СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1964/25
ун. № 759/23153/25
08 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025100080001560 від 07.05.2025 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5 ,
У провадженні Святошинського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025100080001560 від 07.05.2025 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_3 .. Клопотання обґрунтовано необхідністю забезпечення виконання ним перед судом покладених процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора. Свою позицію обґрунтували тим, що обвинувачений своїх процесуальних обов'язків не порушував та не має такого наміру. Обвинувачення пред'явлене ОСОБА_3 не обґрунтоване. Таким чином вважають можливим застосувати більш м'який запобіжний захід або застосувати домашній арешт у нічний час доби.
Заслухавши думку сторін провадження, дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
ОСОБА_3 раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, оскільки існує ризик того, що будучи обізнаним про розмір передбаченого законом покарання, у випадку визнання його винуватим, ОСОБА_3 може умисно ухилитись від суду, не виконати його процесуальні рішення, перешкодити кримінальному провадженню (ризик переховування). Обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання.
Суд відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність його соціальних зв'язків.
Щодо тверджень сторони захисту про те, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення є необґрунтованим, то суд зазначає, що питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості, а також вірності кваліфікації дій обвинуваченого суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, більш м'який ніж цілодобовий домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 .
Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд також вважає за доцільне покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, проте враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого вважає, що обсяг покладених обов'язків необхідно зменшити.
Керуючись ст. ст. 176 - 179, 181, 193-194, 314, 369 КПК України,
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 08.12.2025, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням випадків необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1