ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4009/25
провадження № 2/753/5371/25
10 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів,
У лютому 2025 року адвокат Яресько Тарас Віталійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 69182, вчинений 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 4576,10 грн та збитки в розмірі 835,61 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остпенком Є.М. було вчинено виконавчий напис №69182 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 165000,41 грн. На підставі цього виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарським О.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 від 20 січня 2022 року. Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 із примусового виконання виконавчого напису № 69182, а саме ТОВ «Вердикт Капітал» замінено на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс». Позивач зазначає, що вчинення вищезгаданого виконавчого напису здійснено з порушенням Закону України «Про нотаріат», положень актів цивільного законодавства України, якими врегульовані питання про вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак він є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із чим звернувся до суду з вказаним позовом.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва ві д 06 березня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 69182, вчиненого 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/4009/25 за вказаним позовом, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кошарського Олександра Володимировича.
28 березня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не спростовано наявність заборгованості за кредитним договором, зазначає, що нотаріус при видачі виконавчого надпису перевірив наявність заборгованості, а тому вважає, що нотаріусом не порушено ст. 87 Закону України «Про нотаріат».
Відповідач також вважає відсутніми підстави для повернення боржнику коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним, а чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною підставою набуття майна. Відповідач зазначає, що позивач не підтвердив суму, фактично стягнуту з нього на користь ТОВ «Дебт Форс», а також вказав, що витрати виконавчого провадження отримані приватним виконавцем згідно з вимогами закону, а тому не є збитками позивача і не підлягають стягненню з відповідача.
Разом з відзивом подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що понесені позивачем витрати не підтверджені жодними доказами.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
28 травня 2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 69182, за яким стягнуто з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № ВК/03 від 08 квітня 2021 року, якому Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № UB-ОР/16-132 від 14 листопада 2016 року за кредитним договором № CL50312 від 30 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 за період з 08 квітня 2021 року по 25 травня 2021 року у сумі 120 494,03 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 006,38 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією та за вчинення виконавчого напису, загальна заборгованість 165 000,41 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кошарського Олександра Володимировича від 20 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису № 69182 від 28 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 165000,41 грн.
Постановою приватного виконавця від 29 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року замінено первісного стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому з примусового виконання виконавчого напису № 69182 від 28 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кошарського Олександра Володимировича від 31 січня 2025 року замінено сторону виконавчого провадження.
Згідно з листом приватного виконавця від 25 лютого 2025 року №68266146/1247, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем стягнуто з ОСОБА_1 5 411,71 грн, з яких перераховано на користь стягувача 4 576,10 грн.
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пунктом 1 якої визначено нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як роз'яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили вищевказаною постановою.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судом встановлено, що кредитний договір № CL50312 від 30 травня 2008 року, укладений ОСОБА_2 з ПАТ «Універсал Банк», укладений у простій письмовій формі, а отже, вчиняючи 28 травня 2021 року виконавчий напис №69182, приватний нотаріус Остапенко Є.М. безпідставно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 69182 таким, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Враховуючи порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам позивача, викладеним у позовній заяві.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Дебт Форс» безпідставно набутих коштів в розмірі 4576,10 грн в порядку ст. 1212 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:
1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Таким чином, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18.
Оскільки підстава набуття відповідачем грошових коштів у зв'язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпала, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 4 576,10 грн., стягнуті з нього у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3.
Доводи відповідача, що вказані кошти отримані ним в порядку виконання договірного зобов'язання як погашення заборгованості за кредитним договором, а тому не є безпідставно набутими, суд відхиляє, оскільки стягнення з позивача цих коштів відбувалося у примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, який судом визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення з відповідача 835,61 грн. витрат виконавчого провадження як збитків суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження, не перераховуються стягувачу, отже не можуть бути стягнуті зі стягувача саме як безпідставно набуті кошти згідно статті 1212 ЦК України.
Проте, оскільки ініціатором вчинення виконавчого напису нотаріуса та подальшого його пред'явлення на виконання до приватного виконавця є саме стягувач як заінтересована особа в такому примусовому виконанні, після визнання в судовому порядку виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, саме стягувач як ініціатор примусового виконання виконавчого напису повинен відшкодувати витрати позивачу (боржнику у виконавчому провадженні) на фінансування (стягнення з позивача) коштів виконавчого провадження в якості завданої майнової шкоди (збитків) позивачу. Без вчинення виконавчого напису позивач не поніс би збитки, що дорівнюють сумі стягнутих з позивача коштів на основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження.
Як слідує з відповіді виконавця на адвокатський запит, з позивача стягнуто «5411,71 грн., з яких перераховано на користь стягувача - 4576,10».
Отже, загальна сума коштів в розмірі 835,61 грн., яка не була перерахована стягувачу, але стягнута з позивача, за своєю суттю є збитками, яких зазнав позивач внаслідок протиправної поведінки стягувача, що полягає у зверненні до нотаріуса для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, який вчинено з порушенням законодавства, наслідком чого стали понесені позивачем збитки після пред'явлення оскаржуваного виконавчого напису на примусове виконання.
Збитки, які поніс позивач, знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями стягувача щодо вчинення та примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису № 69182 від 28 травня 2021 року, тому сума збитків у розмірі 835,61 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, який є стягувачем.
Відповідно до статті 141 ЦПК з відповідача на користь позивачапідлягає також стягненнюсудовий збір за подання позовної заяви у сумі 1938,62 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 484,48 грн.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивач надав: копію договору № 25025 про надання правничої (правової) допомоги від 10 лютого 2025 року, додаток № 1 до договору № 25025 про надання правничої (правової) допомоги від 10 лютого 2025 року, згідно якого адвокат здійснює представництво клієнта в супроводженні справи щодо визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, згідно якого було відкрито виконавче провадження № 682661146, акт приймання-передачі послуг № 1 від 26 лютого 2025 року на суму 5000,00 грн, розрахункова квитанція №10/02/25 до договору № 25025 про надання правничої (правової) допомоги, Додаток № 1, згідно з якою адвокат отримав 5000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) згідно договору № 25025 про надання правничої (правової) допомоги від 26 лютого 2025 року згідно з яким: надано послуги: збирання доказів (адвокатський запит) вартість 1000 грн; усна консультація клієнта 500,00 грн; складання заяви про забезпечення позову вартість 500,00 грн; складання позову вартість 3000,00 грн.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат за правову допомогу, посилаючись на відсутність доказів їх понесення.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, проаналізувавши надані документи, врахувавши подану відповідачем заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку, що з урахуванням складності справи, кількості заявлених вимог, обсягу виконаних адвокатом робіт, розмір витрат на правову допомогу адвоката у сумі 5 000 гривень відповідає вимогам співмірності відповідно до критеріїв, викладених у статті 137 ЦПК України, а тому заявлені позивачем витрати на правовому допомогу покладаються на відповідача у сумі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 258, 263-265, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 69182, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості в розмірі 165000,41 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 4 576 (чотири тисячі сімдесят шість) гривень 10 коп., збитки в розмірі 835 (вісімсот тридцять п'ять) гривень 61 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 938 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) гривень 92 коп., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф. 1, ЄДРПОУ 43577608);
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 , м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, корп. 8Б, прим. оф. 333).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 10 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК