09 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5499/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Генпостач» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Генпостач» (далі - ТзОВ “Генпостач», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 21.11.2024 № UA205140/2024/000343/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.
Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. З наведених підстав просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 70).
У відзиві на позовну заяву від 09.06.2025 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення. Відповідач посилається на норми частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є законним та обґрунтованим (а.с. 74-80).
Ухвалою суду від 10.06.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено (а.с. 177).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
01.04.2022 між ТзОВ “Генпостач» (покупець) та компанією Henan VBF Bearings Industry Co. LTD, Китай (постачальник) було укладено Контракт №DG-0000573 на покупку підшипників, цепів, ременів, корпусів, сальників та іншої продукції технічного призначення (далі - товар).
Найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна та вартість, умови та строки поставки, умови та строки оплати визначаються у відповідності з виставленим інвойсами, що є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.2. контракту).
Ціни на товар, що належать поставці за цим контрактом встановлюються у доларах США і приймаються на умовах, зазначених у виставленому інвойсі, що є невід'ємною частиною контракту, включаючи експортну упаковку, маркування та завантаження (п. 2.1. Контракту).
Загальна сума контракту дорівнює сумі інвойсів на відвантажену продукцію. Виставлення кожного наступного інвойсу збільшує суму цього контракту на суму, зазначену в інвойсі (п. 2.2. контракту).
Відповідно до п. 2.4. контракту розрахунки за товар, що постачається відбуваються покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку кожної партії товару, передоплата 100 %, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником.
Поставка товару здійснюється у відповідності до Міжнародних правил Інкотермс-2010 на умовах “CFR Odessa», які вказуються у виставленому рахунку інвойсі на кожну партію товару. Продукція повинна бути відвантажена постачальником не пізніше 60 календарних днів з дати виставлення інвойсу (п. 3.1, 3.2 контракту).
На виконання умов контракту постачальником виставлено комерційний інвойс від 05.09.2024 № VBF 24-09-0912C, відповідно до якого поставлено товар, а саме: підшипники VBF китайського виробництва в асортименті, на загальну суму 23905,12 дол. США (а.с. 191-192, 193-194 з перекладом).
Оплата за товар проведена 30.10.2024 в сумі 23905,12 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.10.2024 № 388 (а.с. 25).
20.11.2024 для митного оформлення товару декларантом в інтересах ТОВ “Генпостач» подано митну декларацію №24UA205140073233U7 на товар (8 товарних позицій): “ 1. Підшипники кульові в асортименті…; 2. Ланцюги привідні роликові з чорних металів в асортименті…; 3. Підшипники роликові конічні, включаючи вироби, складені з внутрішнього конічного кільця підшипника та сепаратора з роликами в асортименті; 4. Муфти обгінні, виготовлені зі сталі в асортименті; 5. Підшипники роликові сферичні в асортименті; 6. Підшипники з циліндричними роликами, включаючи вироби, складені з сепаратора та роликів в асортименті; 7. Ланки привідного роликового ланцюга в асортименті; 8. Підшипники роликові голчасті, включаючи вироби, складені з сепаратора та голчастих роликів в асортименті. Торговельна марка GPL. Виробник Henan VBF Bearings Industry Co. LTD», де в графі 22 МД вказано фактурну вартість товару 23905,12 дол. США. В графі 12 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування - 144663,21 грн) в сумі 1132685,72 грн (еквівалентно 27405,2338 дол. США), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
Для підтвердження митної вартості надано: інвойс від 05.09.2024 № VBF 24-09-0912C, пакувальний лист б/н від 05.09.2024; коносамент № SZ202480432А від 10.09.2024, накладна ЦІМ № 05391 від 10.11.2024, автотранспортну накладну № 00013743/2 від 19.11.2024; супровідний документ Т1 № 24PL322080NS0168L9 від 06.11.2024, сертифікат про походження товару №С245516276350038 від 28.10.2024; платіжний документ№ 388 від 30.10.2024, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 241033 від 29.10.2024, № 241034 від 29.10.2024, банківський платіжний документ № 1888, № 1889 від 06.11.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення № ОБ1093/1 від 20.11.2024, контракт №DG-0000573 від 01.04.2022, додаткові угоди № 1 від 01.09.2022 та № 2 від 01.10.2023, пояснення № 2024-11-13, договори про перевезення № 10401 від 21.02.2024, № 2/03082022 від 03.08.2022, № 27/03-24 від 27.03.2024, заявка № ОБ001093 від 05.09.2024, коносамент від 05.09.2024, контракт про перевезення №SVGP47 13.11.2024, № ОВ1225 від 01.09.2020.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с. 144).
Листом від 21.11.2024 декларант позивача надав пояснення щодо замовлення товару (а.с. 141 зворот).
21.11.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000343/2 (а.с. 12-14) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003077 (а.с.108-109).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 21.11.2024 №UA205140/2024/000343/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
1) відповідно до п.2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) № DG-0000573 від 01.04.2022 загальна вартість включає вартість товару, маркування інші витрати відповідно умов поставки, проте декларантом не надано числового розрахунку для перевірки зазначеного;
2) листом № 2024/2011-1від 20.11.2024 імпортер повідомляє, що торговельна марка «GPL» є інтелектуальною власністю компанії ТОВ «Генпостач» і всі товари під даним брендом виготовляються тільки для ТОВ «Генпостач» і у кількості згідно замовлення. Продаж даної продукції для широкого кола осіб порушує права інтелектуальної власності. Однак, зазначені умови не передбачені зовнішньоекономічним контрактом, відсутні відомості щодо погоджених замовлень товару;
3) згідно рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 241034 від 29.10.2024 заявлена вартість перевезення вантажу до кордону України. В даному документі зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей щодо транспортних витрат;
4) відповідно до п.1.1.9 договору (контракту) про перевезення №10401 від 21.02.2024 передбачено страхування вантажу, проте відомостей про вартість страхування по маршруту слідування (морське, залізничне перевезення) не надано.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар №1 - 2,58 дол. США/кг за МД №UA205140/2024/065295 від 14.10.2024, товар №2 - 2,53 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/055238 від 30.08.2024, товар №3 - 3,10 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/051471 від 15.08.2024, товар №5 - 2,98 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/064573 від 11.10.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару з врахуванням найменування товару, умов поставки FOB, обсягів ввезеної партії, торговельної марки GPL, країни виробництва, зовнішньоекономічного контракту, стороною якого є виробник товару.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA2051400073623U1 від 22.11.2024 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.115-117).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA2051400073233U7 від 20.11.2024 декларант позивача подав наступні документи: інвойс від 05.09.2024 № VBF 24-09-0912C, пакувальний лист б/н від 05.09.2024; коносамент № SZ202480432А від 10.09.2024, накладна ЦІМ № 05391 від 10.11.2024, автотранспортну накладну № 00013743/2 від 19.11.2024; супровідний документ Т1 № 24PL322080NS0168L9 від 06.11.2024, сертифікат про походження товару №С245516276350038 від 28.10.2024; платіжний документ№ 388 від 30.10.2024, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 241033 від 29.10.2024, № 241034 від 29.10.2024, банківський платіжний документ № 1888, № 1889 від 06.11.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення № ОБ1093/1 від 20.11.2024, контракт №DG-0000573 від 01.04.2022, додаткові угоди № 1 від 01.09.2022 та № 2 від 01.10.2023, пояснення № 2024-11-13, договори про перевезення № 10401 від 21.02.2024, № 2/03082022 від 03.08.2022, № 27/03-24 від 27.03.2024, заявка № ОБ001093 від 05.09.2024, коносамент від 05.09.2024, контракт про перевезення №SVGP47 13.11.2024, № ОВ1225 від 01.09.2020.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, контракт №DG-0000573 від 01.04.2022 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки та оплати; інвойс від 05.09.2024 № VBF 24-09-0912C містить усі необхідні відомості щодо комерційних умов поставки товару, оплати та визначає вартість товару в сумі 23905,12 дол. США (а.с.15-21, 193-194).
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Відповідно до п. 2.4. контракту №DG-0000573 від 01.04.2022 розрахунки за товар, що постачається здійснюється покупцем у доларах США, на підставі виставлених інвойсів на поставку кожної партії товару, шляхом перерахування на рахунок, зазначений постачальником. Передоплата 100 %.
Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №(MUR) 388 від 30.10.2024 на суму 23905,12 дол. США (100%) (а.с.25).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана в МД №24UA205140073233U7 від 20.11.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (комерційному інвойсі) від 05.09.2024 № VBF 24-09-0912C та становить 23905,12 дол. США.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість партії оцінюваного товару становить 23905,12 дол. США. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 3.1 контракту №DG-0000573 від 01.04.2022 поставка товару проводиться на умовах CFR ODESSA/FOB Цингдао, згідно з базисними умовами постачання Інкотермс 2010.
Визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205140073233U7 від 20.11.2024, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (144663,20 грн).
Суд зазначає, що на підтвердження таких витрат позивач надав митному органу рахунки на оплату від 29.10.2024 №241033, № 241034, заяву про транспортно-експедиторське обслуговування згідно договору № ОВ1225 від 01.09.2020, платіжні інструкції від 06.11.2024 № 1888, № 1889, договір про надання послуг з перевезення № № 2/03082022 від 03.08.2022, довідку про транспортні витрати № ОБ1093/1 від 20.11.2024 (а.с. 26-36, 127 зворот - 130), з яких слідує, що вартість доставки товару вантажу за межами території України в контейнері № MRKU9918182 згідно коносамента SZ2024080432A за маршрутом: «порт Qingdao (Китай) - порт Гданськ (Польща) - п/п Володимир-Волинський» складає 144663,20 грн, в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи 5210,03 грн. страхування вантажу не проводилось.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації МД №24UA205140073233U7 від 20.11.2024.
