м. Вінниця
30 вересня 2025 р. Справа № 120/5913/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мультян М.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Синицької К.М.
представників позивача за первісним позовом та представників відповідача за зустрічним позовом: Лозінської І.А., Манченко В.В.
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Браславської О.А.
представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом: Халимон С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про наявність підстав для стягнення податкового боргу у сумі 1608949,86 грн, з яких з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 1485210,63 грн та військового збору у сумі 123739,23 грн.
Позивач зазначив, що зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати нарахованих ДПС сум грошового забов'язання та підтверджується податковими повідовленнями-рішеннями №0377362405 від 01.11.2024, №0377342405 від 01.11.2024, № 0377382405 від 01.11.2024.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того, цією ж ухвалою постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
13.06.2025 на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому відповідач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0377362405, №0377342405, №0377382405 від 01.11.2024.
В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що не отримувала податкові повідомлення-рішення №0377362405, №0377342405, №0377382405 від 01.11.2024, а тому вважає, що борг є неузгодженим.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Об'єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень з первісним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14.07.2025 на адресу суду надійшов відзив на первісний позов ОСОБА_1 , в якому вона заперечує щодо задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області про стягнення податкового боргу. Зокрема зазначає, що не отримувала податкові повідомлення-рішення №0377362405, №0377342405, №0377382405 від 01.11.2024. Зазначила, що рекомендоване повідомлення про вручення, копія якого міститься на 17-му аркуші додатків до позову, частково заповнене, не містить штрихкоду, відміток чи штемпелів АТ «Укрпошта», а також відомостей про вручення, не відслідковується, що не дає змоги встановити факт його прийняття оператором. Відсутній і чек про оплату, що ставить під сумнів дійсність відправлення. Зазначила, що згідно з п. 112.7 Податкового кодексу України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності, тлумачаться на користь такої особи.
15.07.2025 ОСОБА_1 подала доповнення до зустрічного позову, в яких зазначила, що контролюючим органом спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, зокрема без попереднього направлення чи вручення акта перевірки №30411/02-32-24-05/3558711183 від 30.08.2024 ОСОБА_1 , як платнику податків, діяльність якої перевіряло ГУ ДПС за 2023 рік.
Ухвалою суду від 15.07.2025, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено його проведення на 06.08.2025.
24.07.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги про стягнення податкового боргу.
Зазначив, що відповідно п. 42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою ОСОБА_1 являється АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 11.02.2025.
Податкова вимога №0001332-1310-0232 від 22.01.2025 та податкові повідомлення-рішення №0377362405 від 01.11.2024, №0377342405 від 01.11.2024, №0377382405 від 01.11.2024 року, направлялися відповідачу за податковою адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, Головне управління зазначає, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.
30.07.2025 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в зустрічній позовній заяві та зазначено, що ГУ ДПС не доведено податковий борг, а наведені у відзиві доводи не спростовують заперечень проти первісного позову. Також зазначила, що ГУ ДПС не дотримані вимоги звернення до суду визначенні статтею 283 КАС України.
31.07.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано відзив на зустрічний позов, в якому просить у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зокрема зазначив, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою платником податків ОСОБА_1 , зокрема: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст. 176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік; пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок з використанням реквізитів Е113 (р2р-платежі) у сумі 6599425,00 грн., в результаті визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 1187896,50 грн. та пп.1.2, пп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ та військового збору Податкового кодексу України від 02.12.2010 №275S-VI (із змінами та доповненнями), в результаті визначено суму податкових зобов'язань з військового збору на суму 98991,38 грн.
Призначене на 06.08.2025 підготовче засідання у справі не проводилося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання.
26.08.2025 на адресу суду надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву Головного управління ДПС у Вінницькій області, у зв'язку із порушенням строку на його подачу.
З цих підстав суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За приписами статті 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до норм статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Отже, 15-денний строк для подання відзиву це визначений законом мінімальний строк для вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно, саме такий мінімальний строк і був визначений судом в ухвалі.
Відповідно до статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З аналізу наведеного видно, що пропущений процесуальний строк може бути продовжений судом.
Враховуючи наведене та з метою необмеження права сторони висловити свою позицію, суд вважає за можливе продовжити встановлений для подання відзиву строк та врахувати доводи, викладені у відзиві при розгляді справи.
Ухвалою суду від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16.09.2025, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, у зв'язку із технічними проблемами зв'язку, судове засідання відкладено.
30.09.2025 у судовому засіданні представники Головного управління ДПС у Вінницькій області просили суд у задоволенні зустрічного адміністративного позову відмовити, первісний позов про стягнення податкового боргу задовольнити.
Позивач та її представник заперечували щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зустрічному позову, просили зустрічний позов задовольнити повністю та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області є платником податків і зборів.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пл. п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, відповідно до наказу Головного управління ДІС у Вінницькій області від 27.06.2024 №3362к «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та згідно листа ДПС України №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 (вхідний до ГУ ДПС У Вінницькій області №1040/8 від 27.03.2024), яким надіслано інформацію, що надійшла від Національного банку України від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вхідний до ДПС України №33529/5 від 22.03.2024), щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежів) у 2023 році, головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області, ОСОБА_2 , проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником податків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За результатами перевірки складено акт №30411/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 30.08.2024, яким встановлено порушення позивачем:
пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;
пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли від фізичних осіб на банківський рахунок з використанням реквізитів Е113 (р2р-платежі) у сумі 6599425,00 грн., в результаті визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 1187896,50 грн.;
пп.1.2, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ та військового збору Податкового кодексу України від 02.12.2010 №275S-VI (із змінами та доповненнями), в результаті визначено суму податкових зобов'язань з військового збору на суму 98991,38 грн.
На підставі акта перевірки №30411/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 30.08.2024 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення - рішення від 01.11.2024:
№0377342405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1484870,63 грн;
№0377382405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з військового збору у розмірі 123739,23 грн;
№0377362405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, зокрема застосовано штраф в сумі 340,00 грн.
Також у зв'язку із несплатою сум грошового зобов'язання, відповідно до вимог статті 59 ПК України Головним управлінням надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу №0001332-1310-0232 від 22.01.2025, проте така залишилася без виконання.
Враховуючи не сплату боргу за даними рішеннями податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Відповідач ж не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.11.2024 №0377362405, №0377342405, № 0377382405 звернулася із зустрічний позовом до суду про їх оскарження.
Визначаючись щодо вимог заявлених в зустрічному позові, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Як визначено статтею 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Як встановлено судом, документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 проведено відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 27.06.2024 № 3362к, який видано на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України.
Також у вказаному наказі зазначено підставу проведення перевірки, а саме з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету.
Акт перевірки за змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України є підставою для прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу податкового повідомлення-рішення (у випадках, визначених статтею 54 ПК України).
Положеннями пункту 42.2 ст. 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з положеннями пункту 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Головним управлінням повідомлено позивача за зустрічним позовом про проведення перевірки, шляхом надіслання копії наказу на податку адресу АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, ОСОБА_1 участі у проведенні перевірки не брала, що не є перешкодою для її проведення.
В подальшому, поштове відправлення із складеним на виконання вимог пункту 86.4 статті 86 ПК України актом документальної невиїзної перевірки від 30.08.2024 також було надіслане за податковою адресою позивача, що підтверджується дослідженим судом у судовому засіданні рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , однак у своїх поясненнях неодноразово зазначала, що не отримувала ні наказу про проведення перевірки, ні акту, ні податкових повідомлень-рішень.
З цих підстав суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові бід 14.07.2022 по справі № 120/479/21-а, в якій колегія суддів зазначила, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.п.) щодо вручення податкової вимоги.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 по справі №120/479/21-а колегія суддів зазначила, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Отже судом не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено факту порушення вимог законодавства про проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки, а тому з урахуванням наведених вище доказів, суд приходить до висновку про безпідставність твердження позивача про те, що перевірка проводилася без її повідомлення.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з процедурними порушеннями, які на думку ОСОБА_1 існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
Стосовно нарахування ОСОБА_1 оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафу за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, а саме: будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Кодексом №2755.
Згідно із підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Перелік видів доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, передбачений пунктом 164.2 статті 164 ПК України, зокрема,
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу;
інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, передбачений ст. 165 ПК України, який є вичерпним.
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 Кодексу №2755 при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Отже за змістом вказаних приписів доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених статтею 165 ПК України.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 ПК України.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Згідно до підпункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Судом встановлено, що згідно листа Національного банку України від 22.03.2024 №24-0006/21625/БТ у періоді з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року фізична особа-платник податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримувала грошові перекази від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом, при переказі коштів фізичними особами один одному, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом, у розмірі 6599425,00 грн.
Вказана обставина ОСОБА_1 не заперечується. Однак, вона зазначає, що до переказів коштів по банківських картках не має жодного відношення, оскільки стала жертвою шахрайських дій.
Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Враховуючи, що на банківських рахунках обліковуються власні кошти, суд оцінює критично пояснення позивача, та зазначає, що грошові кошти у розмірі 6599425,00 грн надійшли на банківські рахунки ОСОБА_1 , а тому є її власністю.
Більш того, ОСОБА_1 підтвердила, що до органів поліції вона не зверталася.
За вказаних обставин грошові кошти у сумі 6599425,00 гривні, які були перераховані позивачу як грошові перекази від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), що є платіжним інструментом, є іншим доходом, передбаченим п.п. 164.2.20 п. 164.2 статті 164 ПК України та підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Враховуючи, що ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачені, суд дійшов висновку. що Головним управлінням доведено порушення останньою п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. 164.1, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у сумі 1187896,50 грн, та порушення п.п. 1.1, п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами самостійно за результатами річного декларування у сумі 98991,38 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.11.2024 №0377362405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 340,00 грн за порушення п. 49.1, п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Також, нормою пункту 179.1 статті 179 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно із п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу №2755, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Враховуючи отримання доходу у 2023 році у розмірі 6599425,00 грн, ОСОБА_1 зобов'язана була подати декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік. Проте декларацію про майновий стан і доходи (податкова декларація) за 2023 рік на дату складання акту не подала.
Згідно пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Отже податкове повідомлення-рішення від 01.11.2024 №0377362405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 340,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2023 прийнято на законній підставі і скасуванню не підлягає.
При вирішенні спору суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" , в п. 58, якого Суд зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0377362405 від 01.11.2024, №0377342405 від 01.11.2024, № 0377382405 від 01.11.2024 відповідач за зустрічним позовом діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача за зустрічним позовом не спростовують правомірності прийняття вказаних рішень та не дають суду підстав для визнання їх протиправними. Відтак у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом належить відмовити у повному обсязі.
Щодо позовних вимог за первісним позовом, то суд зауважує, що згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Приписами статті 16 ПК України визначено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Розділом IV ПК України врегульовано порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Так, згідно з пунктом 162.1. статті 161 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до положень пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, №0377342405, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1484870,63 грн; №0377382405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з військового збору у розмірі 123739,23 грн; №0377362405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, зокрема застосовано штраф в сумі 340,00 грн.
В подальшому 22.01.2025 податковим органом винесено податкову вимогу №001332-1310-0232 на суму 21608949,86 грн.
В той же час, ОСОБА_1 зазначала, що борг є неузгодженим, оскільки нею не було отримало податкові повідомлення-рішення.
Приписами статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
За приписами пп. 70.2.4 п.70.2 ст. 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки фізичної особи - платника податків та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19, від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За вимогами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, судом встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
При цьому як зазначено у пункті 8 цих Правил оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Згідно з пунктом 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Із системного аналізу зазначених норм, слідує, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу-повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (пункт 2 Правил).
Відповідно до пункту 62 Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Суд враховує, що Податковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги.
В той же час суд звертає увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкового повідомлення-рішення, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо його вручення.
Згідно матеріалів справи податкові повідомлення-рішення направлялись ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованих листів за визначеною нею податковою адресою та залишились не врученими з причин незалежних від податкового органу.
За висновком Верховного Суду у постанові від 14.07.2022 у справі №120/479/21-а добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Таким чином, ДПС України виконала вимоги податкового законодавства у строк, встановлений п. 56.9 ст. 56 ПК України направила податкові повідомлення-рішення, тому борг є узгодженим.
Відповідно до пункту 59.1 ПК України, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на податкову адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 22.01.2025 №0001332-1310-0232 на суму 1608949,86 грн.
Згідно матеріалів справи податкова вимога направлялась ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованого листа за визначеною нею податковою адресою та залишилась не вручененою з причин незалежних від податкового органу.
Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач за первісним позовом, у встановлені законодавством, строки до бюджету не сплатила в повному обсязі, наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, а також те, що суд встановив правомірність податкових повідомлень-рішень №0377362405 від 01.11.2024, №0377342405 від 01.11.2024, № 0377382405 від 01.11.2024, суд доходить висновку, що первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Підстави для вирішення питання щодо стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Первісний адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 1608949,86 (один мільйон шістсот вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 86 копійок.)
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення суду сторони зможуть отримати 10.10.2025.
Суддя Мультян Марина Бондівна