09 жовтня 2025 р. Справа № 120/6912/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
20.05.2025 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Озерської І.В., подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є власницею нерухомого майна ? будівлі ангару-зерноскладу площею 1471,2 кв.м, яка розташована у с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом.
04.04.2025 позивачці було вручено податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, а саме: від 17.03.2025 № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 за 2020 рік на суму 25 477,75 грн, № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 за 2021 рік на суму 35 308,80 грн, № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 за 2022 рік на суму 47 814,00 грн та № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 за 2024 рік на суму 52 227,60 грн.
Позивачка звернулась із заявами про проведення звірки даних, однак у відповіді ГУ ДПС від 21.04.2025 зазначено, що її ангар-зерносклад обліковується як будівля промисловості та склади (код 125), не віднесена до об'єктів сільськогосподарського призначення та підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
Позивачка з висновками контролюючого органу не погоджується та вважає, що належне їй нерухоме майно було неправомірно віднесено до класу "Будівлі промисловості" (код 1251), хоча згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі для зберігання зерна належать до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271).
Крім того, за 2020-2021 роки діяло рішення Великовулизької сільської ради від 26.06.2019 № 293, яким встановлено пільгу у розмірі 100% для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до числа яких належить позивачка. За 2022 рік рішенням Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489 було визначено ставку податку 0% для будівель для зберігання зерна. Щодо 2024 року, то, оскільки об'єкт ангару-зерноскладу належить до нежитлових сільськогосподарських будівель (код 1271) і використовується у діяльності сільськогосподарського товаровиробника, він підпадає під пільги, визначені у п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Додатково позивачка зазначає, що ще у 2024 році відповідачем уже приймалося повідомлення-рішення за 2022 рік, яке згодом було скасоване самою ж ДПС після проведення звірки, у зв'язку з тим, що ставка податку для її об'єкта становила 0%. Незважаючи на це, 17.03.2025 їй знову було визначено податкове зобов'язання за 2022 рік у тому ж розмірі.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.06.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що позивачка обліковується як власник нежитлової нерухомості ? будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1471,2 кв.м, яка в податкових базах зареєстрована як "будівлі промисловості та склади" (код 125). Податкові повідомлення-рішення за 2020, 2021, 2022 та 2024 роки були сформовані у межах строків давності з урахуванням зупинення їх перебігу під час карантину COVID-19 та воєнного стану.
Відповідач заперечує, що ангар-зерносклад відноситься до об'єктів сільськогосподарського призначення за класифікатором та використовувався у господарській діяльності у 2020-2024 роках, відтак вважає, що це нерухоме майно підлягає оподаткуванню на загальних підставах. При цьому позивачка не надала документів, які б підтверджували класифікаційні ознаки чи функціональне призначення будівлі, а також право на пільги.
Крім того, у відзиві відповідач звертає увагу на те, що позивачка сплатила податок за 2023 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27.02.2024, але у той же час оскаржує визначення податку за інші спірні періоди, що свідчить про непослідовність її позиції.
17.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що відповідач не спростував основні твердження та аргументи, викладені на у позовній заяві на обґрунтування позовних вимог, а натомість неправомірно переклав обов'язок доказування на сторону позивача. Просить суд позов задовольнити повністю.
Інших заяви по суті справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд при вирішенні справи керується такими мотивами.
Згідно з пунктом 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до з підпунктом 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
В силу положень підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є та протягом спірного періоду була власником нерухомого майна ? будівлі ангару-зерноскладу площею 1471,2 кв.м, розташованої у с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області.
Вказана обставина у межах розгляду цієї справи є безспірною та підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45157279 від 06.10.2015 та технічним паспортом на громадську будівлю (будівля ангару-зерноскладу), який виданий 19.12.2014 КНП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації".
Таким чином, як власник відповідної нерухомості позивачка вважається платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи з площі об'єкта за вищезазначеною адресою та ставок відповідного податку.
У зв'язку з цим контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, відповідно до якого на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України позивачці визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 25 477,75 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким позивачці визначено до сплати суму податкового зобов'язання з цього ж податку за 2021 рік у розмірі 35 308,80 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2022 рік на суму 47 814,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0092988-2411-0222- UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2024 рік на суму 52 227,60 грн.
Наведені рішення оскаржуються позивачкою за цим позовом та з огляду на принцип диспозитивності становлять предмет спору у цій справі.
Щодо податкових повідомлень-рішень № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 та № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025 за 2020-2021 роки, то суд при оцінці питання щодо їх правомірності виходить з наступного.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно із абзацом першим пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Відповідно до підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень.
Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.
Так, рішенням Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 26.06.2019 № 293 на території сільської ради установлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також пільги для фізичних та юридичних осіб зі сплати цього податку, надані відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4. ст. 266 ПК України.
Вказане рішення набрало чинності з дня його оприлюднення, вступило в дію із 01.01.2020 та втратило чинність з 01.01.2022 у зв'язку з прийняттям рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489.
Водночас, як можна побачити із додатку 2 до рішення від 26.06.2019 № 293, до переліку пільгових категорій платників, яким надається пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 100% віднесено визнаних відповідно до закону осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі ? Закон № 796-XII) передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та віднесена до категорії 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім того, відповідно до посвідчення дружини померлого громадянина із числа потерпілих категорії першої, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою № 508614 С, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, передбачені статтею 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, в тому числі зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, ураховуючи вищевикладені обставини, суд погоджується з тим, що наявність позивачки відповідних посвідчень підтверджує її приналежність до осіб, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС, і що відповідним рішенням органу місцевого самоврядування позивачку надано пільгу у виді звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на відповідний податковий період 2020-2021 рр.
При цьому суд враховує, що за правилами, передбаченими підпунктом 266.4.2 пункту 266.4. ст. 266 ПК України, саме до повноважень сільських, селищних, міських рад належить встановлення пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території
Відтак можливо констатувати, що податкові зобов'язання за 2020 та 2021 роки були визначені позивачці без урахування наявної у неї пільги, що призвело до нарахування податку за відсутності належних правових підстав для цього, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 та № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з тим суд відхиляє доводи позивачки про те, що оспорювані рішення були винесені відповідачем поза межами передбачених законом строків.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів неприбуткової організації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Законом України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни.
Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30.03.2020. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29.05.2020. Згідно з внесеними змінами слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а в абзаці восьмому ? також замінено слова та цифри "до 30 березня 2020 року" ? словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, вже на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було передбачено зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
У постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постановляє відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавіpусом SАRS-СоV-2.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності з 17.03.2022, стаття 102 була доповнена пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Цим же законом була зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Разом з цим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-ІХ дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану (пункт 2 розділу ІІ).
Таким чином, Закон № 2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу у зв'язку із закінченням самого карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651. Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
У подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023, який набрав чинності 01.08.2023.
Аналіз вищенаведених приписів дозволяє дійти висновку, що у зв'язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а у подальшому - у зв'язку з дією воєнного стану в Україні перебіг строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, було зупинено.
Таким чином, беручи до уваги наведені норми законодавства та їх застосування у часі, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у межах встановлених законом строків і доводи позивачки щодо їх винесення поза межами строків є помилковими.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 (за 2022 рік), то суд зазначає наступне.
У межах адміністративно-територіальної реформи 2020 року, проведеної згідно з постановою Верховної Ради № 807-ІХ та розпорядженням КМУ № 707-р, село Велика Вулига Тиврівського району увійшло до складу Шпиківської селищної територіальної громади Тульчинського району, замість ліквідованої Великовулизької сільської ради.
Рішенням Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 14.06.2021 № 489 "Про встановлення ставок місцевих податків та зборів на території населених пунктів Шпиківської селищної територіальної громади" встановлено на території Шпиківської селищної територіальної громади податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та його ставки згідно Додатку 1 (набуло чинності з 01.01.2022).
Як вбачається з Додатку 1 до рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489, для будівель для зберігання зерна (код 1271.3) ставка податку визначена на рівні 0,00 (нуль) відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі ? ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Суд враховує, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 45157279 від 06.10.2015, належний ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна класифіковано як будівля ангару-зерноскладу; опис об'єкта нерухомого майна: будівля ангару-зерноскладу А.
Крім того, відповідно до технічного паспорта на громадську будівлю (будівля ангару-зерноскладу), виданого 19.12.2014 КНП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", будівля ангару-зерноскладу складається з одного приміщення зерноскладу площею 1471, 2 кв. м, що відповідає загальній площі об'єкта оподаткування.
Довідкою від 07.05.2025 № 194, виданою виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, також підтверджується, що будівля ангару-зерноскладу, загальна площа 1471,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: вул. Варшава, 16 с. Велика Вулига, Тульчинського району, Вінницької області, належить ОСОБА_1 , використовується для зберігання зернових культур та належить до будівель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини справи та наявні у ній письмові докази, суд може погодитися з доводами позивачки про те, що об'єкт нерухомого майна ? будівля ангару-зерноскладу, який перебуває у власності позивачки, за своїм функціональним призначенням відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, зокрема до підкласу 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна" за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
У свою чергу, Додатком 1 до рішення Шпиківської селищної ради від 14.06.2021 № 489 для зазначеної категорії будівель визначено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що виключає можливість нарахування позивачці грошових зобов'язань за спірний період 2022 року.
Додатково суд зауважує, що ГУ ДПС у Вінницькій області вже приймало щодо позивачки податкове повідомлення-рішення № 0009065-2412-0222-UA0510017000001290 на суму 47 814,00 грн за той самий податковий період (2022 рік) і щодо того самого об'єкта нежитлової нерухомості (ангар-зерносклад площею 1471,2 кв.м, розташований у с. Велика Вулига). Під час подальшої звірки даних (заява вх. № 37737/6 від 24.07.2024) та у відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області № 24718/6/02-32-24-03-16 від 09.05.2025, наданій на адвокатський запит вих. № 85-А3/25 від 06.05.2025, контролюючий орган підтвердив, що рішенням Шпиківської селищної ради № 489 від 14.06.2021 для будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства встановлено ставку 0%, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 фактично було відкликане як безпідставно винесене.
Попри це, 17.03.2025 відповідачем повторно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290, яким ОСОБА_1 знову визначено податкове зобов'язання за 2022 рік у тій самій сумі 47 814,00 грн, без врахування чинного у спірний період та не скасованого рішення органу місцевого самоврядування про нульову ставку податку за відповідний об'єкт нерухомості.
Ураховуючи викладене, суд доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 не відповідає вимогам податкового законодавства, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 (за 2024 рік), то суд зважає на таке.
В силу положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції до внесення змін на підставі Закону № 3603-IX від 23.02.2024) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та їх існування у 2024 році для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:
1) будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику (фізичній або юридичній особі);
2) будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
3) будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Законом № 3603-IX від 23.02.2024, який набрав чинності з 16.03.2024, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України було викладено в новій редакції, а саме:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто оновленою редакцією відповідної податкової норми уточнено, що відповідна будівля (споруда) має належати сільськогосподарському товаровиробнику (фізичній або юридичній особі) та використовуватися за своїм безпосереднім призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання.
Як вже було констатовано судом вище, належна позивачці будівля ангару-зерноскладу, призначена для зберігання зернових культур, може бути класифіковано як будівля сільськогосподарського призначення.
Однак віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу ще не є безумовною підставою для звільнення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, від сплати цього виду податків, адже законодавець поставив у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Відтак необхідно також з'ясувати, чи можна вважати позивачку сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпінкту 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Водночас застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 0340/1905/18.
Також відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Підпунктом 14.1.76 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Відтак належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17 та від 22.04.2021 у справ № 822/3289/17.
Такої ж позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд (постанова від 23.05.2024 у справі № 560/20003/23 та постанова від 27.11.2024 у справі № 120/19168/23).
Крім того, згідно з постановою Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 "фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону".
Вже згаданою довідкою виконкому Шпиківської селищної ради від 07.05.2025 № 194 підтверджується, що належна позивачці будівля ангару-зерноскладу, загальна площа 1471,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , використовується за своїм функціональним призначенням - для зберігання зернових культур.
Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань від 04.05.2025, з 27.08.2024 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює економічну діяльність за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).
Окрім того, для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 використовує належні їй на праві власності земельні ділянки, зокрема земельну 3,3796 гектара, кадастровий 0524581300:01:002:0129, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, та земельну ділянку площею кадастровий 0524585700:01:003:0257, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Слідянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2015 серії HAA860154, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40193571 від 07.07.2015, копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.12.2014 серії НАЕ 832391, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30927676 від 12.12.2014).
Вказане підтверджується довідкою № 26 від 07.05.2025, виданою Управлінням земельних ресурсів, благоустрою та житлово-комунального господарства Шпиківської селищної ради.
Для здійснення товарної сільськогосподарської діяльності ОСОБА_1 використовуються наявні у неї транспортні засоби ? трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , марка БЕЛАРУС-892, рік випуску 2012, а також спеціалізований вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марка ГАЗ, модель 53 Б, право власності на які підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини Серія НОМЕР_4 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Наведеним спростовуються твердження відповідача про те, що позивачка не займається підприємницькою діяльністю, не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником та не використовує належну їй будівлю ангару-зерноскладу для господарської діяльності.
Водночас той факт, що нежитлова будівля, на яку нараховано грошове зобов'язання, позивачкою не здається в оренду (лізинг, позичку) ніким не заперечується, тобто є безспірним.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність обов'язкових умов, які є необхідними для звільнення від оподаткування належного позивачці об'єкта нежитлової нерухомості, відмінного від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за 2024 рік.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 також визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з положеннями статей 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2002 рок в справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції" (заява № 36985/97), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані ними докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 є підставними та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1608,28 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092991-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 25 477,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092994-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у розмірі 35 308,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092996-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік у розмірі 47 814,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0092988-2411-0222-UA05100170000071290 від 17.03.2025, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 52 227,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1608,28 грн (одна тисяча шістсот вісім гривень 28 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 );
2) представник позивача: адвокат Озерська Ірина Василівна (РНОКПП НОМЕР_7 , має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: а/с 270, м. Вінниця, 21050);
3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 09.10.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович