено на Державну службу зайнятості, при цьому працевлаштування осіб з інвалідністю залежить від їх бажання працювати, наявних у такої особи кваліфікації та знань, суд дійшов висновку про те, що за наявності бажаючих осіб з інвалідністю працевлаштуватися та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав би можливість виконати норматив.
Отже, судом встановлено, що відповідачем виконано обов'язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Зокрема, відповідачем створено робоче місце для особи з інвалідністю, проінформовано центр зайнятості про наявність вакансії для особи з інвалідністю.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем вжито всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю, підприємство своєчасно інформувало місцевий центр зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.
Крім того, відсутні також і докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, чи які направлялись з центру зайнятості.
Відтак, на переконання суду, відповідач виконав обов'язок по здійсненню заходів зі створення робочого місця для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством: створив робоче місце для осіб з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансії на підприємстві для осіб з інвалідністю.
Таким чином, ПП «Транс 21» фактично вжило усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За встановлених у справі обставин суд вважає, що ПП «Транс 21» у 2024 році, створивши робоче місце для особи з інвалідністю, вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування таких осіб з метою виконання ним вимог Закону №875-ХІІ. Відсутність вини відповідача щодо відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам у 2024 році виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та відповідно стягнення пені.
Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 77, 78, 90, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд
У задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Транс 21» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович