Справа № 706/824/25
2/706/572/25
03 жовтня 2025 року м.Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Орендарчука М.П., за участю секретаря Пізняк Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визнання прав власності на будинок забудовника,- ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому посилається на те, 29 січня 1984 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Христинівського районного управління юстиції у Черкаській області за номером актового запису 5 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і стала носити його прізвище ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Малосевастянівської сільської ради народних депутатів № 25 від 26 жовтня 1994 року її чоловіку ОСОБА_2 виділено під будівництво земельну ділянку 0,25 га за рахунок земель запасу в с.Іванівка
Рішенням виконкому Христинівської міської ради № 71 від 26 квітня 1995 року її чоловіку ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в селі Іванівка, Христинівського району, Черкаської області на земельній ділянці площею 1800 кв.м.
Після отримання дозволу на будівництво ми приступили до виконання будівельних робіт та стали будувати житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок А, веранду аі, літню кухню Б, прибудову б, сарай В, сарай Г, гараж Е, сарай Ж, погріб Д, огорожу № 1, ворота з хвірткою № 2, ворота № 3, колодязь № 4, які були збудовані в 1996.
На підставі рішення Христинівського районного суду Черкаської області відділом державної реєстрації актів цивільного стану Христинівського районного управління юстиції у Черкаській області 22.02.2005 року було зареєстровано розірвання шлюбу між ними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина, проте ніхто з спадкоємців спадщину не приймав і спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась за місцем його реєстрації, який був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Але так як на день смерті ОСОБА_2 в період шлюбу право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 не зареєстрував, то позивачка позбавлена можливості зареєструвати право власності на вище вказане майно, в зв'язку з чим вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Позивачка постійно зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог закону, позивач як дружина має право на 1/2 частку спільно нажитого майна подружжя, а саме 1/2 частку житлового будинку А, веранди аі, літньої кухні Б, прибудови б, сараю В, сараю Г, гаражу Е, сараю Ж, погріба Д, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, воріт № 3, колодязю № 4, та право на іншу Угчастку спільно нажитого майна подружжя, а саме 1/2 частку житлового будинку А, веранди аі, літньої кухні Б, прибудови б, сараю В, сараю Г, гаражу Е, сараю Ж, погріба Д, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, воріт № 3, колодязю № 4 право на яке мав ОСОБА_2 , за набувальною давністю.
Проте в 2010 році ОСОБА_2 залишив місце проживання та переїхав проживати в село Червоне, Коропського району, Чернігівської області де і помер.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, та просить задовольнити.
Від Христинівської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги визнає повністю.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання не здійснювалося.
Проаналізувавши матеріали справи, беручи до уваги думку позивача та відповідачів, письмові клопотання сторін, суд вважає, що позов слід задовільнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 січня 1984 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Христинівського районного управління юстиції у Черкаській області за номером актового запису 5 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і стала носити його прізвище ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Малосевастянівської сільської ради народних депутатів № 25 від 26 жовтня 1994 року ОСОБА_2 виділено під будівництво земельну ділянку 0,25 га за рахунок земель запасу в с.Іванівка
Рішенням виконкому Христинівської міської ради № 71 від 26 квітня 1995 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в селі Іванівка, Христинівського району, Черкаської області на земельній ділянці площею 1800 кв.м.
Після отримання дозволу на будівництво позивач з чоловіком приступили до виконання будівельних робіт та стали будувати житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок А, веранду а1, літню кухню Б, прибудову б, сарай В, сарай Г, гараж Е, сарай Ж, погріб Д, огорожу № 1, ворота з хвірткою № 2, ворота № 3, колодязь № 4, які були збудовані в 1996.
На підставі рішення Христинівського районного суду Черкаської області відділом державної реєстрації актів цивільного стану Христинівського районного управління юстиції у Черкаській області 22.02.2005 року було зареєстровано розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 .
Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 100 ЦК УРСР 1963 року та ст. 22 КпШС України, вказаний будинок був спільною сумісною власністю подружжя та продовжував перебувати у їх спільній сумісній власності і після розірвання шлюбу, позивач право на 1/2 частку житлового будинку А, веранди а1, літньої кухні Б, прибудови б, сараю В, сараю Г, гаражу Е, сараю Ж, погріба Д, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, воріт № 3, колодязю № 4, та право на іншу 1/2 частку спільно нажитого майна подружжя, а також на 1/2 частку житлового будинку А, веранди аі, літньої кухні Б, прибудови б, сараю В, сараю Г, гаражу Е, сараю Ж, погріба Д, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, воріт № 3, колодязю № 4 право на належне померлому на праві спільної сумісної власності подружжя яке мав ОСОБА_2 . Разом з тим, як зазначає позивач, ст. 28 та 29 СК України визначає що частки подружжя у разі поділу майна, що є їх спільною сумісною власністю є рівними та такий поділ може бути проведений і після розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 р. №7, суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому у встановленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Також згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності», що відповідно до діючого на той час законодавства спільною сумісною власністю було: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС УРСР); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України «Про власність»).
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
До завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК). У зв'язку з цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку (п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Згідно із рішенням виконавчого комітету Малосевастянівської сільської ради народних депутатів № 25 від 26 жовтня 1994 року ОСОБА_2 виділено під будівництво земельну ділянку 0,25 га за рахунок земель запасу в с.Іванівка, а рішенням виконкому Христинівської міської ради № 71 від 26 квітня 1995 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в селі Іванівка, Христинівського району, Черкаської області на земельній ділянці площею 1800 кв.м. Дане рішення є чинним на даний час.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 1995 року на будинок садибного типу, господарських (присадибних) будівель і споруд, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. У технічному паспорті на спірний будинок у графі «рік побудови» 1996 рік, тобто, спірний будинок із прибудовою та ганком побудовано до 07 травня 2012 року, а отже, померлий ОСОБА_2 , набув за життя право спільної сумісної власності подружжя на вказане домоволодіння в рівних частинах з позивачкою.
Згідно з ч. 1 cт. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене позивачою доведено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а відтак, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою 1/2 частку житлового будинку А, веранди а1, літньої кухні Б, прибудови б, сараю В, сараю Г, гаражу Е, сараю Ж, погріба Д, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, воріт № 3, колодязю № 4.
Окрім того, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, та, оскільки позивачка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, вона вважається такою, що прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом (ч.3.ст.1268 ЦК України) інших претендентів на спадщину не встановлено і вони не заявили про своє право.
Таким чином позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 135, 137, 259, 263-265 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку А, веранду а1, літню кухню Б, прибудову б, сарай В, сарай Г, гараж Е, сарай Ж, погріб Д, огорожа № 1, ворота з хвірткою № 2, ворота № 3, колодязь АДРЕСА_2 , як майно набуте в період шлюбу та на 1/2 частку житлового будинку А, веранду а1, літню кухню Б, прибудову б, сарай В, сарай Г, гараж Е, сарай Ж, погріб Д, огорожа № 1, ворота з хвірткою № 2, ворота № 3, колодязь АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Михайло Орендарчук