Суд вважає безпідставним посилання митного органу в спірному рішенні на те, що згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №241034 від 29.10.2024 зазначена вартість експедиційних послуг по території України, однак такі послуги не враховані у вартість перевезення до кордону, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, до митної вартості включаються витрати, понесені покупцем до моменту перетину товаром митного кордону України.
Експедиційні послуги, про які йде мова у рахунку № 241034 від 29.10.2024 надавалися на території України.
Таким чином, доводи митного органу щодо цього є необґрунтованими, оскільки стосуються витрат, які згідно з вимогами чинного законодавства не є складовою митної вартості.
В свою чергу безпідставним є твердження митного органу і про те, що до митної вартості включено не всі її складові, оскільки як вбачається з довідки про транспортні витрати від 09.01.2025 під час перевезення додаткових витрат понесено не було, навантаження, розвантаження, страхування вантажу не проводилось.
Ні умовами зовнішньоекономічного контракту, ні рахунком-інвойсом не було обумовлено покладення на позивача інших витрат, ніж на оплату товару та транспортних витрат.
Вказане, на думку суду, спростовує твердження митного органу про ненадання документів на підтвердження сум усіх фактично понесених транспортних витрат.
З приводу твердження митного органу про те, що п.1.1.9 договору (контракту) про перевезення №10401 від 21.02.2024 передбачено страхування вантажу, проте відомостей про вартість страхування по маршруту слідування (морське, залізничне перевезення) не надано, суд враховує наступне.
Як вбачається з довідки про транспортні витрати № ОБ1093/1 від 20.11.2024 під час перевезення під час перевезення вантажу в контейнері № MRKU9918182 згідно коносамента SZ2024080432A за маршрутом: «порт Qingdao (Китай) - порт Гданськ (Польща) - п/п Володимир-Волинський» страхування вантажу не проводилось.
Суд зазначає, що довідка про транспортні витрати № ОБ1093/1 від 20.11.2024 містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.
Ні умовами зовнішньоекономічного контракту, ні рахунком-інвойсом не було обумовлено покладення на позивача інших витрат, ніж на оплату товару (що включає вартість товару, упаковки, маркування), транспортних витрат та витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи.
Вказане, на думку суду, спростовує твердження митного органу про ненадання документів на підтвердження понесених витрат на страхування.
Щодо розбіжності у тому, що листом № 2024/2011-1 від 20.11.2024 імпортер повідомив, що торговельна марка «GPL» є інтелектуальною власністю компанії ТОВ «Генпостач» і всі товари під даним брендом виготовляються тільки для ТОВ «Генпостач» і у кількості згідно замовлення і продаж даної продукції для широкого кола осіб порушує права інтелектуальної власності, то суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).
При цьому, митним органом не наведено належних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем листа імпортера товару № 2024/2011-1 від 20.11.2024 ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Крім цього суд звертає увагу, що ТзОВ «Генпостач» у поясненні від 21.11.2024 повідомляло митницю про те, що замовлення ТМ «GPL» постачальником відбувається таким чином: згідно норм запасу формується вибірка товару до забезпечення, який надсилається постачальниками, з якими співпрацює позивач на постійній основі на електронну пошту. Товариство очікує відповідь та обирає найоптимальніші ціни на партію товару даного замовлення і коли замовлення погоджене, постачальник Henan VBF Bearings Industry Co. LTD, Китай формує інвойс згідно якого здійснюється передоплата за товар (а.с. 141 зворот).
Водночас, суд зазначає, що митний орган скоригував митну вартість товарів №1, №2, №3 та №5, а щодо інших товарів №4, №6, №7, №8 митну вартість визнав, незважаючи на згадані вище зауваження до поданих документів.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 21.11.2024 №UA205140/2024/000343/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.05.2025 №3352 (а.с. 11).
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 06.05.2025 №06-05/02, додатку № 1 від 06.05.2025 до договору, акту виконаних робіт №1 від 06.05.2025, платіжної інструкції від 07.05.2025 № 3241, адвокатом Веремчуком В.В. для ТзОВ «Генпостач» були надані адвокатські послуги на загальну суму 15000,00 грн., що складаються із: надання консультації (1 год) - 1500 грн; збирання та аналіз доказів з питань щодо оскарження рішення про коригування митної вартості (2 год) - 3000,00 грн; аналітика судової практики щодо оскарження рішення про коригування митної вартості (3 год) - 4500,00 грн; написання, оформлення, підготовка та подання позовної заяви (4,5 год) - 6000 грн (а.с. 207-211).
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання консультації, збирання та аналіз доказів з питань щодо оскарження рішення про коригування митної вартості та аналітика судової практики охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.11.2024 №UA205140/2024/000343/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Генпостач» судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Генпостач» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 48/51, код ЄДРПОУ 38339580).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк